29 серпня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12022260000000148 від 05.05.2022 р., за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 серпня 2024 року, постановлену в порядку ст. 331 КПК України, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 350, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Рахів, Закарпатської обл., громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Чернівців, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Тисовець, Сторожинецького р-н, Чернівецької обл., раніше не судимого,
ЄУНСС: 726/59/24 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_12
НП: 11-кп/822/334/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 350 КК України, -
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 серпня 2024 року клопотання прокурора ОСОБА_14 про продовження обвинуваченим обраного запобіжного заходу - задоволено частково.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України, продовжено на 60 (шістдесят) діб, а саме до 18 жовтня 2024 року, без визначення розміру застави.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч.1 ст. 350, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України, продовжено на 60 (шістдесят) діб, а саме до 18 жовтня 2024 року, без визначення розміру застави.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено на 60 (шістдесят) діб, а саме до 18 жовтня 2024 року, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України - відмовлено.
Клопотання захисника обвинуваченого та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - задоволено частково.
Змінено обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 обраний відносно нього запобіжний захід тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю строком на два місяці до 18 жовтня 2024 року.
Заборонено обвинуваченому ОСОБА_11 цілодобово залишати житло розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , окрім розумного фактичного часу необхідного для прибуття за викликом суду, перебування в суді та участі в судових засіданнях.
Покладено на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , цілодобово без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв'язку) з потерпілими та свідками, окрім спілкування з визначеними особами виключно під час судового розгляду;
- носити електронний засіб контролю.
Попереджено обвинуваченого ОСОБА_11 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільнено з під варти.
Визначено вважати ОСОБА_11 таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - задоволено.
Продовжено строк дії покладених на ОСОБА_9 обов'язків до 18 жовтня 2024 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду та прокурора;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатись за межі Закарпатської, Івано-Франківської областей без дозволу прокурора або суду; дозволити по роботі їздити до Волинської області;
- утриматись від спілкування з іншим обвинуваченим - ОСОБА_6 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Продовжено строк дії покладених на ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обов'язків до 18 жовтня 2024 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду та прокурора;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;
- утриматись від спілкування із потерпілим ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_8 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу змінити в частині обраного останньому запобіжного заходу, обравши останньому інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, з можливим покладенням на обвинуваченого обов'язків - на час судового розгляду.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що суд формально підійшов до розгляду клопотання прокурора, не надав належної оцінки усім обставинам по справі
Зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 є неправомірний та безпідставний, зважаючи на тривалий час проведення досудового розслідування, наявність позитивних характеризуючих обставин, та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Стверджує, що суд першої інстанції не зазначив, якими наявними у матеріалах справи доказами підтверджується можливість настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вважає, що надмірне тримання під вартою ОСОБА_6 без права на внесення застави упродовж значного проміжку часу є неправомірним та суперечить п. 3 статті 5 Конвенції.
Вказує, що наведені в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є лише припущенням прокурора, які жодним чином не підтверджені.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг не надходило.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали суду першої інстанції та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав наведених у ній, позицію прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, оскільки апеляційну скаргу було подано обвинуваченим ОСОБА_6 , а тому рішення суду в іншій частині, зокрема, що стосується обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , не переглядається.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються, зокрема, під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Приписами ст. 331 KПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Із наданих матеріалів справи слідує, що в провадженні Садгірського районного суду м. Чернівців перебуває кримінальне провадження № 12022260000000148 від 05.05.2022 року по обвинуваченню, зокрема: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України.
Під час судового провадження у суді першої інстанції запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , було продовжено.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, а тому, з урахуванням особи обвинуваченого, з метою запобігання вказаним ризикам, йому слід продовжити строк дії запобіжного заходу.
З такою ухвалою погоджується і колегія суддів, оскільки суддею під час розгляду клопотання прокурора були в повній мірі досліджені обставини з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, перевірено наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати і вони виправдовують тримання під вартою останнього, зважаючи на те, що судовий розгляд ще триває.
А тому, на думку колегії суддів, необґрунтованими є посилання у апеляційній скарзі обвинуваченого на те, що ухвала районного суду є незаконною.
Що стосується ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та зазначених в клопотанні прокурора, то колегія суддів вважає, що їх наявність доведена матеріалами кримінального провадження.
До того ж, ОСОБА_6 , ніде офіційно не працює, тобто не має постійного та законного джерела доходу, не є особою похилого віку, без будь-яких фізичних чи психічних вад, а тому із урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що районним судом було вірно враховано усі ці обставини і вірно зроблено висновок про наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими, санкціями яких, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна). При цьому, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюванийобвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі, рішення у справах: «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»); незаконно впливати на потерпілого, свідків з метою зміни їхніх показів чи відмови від надання показань, інших обвинувачених (на даний час всі свідки та потерпілі в судовому засіданні не допитані, а оскільки покази їх досліджуються судом безпосередньо існує ризик впливу зі сторони обвинуваченого); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення в яких обвинувачується останній, оскільки обвинувачений може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як він немає постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення вказаних кримінальних правопорушень.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні прокурором у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.
Наявність тих обставин, що ОСОБА_6 , є особою, яка в силу ст. 89 КК України раніше не судима, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, хоча і мають місце, однак не є визначальними і безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Окрім того, на думку колегії суддів, ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .
Тривалість судового розгляду та тривале перебування ОСОБА_6 під вартою в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити та необхідністю забезпечення явки інших учасників процесу, що саме по собі не утворює підстав для звільнення з-під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на тяжкість кримінально караних діянь у вчиненні якого обвинувачується останній та обставини його вчинення, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальні правопорушення, покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження, а тому доводи апеляційної скарги апелянта їх не спростовують та жодним доказом в судовому засіданні апеляційної інстанції не підтверджуються.
Отже, висновок районного суду про виправданість подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою є обґрунтованим, а посилання останнього про те, що суд при прийнятті рішення не в повній мірі урахував всі дані про особу обвинуваченого, передбачені ст. 178 КПК України, таких висновків районного суду не спростовують.
Тому, доводи апелянта про необхідність змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на інший не пов'язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю з можливим покладенням на обвинуваченого обов'язків - на час судового розгляду, слід залишити поза увагою.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров'я.
Також районний суд, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив обвинуваченому, як альтернативну міру запобіжного заходу, заставу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В ході судового розгляду справи не встановлено обставин, які б вказували, що ОСОБА_6 став менш суспільно-небезпечним і застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу забезпечить його правильну процесуальну поведінку під час розгляду даного кримінального провадження та буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувана ухвала судді є законною та обґрунтованою, оскільки постановлена у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 183, 199, 404, 407, 418, 419, 422-1, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 серпня 2024 року щодо продовження строку тримання під вартою, зокрема, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя доповідач: Судді
____________ _______________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3