19 серпня 2024 року м. Чернівці
Справа № 727/5956/23
Провадження №22-ц/822/540/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.,
секретар - Тодоряк Г.Д.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи - виконавчий комітет Чернівецької міської ради, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Танасійчук Н.М.,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - виконавчий комітет Чернівецької міської ради, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини з батьком.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2022 року шлюб між сторонами розірвано.
Зазначав, що після подачі позову про розірвання шлюбу дитина деякий час проживала з матір'ю, на даний час проживає з ним. Матір дитини після припинення спільного проживання обіцяла не змінювати ОСОБА_4 дошкільний навчальний заклад, але перевела його в інший дитячий садок, обіцяла водити ОСОБА_4 на секції та гуртки, але за той час, що дитина проживала окремо від батька, цього не було зроблено. ОСОБА_2 не приділяє достатньо часу для розвитку сина, не опікується станом його здоров'я, в той же час проявляє агресію до батька при дитині і до дитини.
Посилаючись на те, що з моменту народження сина він проводить з ним весь свій вільний час, опікується його здоров'ям та вихованням, на даний час він організував для дитини належні житлові умови, проживаючи з ним, син адаптувався до соціального середовища, має друзів за вказаним місцем проживання, виявляє бажання проживати з батьком, згоди щодо визначення місця проживання сина вони з ОСОБА_2 не дійшли, вважає, що в найкращих інтересах дитини буде визначення місця проживання з батьком, а тому просив позов задовольнити.
27 червня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2022 року розірвано.
Від шлюбу у них є малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу, за усною домовленістю сторін, залишився проживати з нею у АДРЕСА_1 .
На даний час дитина зареєстрована за адресою проживання матері, а саме по АДРЕСА_2 , де і проживав до кінця травня 2023 року.
Зазначала, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 25/2 від 24 січня 2023 року визначено участь у вихованні дитини та встановлено порядок побачення ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_5 , а саме: перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 12 до 20 год., без присутності матері, у будні та святкові дні - за домовленістю між батьками. На виконання даного рішення 21 травня 2023 року о 12 год. 05 хв. ОСОБА_2 передала дитину колишньому чоловіку. Батько повинен був повернути сина в цей же день о 20.00 год. Проте, станом на день подання зустрічного позову, ОСОБА_1 дитину не повернув, його телефон не відповідає, місцезнаходження його та дитини їй невідоме. Жодного дозволу на виїзд дитини за межі області з батьком вона не надавала. З даного приводу вона звернулася до поліції із заявою, за наслідком якої були внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Звертала увагу на поведінку ОСОБА_1 , який шляхом викрадення дитини, починаючи з травня 2023 року змінив місце проживання сина. Описані дії прямо порушують права та інтереси дитини, оскільки дитина з народження постійно проживала з нею.
Посилаючись на те, що вона має постійний стабільний дохід і може в повному обсязі матеріально забезпечити дитину, жодного разу не порушила права батька на спілкування з дитиною, просила визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 серпня 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано в одне провадження.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у необмеженому спілкуванні з дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою засобів зв'язку, із урахуванням сну дитини, шляхом надання батьком дитині доступу до мобільного телефону.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, як особисто, так й із залученням третіх осіб, спрямовані на зміну місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичним місцем проживання наразі якого є разом з його батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , - до ухвалення рішення у справі № 727/5956/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , за місцем її проживання.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що до травня 2023 року малолітній син сторін ОСОБА_5 проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , відвідував дитячий садок № 33 «Оселя талановитих», школу дитячого розвитку «Kinderlife». Дитина була забезпечена всіма речами та засобами, необхідними для нормального розвитку та навчання. Також була укладена декларація з лікарем-педіатром.
Батько ОСОБА_1 мав можливість спілкуватися з дитиною за встановленим виконавчим комітетом Чернівецької міської ради графіком побачень. Підстави вважати, що ОСОБА_6 чинила ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною, відсутні. Однак батько дитини, після одного з таких побачень, без попереднього погодження з матір'ю, вивіз дитину в м. Київ, місця свого перебування не повідомив, у зв'язку з чим мати була позбавлена можливості спілкування з дитиною.
На даний час ОСОБА_1 не виконує рішення Чернівецького апеляційного суду, перешкоджає участі матері у вихованні дитини, за що притягувався до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 не довів, що визначення місця проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування Чернівецької міської ради щодо визначення місця проживання дитини від 12 грудня 2023 року №848/28 та висновку органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації щодо визначення місця проживання дитини від 19 березня 2024 року № 107-2045, згідно з якими визнано доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю ОСОБА_2 за її місцем проживання, суд першої інстанції виходив з того, що не вбачає їх невідповідності матеріалам справи, підстав не погоджуватися з цими висновками у суду немає.
Узагальнюючи наведене, урахувавши, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, надаючи першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з ним та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 з нею, що відповідатиме найкращим інтересам малолітньої дитини сторін та не вплине на реалізацію батьком дитини прав щодо участі у її вихованні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Якименко М. М. звернувся до Чернівецького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2024 року.
Як на підставу апеляційного оскарження посилається на те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи про визначення місця проживання малолітньої дитини та не встановив обставин справи, які підлягають встановленню при вирішенні такої категорії справ, не дослідив та не надав належної оцінки доказам у справі, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
На час постановлення рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 24 січня 2023 року ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 проживала по АДРЕСА_1 , згодом ще декілька разів змінювала місце проживання з метою створення перешкод батькові у спілкуванні з дитиною, а по АДРЕСА_2 почала проживати незадовго до проведення обстеження умов її проживання.
Висновок від 02 червня 2023 року, складений фахівцем ОСОБА_7 за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавався як письмовий доказ у порядку статті 95 ЦПК України, а не як висновок експерта, проводилось саме психодіагностичне обстеження дитини, а не психіатричний огляд і лікування, таке обстеження не проводилось в КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», згоду на обстеження надав батько дитини.
Апеляційну скаргу також обґрунтовує тим, що висновки психологів надавались також експертам при проведенні експертиз, такі висновки були прийняті експертами як належні, експерти дійшли близьких з психологами висновків за результатами спілкування з дитиною і проведення експертизи. Отже, висновки суду першої інстанції є помилковими і такими, що не відповідають дійсності, оскільки обстеження проводилось, а висновки психологів пройшли верифікацію під час проведення судових психологічних експертиз.
Суд першої інстанції порушив засади рівності сторін при оцінці доказів, визнавши недопустимими та неналежними висновки психологів, надані ОСОБА_1 , при цьому прийнявши відповідь ЗДО № 33 «Оселя талановитих» № 75 від 10 травня 2023 року, згідно з якою за період перебування ОСОБА_4 в ЗДО була проведена діагностика практичним психологом «Розвиток пізнавальних процесів», відмічений стабільний емоційний фон у дитини, на контакт іде легко та не вимушено, часто згадував маму при розмові, наводячи приклади з життя.
Судове рішення не містить жодної оцінки ні висновку виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ні висновку Святошинської районної державної в місті Києві державної адміністрації.
Вказує на те, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19, від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18, від 23 грудня 2020 року у справі №712/11527/17, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19, від 23 грудня 2019 року у справі № 552/4608/18, від 26 січня 2023 року у справі№164/812/21, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Посилається на те, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі подані сторонами докази, перевірив їх, оцінив у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
З доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, такими, що не узгоджуються з вимогами закону та зводяться, зокрема, до бажання ОСОБА_1 уникнути призову на військову службу під час мобілізації шляхом штучного навіювання органам виконавчої влади факту нерозлучності його та дитини.
Вказує на те, що дії батька в частині обмеження сина у спілкуванні з матір'ю суперечать інтересам дитини та призводять до втрати будь-яких почуттів у дитини до матері.
За час проживання дитини з матір'ю вона жодним чином не порушувала права батька, враховувала як найкращі інтереси дитини, протилежного апелянтом не доведено.
Звертає увагу на те, що з урахуванням наявної можливості у дитини проживати у безпечному регіоні м. Чернівці, аніж у м. Києві, який часто піддається масованим атакам, як того просить апелянт, є необґрунтованим та таким, що свідчить про відсутність дотримання якнайкращого інтересу дитини.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27 лютого 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2022 року було розірвано (т. 1, а.с. 49).
Від шлюбу у сторін є малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а. с.6).
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №25/2 від 24 січня 2023 року визначено участь у вихованні дитини та встановлено порядок побачень позивачу ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 12.00 год. до 20.00 год. без присутності матері. У будні та святкові дні - за домовленістю між батьками (т.1, а.с. 50).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (т.1., а.с.51), ОСОБА_1 також є фізичною особою - підприємцем (т.1, а.с.207).
Згідно з інформацією закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 33 «Оселя талановитих» (далі - ЗДО № 33 «Оселя талановитих), яка міститься у відповіді № 75 від 10 травня 2023 року встановлено, ОСОБА_5 , 2018 року народження, відвідує цей заклад з 07 лютого 2023 року. За період перебування ОСОБА_4 в ЗДО була проведена діагностика практичним психологом «Розвиток пізнавальних процесів», відмічений стабільний емоційний фон у дитини, на контакт іде легко та не вимушено, часто згадував маму при розмові, наводячи приклади з життя. Розвиток пізнавальних процесів на достатньому рівні. Під час спостереження за дитиною було помічено, що дитина завжди приходить в садок з гарним настроєм, активний та ініціативний, радо зустрічає маму, помітно сильна прив'язаність до матері. Зі слів вихователів, приводить та забирає дитину із закладу тільки мама, оплачує квитанції за харчування, цікавиться життям дитини в групі, прислуховується до порад вихователів та практичного психолога (т.1, а. с. 55).
З відповіді ЗДО № 33 «Оселя талановитих» від 19 червня 2023 року № 115 на адвокатський запит від 16 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованцем даного закладу з 07 лютого 2023 року. Приводить та забирає дитину із закладу, приймає участь у житті садочку, відвідує батьківські збори та фінансово утримує дитину мати ОСОБА_2 . ОСОБА_4 проживає з мамою за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина емоційно прив'язана до матері, часто згадує маму при розмові, наводячи приклади з життя. З 21 травня 2023 року ОСОБА_5 не відвідував ЗДО № 33 «Оселя талановитих». Зі слів матері, дитина була викрадена своїм батьком, вивезена за межі міста. На сьогоднішній день місце перебування дитини невідоме (т.1, а.с. 56).
Згідно з інформацією, наданою лікарем-педіатром ОРФ амбулаторно-поліклінічного відділення ПМД № 1 ОСОБА_9 та лікарем-педіатром ОСОБА_10 , дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Знаходиться на обліку МДП з народження. Декларація укладена з лікарем-педіатром АПВ МДП № 1 ОСОБА_10 09 липня 2019 року. Неповнолітній ОСОБА_5 здоровий; за медичною допомогою в КНП разом з дитиною звертається матір ОСОБА_2 Рекомендації лікарів виконує. Батько дитини ОСОБА_1 з дитиною в КНП «МДП» не звертається ( т.1, а.с.57).
Актом оцінки потреб сім'ї від 26 травня 2023 року підтверджується, що на момент здійснення оцінки потреб дитина за місцем проживання була відсутня. Зі слів матері, хлопчик на даний час перебуває з батьком, який 21 травня 2023 року забрав дитину і до цього часу не повідомляє її місцезнаходження та не дає можливості матері спілкуватися з дитиною. В помешканні проживає ОСОБА_2 зі своїм сином. Дане помешкання знаходиться у власності її батька (т.1, а.с. 58-60).
З висновку оцінки потреб сім'ї, виготовленого Чернівецьким міським центром соціальних служб 26 травня 2023 року, вбачається, що за результатами оцінювання потреб з'ясовано, що складні життєві обставини відсутні (т.1, а с. 61-62).
Згідно з медичною довідкою про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 28 жовтня 2022 року, психіатричні протипоказання до виконання батьківських обов'язків у ОСОБА_2 відсутні (т.1, а.с. 63).
Відповідно до сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду від 28 жовтня 2022 року наркологічні протипоказання до виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 на момент огляду - не виявлено (т.1, а.с. 64).
З довідки про склад осіб від 04 січня 2023 року № 451710 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації обох осіб зазначено - 30 серпня 2018 року (т.1, а.с.65).
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1, а.с.244).
Згідно з інформацією, наданою школою дитячого розвитку «Kinderlife», ОСОБА_2 здійснювала оплату за перебування та відпочинок дитини в зазначеному закладі в період з вересня 2022 року по березень 2023 року ( т.1, а.с. 228-231).
Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2023 року за заявою ОСОБА_2 до єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, які свідчать про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 , після визначеного рішенням Чернівецької міської ради часу побачення з дитиною, не повернув матері малолітнього сина ОСОБА_5 та про місцеперебування останнього не повідомляє (т.1, а. с. 52).
Так, згідно з талоном-повідомленням № 15441 31 травня 2023 року о 18.37 год. до відділення поліції з Чернівецької обласної прокуратури надійшла заява ОСОБА_2 про викрадення дитини (т.1, а.с.53).
Згідно з талоном-повідомленням № 15187, 29 травня 2023 року о 21.34 год. до Чернівецького районного управління поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що 21 травня 2023 року її колишній чоловік порушив графік побачення з дитиною. Станом на 29 травня 2023 року місцезнаходження дитини їй невідоме (т.1, а.с.54).
З талону-повідомлення № 31858 вбачається, що 07 жовтня 2023 року о 17.15 год до районного управління надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не виконує рішення суду щодо графіку спілкування з їх спільною дитиною ОСОБА_5 (т.3, а .с.144).
Згідно з талоном-повідомленням № 61046, 21 жовтня 2023 року о 18 год до поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує постанову суду про надання можливості побачення з дитиною ОСОБА_5 (т.3, а.с.145).
З талону-повідомлення № 62470 вбачається, що до Святошинського управління поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 16.09 за адресою: АДРЕСА_3 колишній чоловік забрав сина, не відчиняє двері та не надає можливості побачитися з дитиною (т.3, а.с.146).
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04 листопада 2023 року Святошинським УП прийнято заяву від ОСОБА_2 про те, що з 21 жовтня 2023 року за адресою: АДРЕСА_4 останній раз бачила дитину, яка на той час перебувала з колишнім чоловіком ОСОБА_1 . На даний час їх місцезнаходження невідоме, на зв'язок не виходить (т.3, а.с.147-148).
Згідно з талоном-повідомленням №35875, 11 листопада 2023 року о 16.57 год до районного управління в Чернівецькій області надійшла заява ОСОБА_2 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду щодо графіку спілкування з дитиною ОСОБА_5 ( т.3, а.с.152).
Згідно з талоном-повідомленням № 70517, 09 грудня 2023 року до Святошинського управління поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду щодо графіку спілкування з дитиною ОСОБА_5 ( т. 3, а.с.153).
З талону-повідомлення №3730 вбачається, що 20 січня 2024 року до Святошинського управління поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду щодо графіку спілкування з дитиною ОСОБА_5 (т.3, а.с.156).
Згідно з талоном-повідомленням №5120, 27 січня 2024 року до Святошинського управління поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду щодо графіку спілкування з спільною дитиною ОСОБА_5 . Заявниця не знає де дитина. Дитину переховує її колишній чоловік. Заявниця просить поліцію встановити місцезнаходження дитини (т.3, а.с.157).
Згідно з талоном-повідомленням № 6458, 03 лютого 2024 року до Святошинського управління поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду щодо графіку спілкування з дитиною ОСОБА_5 , зустрічей матері з дитиною, а також спілкування по телефону (т.3, а.с.158).
Згідно з талоном-повідомленням № 7746, 10 лютого 2024 року до Святошинського управління поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не виконує рішення суду щодо графіку спілкування з дитиною ОСОБА_5 . Наразі заявниці невідоме місце перебування дитини (т.3, а.с.159).
11 жовтня 2023 року внесені відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , позбавивши її можливості зустрічі з їх спільним сином, чим завдав психологічних страждань (т.3, а.с.160).
З долученого ОСОБА_1 до матеріалів справи та дослідженого судом першої інстанції висновку фахівця ОСОБА_11 від 02 червня 2023 року за результатами психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина має відчуття захищеності і безпеки, міцний надійний емоційний зв'язок з боку свого батька, розуміння ним своїх потреб та адекватну участь у своєму житті. У стосунках між батьком та сином доведено емоційний комфорт, психологічна рівновага. З батьком прослідковується психологічна близькість і позитивна емоційна насиченість у стосунках. Батько створив усі необхідні умови для того, щоб дитина розвивалася, навчалася та відчувала себе у безпеці (т.1, а.с. 19-29).
Крім того, фахівцем ОСОБА_7 за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено, що дитина має тісну надійну прив'язаність та позитивну прихильність до батька, фігуру батька наразі сприймає як важливу і основну для себе, тяжіє до проживання з батьком та боїться втратити можливість жити разом з ним. Рекомендовано не допускати травмування дитини через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примушування до спілкування з матір'ю та спорідненими особами по лінії матері, раптове відібрання її від батька, який є для нього опорною фігурою (т. 1, а.с. 10-18).
З інформації від 09 листопада 2023 року, наданої на адвокатський запит фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 , вбачається, що дитячий заклад денного догляду за дітьми «DINO» створений ФОП ОСОБА_12 . Даний заклад дійсно відвідував ОСОБА_5 Дитина відвідувала заклад без видимих зовнішніх ознак захворювання та порушення загального стану здоров'я. ОСОБА_4 можливо охарактеризувати як досить активну та розвинену дитину на свій вік, улюблені іграшки були автомобілі та роботи, досить часто приносив із собою розмальовки та прописи. Заклад ОСОБА_4 відвідував з 04.07.2023 року до 16.10.2023 року. Загальна кількість днів перебування ОСОБА_4 у закладі становить 55 днів. ОСОБА_4 пропускав відвідування закладу, зі слів батька, як за сімейними обставинами, так і по хворобі. Дитина уникала розмов та відповідей на питання, які стосувалися його матері. Остання розмова з батьком дитини була 20.10.2023 року по телефону, в якій він повідомив, що вони відсутні за сімейними обставинами та не знає чи ОСОБА_4 буде відвідувати заклад надалі (т.3, а.с.163).
У відповіді від 12 лютого 2024 року міський центр дитини Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради повідомив про те, що 31 січня 2024 року міським центром дитини було направлено рекомендований лист-запрошення ОСОБА_1 щодо комунікації за місцем реєстрації, який він отримав. 22 січня 2024 року відбулася телефонна розмова з представником батька ОСОБА_3 , який пообіцяв передати батькові інформацію щодо комунікації з міським центром дитини. Однак ОСОБА_1 на зв'язок не вийшов. Об'єктивні висновки по роботі з сім'єю центр надати не може, оскільки з батьком та дитиною роботу не було проведено (т.3, а.с.164-165).
09 січня 2024 року Святошинським відділом державної виконавчої служби у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання постанови Чернівецького апеляційного суду, якою зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у необмеженому спілкуванні матері з дитиною (т.3, а.с.166-167).
06 лютого 2024 року державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби накладено штраф на боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні за невиконання рішення суду про забезпечення матері побачень з дитиною (т.3, а.с.168-169).
14 лютого 2024 року державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби повторно накладено штраф на боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні за невиконання рішення суду про забезпечення матері побачень з дитиною (т.3, а.с.170).
З Акту обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5 від 09 жовтня 2023 року, складеному комісією у складі уповноважених службовців Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_1 , 1990 року народження, та ОСОБА_5 , 2018 року народження. Квартира орендується батьком відповідно до договору оренди від 01 липня 2023 року. Умови проживання задовільні. У квартирі наявні необхідні меблі, побутова техніка. Для дитини наявний диван для відпочинку, одяг, продукти харчування. Зі слів ОСОБА_1 , дитина відвідує приватний дошкільний заклад. З 21 травня 2023 року дитина проживає з батьком (т.2, а.с.10-11).
Згідно з довідкою дитячого закладу «DINO» Святошинського району м. Києва від 06 жовтня 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує старшу групу даного дитячого закладу. Дитину приводить та забирає тато ОСОБА_1 . Він цікавиться життям дитини в садочку та приймає активну участь у заходах, які проводяться в закладі. ОСОБА_4 завжди охайний, товариський, соціально адаптований у дитячому колективі (т.2, а.с.12).
На виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду від 31 жовтня 2023 року, якою зобов'язано виконавчий комітет Чернівецької міської ради та Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію спільно скласти та надати єдиний висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини (неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, про доцільність визначення місця проживання дитини - неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано висновок органу опіки та піклування Чернівецької міської ради від 12 грудня 2023 року № 848/28 (т. 5, а.с. 165-166) та висновок Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 19 березня 2024 року №107-2045 (т. 3, а.с. 210-216).
У висновку органу опіки та піклування Чернівецької міської ради зазначено, що питання про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 розглядалось на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 25 жовтня 2023 року, 15 листопада 2023 року та 29 листопада 2023 року. ОСОБА_1 належним чином був запрошений на засідання, проте не був присутній і про причини неявки не повідомляв. 29 листопада 2023 року на засіданні комісії прийнято рішення і надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 із матір'ю ОСОБА_2 , не порушуючи право батька ОСОБА_1 на участь у вихованні дитини (т. 5, а.с.165-166).
Висновок містить, зокрема, посилання на відомості, встановлені згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 31 травня 2023 року, актом оцінки потреб сім'ї та висновком оцінки потреб сім'ї від 26 травня 2023 року № 354/02-06, довідкою від 09 березня 2023 року ЗДО № 33 «Оселя талановитих», інформацією лікарів-педіатрів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація розглядала дане питання на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини 20 грудня 2023 року, 14 лютого 2024 року та 13 березня 2024 року та у висновку від 19 березня 2024 року №107-2045 визнала за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_2 , не порушуючи право батька ОСОБА_1 на участь у вихованні дитини (т.3, а.с.210-216).
Висновок містить, зокрема, посилання на відомості, встановлені згідно із рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 24 січня 2023 року, актом оцінки потреб особи Чернівецького міського центру соціальних служб Чернівецької міської ради від 01 серпня 2023 року, медичними довідками та довідкою ЗДО № 33 «Оселя талановитих» від 07 лютого 2023 року, постановами Чернівецького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року та від 27 грудня 2023 року, талонами-повідомленнями єдиного обліку про прийняття та реєстрацію заяв про кримінальне правопорушення.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов'язків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини),).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статей 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).
Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов'язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв'язання спору.
Так, у частинах четвертій - шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).
Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї, з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.
Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Згідно із пунктом 74 зазначеного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.
У справі, що переглядається, спір між сторонами виник з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини, батьки якої не можуть дійти згоди щодо вирішення цього питання у позасудовому порядку, у тому числі й за сприяння органів опіки та піклування.
Так, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 25/2 від 24 січня 2023 року було визначено участь у вихованні дитини та встановлено порядок побачення ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 12 до 20 год, без присутності матері, у будні та святкові дні - за домовленістю між батьками.
Однак після визначення участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_5 , 21 травня 2023 року, після 20.00 год., ОСОБА_1 не повернув сина матері, на телефонні дзвінки не відповідав, про місцезнаходження дитини не повідомляв.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 направлялись листи-запрошення щодо комунікації з міським центром дитини Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради, однак позивач з центром на зв'язок не вийшов, з батьком та дитиною роботу не було проведено, у зв'язку з чим об'єктивні висновки по роботі з сім'єю центр не надав.
Крім того, ОСОБА_1 неодноразово запрошувався на засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Чернівецької міської ради (25.10.2023, 15.11.2023, 29.11.2023) для розв'язання спору між батьками, підготовки відповідного рішення виконавчого комітету міської ради, як органу опіки та піклування, проте на жодному засіданні не був присутній і про причини неявки не повідомляв (т. 4, а.с. 133-149).
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 зазначив, що саме він був ініціатором розлучення з колишньою дружиною, він категорично проти визначення місця проживання дитини з матір'ю, не хоче аби дитину гнобили. Повідомив, що дитина сама не хоче проживати та спілкуватись з матір'ю, яка його ображала (т. 4, а.с. 71-73).
Натомість матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з народження сина турбувалася про нього та приділяла йому належну увагу, займалася його вихованням, розвитком, а також лікуванням у разі необхідності, має можливість робити це й надалі.
Після припинення спільного проживання з ОСОБА_1 вона не чинила йому перешкод у спілкуванні з дитиною, виконувала рішення Чернівецької міської ради від 24 січня 2023 року щодо визначення способів участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_5 . Однак 21 травня 2023 року ОСОБА_1 , без погодження з позивачкою, змінив місце проживання малолітнього сина.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку про наявність між позивачкою та відповідачем глибокого особистісного конфлікту та неприязних стосунків. Створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв'язків із сім'єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2022 року в справі № 663/724/19.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, на яку посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зазначено, що суди попередніх інстанцій в контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дотрималися норм матеріального права, урахували висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, обґрунтовано визначили місце проживання малолітнього з матір'ю. При цьому судами було враховано ту обставину, що батько самовільно забрав сина з дитячого садочка, та не надавав можливості зустрічатися та спілкуватися позивачці з сином, що суперечить сімейним цінностям, які полягають в повазі один до одного та як найкращому вихованні дитини, ураховуючи інтереси дитини, пояснення представників соціальних служб у судовому засіданні, які намагались здійснити заходи для поновлення стосунків між матір'ю та батьком дитини, між батьками та дитиною, а також той факт, що відповідач відмовляється від спільного відвідування та отримання психологічної допомоги з метою поновлення родинних стосунків.
Відповідно до матеріалів справи участь у розгляді справи брали Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, яка здійснює свою діяльність за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , та Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, яка здійснює діяльність за місцем проживання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_5 .
Як підтверджено матеріалами справи, Служби у справах дітей надали висновки щодо визначення місця проживання дитини, які суд першої інстанції дослідив та надав їм відповідну оцінку згідно зі статтею 89 ЦПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не містить жодної оцінки висновків органу опіки та піклування, а до висновків не додано документи, які підтверджують викладені у них обставини, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Судом першої інстанції на виконання вимог статті 19 СК України отримані та оцінені письмові висновки органів опіки та піклування щодо розв'язання спору. Надані висновки є повними, об'єктивними, складені з урахуванням інтересів дитини, а апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів, що надані висновки не враховують інтереси малолітньої дитини.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко М. М., також аргументує апеляційну скаргу тим, що малолітній ОСОБА_4 виявляє бажання проживати з батьком та категорично відмовився повертатись до травматичного середовища матері.
Апелянт звертає увагу на те, що зі сторони матері до дитини мало місце домашнє насильство, що повинно бути враховано судом, однак судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено жодних мотивів неприйняття таких доводів та доказів домашнього насильства зі сторони матері.
У постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 753/23626/17, на яку посилається заявник в апеляційній скарзі, зазначено, що «під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов'язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Тлумачення вказаної норми свідчить, що законодавець поклав на суд обов'язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини».
Однак матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, належними, допустимими та достатніми доказами ОСОБА_1 не доведено, що визначення місця проживання дитини з матір'ю створює загрози психологічного чи фізичного характеру або призведе до негативних для дитини наслідків.
Колегія суддів вважає, що вирішальною обставиною у розв'язанні цього конкретного спору є те, що батько без згоди матері і за відсутності об'єктивних обставин, які б загрожували нормальному життю і розвитку дитини, змінив її місце проживання, позбавивши матір можливості спілкуватися з сином тривалий час, що, вочевидь, суперечить інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року справа № 607/7767/22 викладений, зокрема, такий висновок.
«Наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю пов'язується також із тим, що батько, хоча і належним чином займається вихованням та утриманням дитини, проте, змінивши у березні 2022 року місце проживання дитини без згоди матері та не повернувши дитину матері, з якою вона на той час проживала, позбавив її належної опіки і виховання з боку матері та порушив їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини».
Як слідує з матеріалів справи, мати дитини після припинення шлюбних відносин не чинила батькові перешкод у спілкуванні з сином, навпаки батько регулярно спілкувався з ним.
Враховуючи фактичні обставини справи, зокрема стосунки, які склалися між батьками дитини, поведінку батьків, вік дитини, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що малолітній ОСОБА_4 виявляє бажання проживати з батьком, оскільки такі висловлювання можуть бути наслідком ізоляції дитини від матері.
Відсутність регулярного повноцінного спілкування з матір'ю протягом тривалого часу, коли дитина мала тісний контакт з батьком, який не давав можливості спілкуватися з матір'ю, дає підстави для висновку, що зазначене вплинуло на думку малолітньої дитини.
Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.
В контексті наведеного суд наголошує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 761/25544/19);
Щодо посилання апелянта на висновок психолога ОСОБА_11 та зазначення в апеляційній скарзі, що місце перебування фахівця ОСОБА_11 за кордоном не унеможливлює психодіагностичне обстеження дитини, яке могло проводитись в режимі відеоконференції, є безпідставним, оскільки у даному висновку фахівцем не вказано про проведення такого обстеження дитини дистанційно. Крім того, у висновку зазначено, що у процесі психодіагностичного дослідження батько перебував в окремому приміщенні, що також викликає обґрунтований сумнів при проведенні відеоконференції з п'ятирічною дитиною.
Доводи апелянта про те, що такі обстеження проводились і суд безпідставно визнав ці докази неналежними, колегія суддів відхиляє і окремо при звертає увагу, що обидва висновки складено 02 червня 2023 року, датою психологічної діагностики дитини також зазначено 02 червня 2023 року, що, враховуючи об'ємність методів психодіагностичного обстеження, наявність тестувань, вік дитини та проведення одного з діагностичних обстежень в режимі відеоконференції, провести в один день неможливо.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий доказ є неналежним та недопустимим, що узгоджується з положеннями статті 78 ЦПК України, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
У висновку, викладеному у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, Верховний Суд виснував, що взявши до уваги висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження, виконаного юридичним психологом ОСОБА_13, апеляційний суд не врахував, що такий висновок психолога ґрунтується на поясненнях матері, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною - ОСОБА_2; у психолога не перебували у дослідженні матеріали справи, яка переглядається, психолог особисто не спілкувалася з малолітньою дитиною та батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про зв'язок матері з дитиною такого віку без урахування фактичних обставин цієї справи, яка переглядається. Отже, такий висновок психолога не містить інформацію щодо предмета доказування, а тому не може бути належним доказом у цій справі.
Отже, Верховний Суд констатував, що висновок спеціаліста психолога не є належним доказом у справі з причини: 1) не урахування психологом фактичних обставин справи; 2) не спілкування психолога з дитиною або одним із батьків; 3) не вивчення матеріалів справи.
Ураховуючи викладене, що висновок складався без безпосередньої участі матері ОСОБА_2 , психологом досліджувалась прив'язаність дитини до матері на підставі розповіді батька, з яким на той час перебувала дитина, без урахування фактичних обставин справи та без вивчення матеріалів справи, такий висновок фахівця є неналежним доказом у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу у реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.
У змагальному процесі обов'язки мають як сторони, так і суд, який зобов'язаний забезпечити змагальність процесу.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України дає підстави для висновку, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 ).
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_14 та його представник адвокат Якименко М.М., подаючи численні клопотання, наполягали на новому розгляді справи шляхом дослідження нових доказів, отриманих після ухвалення рішення судом першої інстанції, на встановленні нових обставин, які не досліджувалися судом першої інстанції, не наводячи обґрунтованих доводів про існування у них об'єктивних перешкод для подання таких доказів у суді першої інстанції.
Така позиція суперечить приписам статті 367 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не може посилатися на обставини, що виникли після ухвалення рішення судом.
Крім того, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про долучення доказів; про виклик у судове засідання свідків; про виклик у судове засідання експертів; заслухання думки дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язання Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію, як орган опіки та піклування за місцем проживання дитини, повторно надати висновок про доцільність визначення місця проживання дитини.
Доводи апеляційної скарги щодо відводу судді Танасійчук Н.М. колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 березня 2024 року у заяві ОСОБА_1 про відвід судді Танасійчук Н.М. від розгляду справи № 727/ 5956/23 відмовлено.
В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що заява про відвід судді надійшла до суду в день судового засідання, а тому питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні відводу судді, зазначив, що у поданій заяві про відвід не наведено жодних фактів, які б свідчили про те, що суддя прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи. Крім того, не наведено інших обставин, які свідчать про необ'єктивність та упередженість судді при розгляді справи, передбачених статтями 36-39 ЦПК України. Обставини, наведені у заяві про відвід судді від 25 березня 2024 року, не є об'єктивно обґрунтованими та не свідчать про упередженість судді.
Статтею 36 ЦПК України визначено перелік підстав відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Танасійчук Н.М., оскільки позивачем не наведено жодних фактів про причетність судді до спірних правовідносин, не наведено інших обставин, які б свідчили про необ'єктивність та упередженість судді при розгляді справи, передбачених статтями 36-39 ЦПК України.
Ураховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів, малолітній вік ОСОБА_5 , соціальні зв'язки, поведінку батьків, ставлення батьків до своїх батьківських обов'язків, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, доводам сторін, а також враховуючи дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з тим, що проживання сина з матір'ю відповідає його якнайкращим інтересам.
Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я, стан розвитку сина, незалежно від того, з ким вона буде проживати.
Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що визначення місця проживання дитини з матір'ю не впливає на його взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20)).
Разом з цим, у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Отже, ОСОБА_1 не позбавлений права брати участь у вихованні дитини, а у разі виникнення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.
Інші доводи апеляційної скарги адвоката Якименка М.М., представника ОСОБА_1 , враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
В силу частини 9 статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч.10 ст.158 ЦПК України).
Відповідно до вказаних норм скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях відпала.
Оскільки заходи забезпечення позову вживаються з метою забезпечення реального захисту прав або інтересів позивача у разі задоволення позову в конкретній справі, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, а також відмова у задоволенні позову є підставою для скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, заходи забезпечення позову у справі № 727/5956/23, вжиті постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року, підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2024 року залишити без змін.
Скасувати заходи забезпечення позову у справі № 727/5956/23, вжиті постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року, якою заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, як особисто, так й із залученням третіх осіб, спрямовані на зміну місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичним місцем проживання наразі якого є разом з його батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , - до ухвалення рішення у справі № 727/5956/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 28 серпня 2024 року.
Головуючий І. М. Литвинюк
Судді: М. І. Кулянда
Н. Ю. Половінкіна