Справа №127/8801/17
Провадження №1-кп/127/944/17
26 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_12 ,
потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14
представника потерпілих ОСОБА_15 ,
захисника ОСОБА_16 ,
обвинуваченого ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вінниці матеріали кримінального провадження №12016020010004711, які надійшли з Вінницької місцевої прокуратури з обвинувальним актом по обвинуваченню:
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, на утриманні неповнолітня донька, приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,-
Водій ОСОБА_17 20 червня 2016 року о 21.30 год. керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїздив по вулиці Магістратській в м. Вінниця, де рухаючись в напрямку вулиці Театральної, на регульованому перехресті біля заїзду до тролейбусного депо, не переконавшись що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч не надавши при цьому дорогу автомобілю марки «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_18 , який рухався в зустрічному напрямку, та допустив зіткнення транспортних засобів. Внаслідок даної пригоди пасажири автомобіля Opel Vectra» - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 отримали тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1659 від 21.12.2016 року, внаслідок даної пригоди пасажир ОСОБА_13 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому діафіза правої плечової кістки зі зміщенням, забою м'яких тканин верхньої губи, які належать до середньої тяжкості, оскільки закритий перелом діафіза правої плечової кістки зі зміщенням за своїм характером спричинив тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1660 від 22.12.2016 року, внаслідок даної пригоди пасажир ОСОБА_14 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: синця в проекції правого колінного суглобу, нагноєної гематоми нижньої третини лівого стегна. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у ОСОБА_14 належать : - синець в проекції правого колінного суглобу - до легких тілесних ушкоджень. - нагноєна гематома нижньої третини лівого стегна - до середньої тяжкості, оскільки потребувала оперативного лікування і спричинила тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до висновку комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №2816/2817/16-21/851А від 23.03.2017 року, водій автомобіля «Opel Vivaro» державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_17 повинен був керуватись технічними нормами вимог п.16.6 Правил дорожнього руху України.
Таким чином в діях водія ОСОБА_17 вбачаються порушення Правил дорожнього руху України, а саме:
10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
16.6. Повертаючи ліворуч, або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Порушення вимог п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_17 , знаходиться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_16 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. Клопотання мотивоване тим, що досудовим слідством відомості про вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується внесені до ЄРДР 21 червня 2016 року, тобто понад 8 років назад. Відповідно до положень ст. 12 КК України, злочин передбачений ч.1 ст. 286 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, та, згідно примітки до ст. 45 КК України, корупційним правопорушенням не вважається, що, у своїй сукупності, складає низку основних умов звільнення його від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинувачений ОСОБА_17 підтримав клопотання свого захисника та просив закрити відносно нього кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_12 не заперечив проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_17 від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження відносно нього.
Потерпілі підтримали думку прокурора.
Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників провадження, дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 49 КК України, що регулює звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, у разі вчинення кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину встановлені цією статтею минули строки.
Злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК, належать до кримінальних проступків, а, отже, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК становить три роки.
Злочин, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_17 вчинений 20 червня 2016 року, відомості про які внесені 21 червня 2016 року, тобто понад три роки тому, вказане, з урахуванням вимог ст. 12 КК України та санкції ч.1 ст. 286 КК України, свідчить що ОСОБА_17 може бути звільнений від кримінальної відповідальності з зазначених у клопотаннях підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Таким чином, враховуючи, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, однак, просив звільнити від кримінальної відповідальності та закрити кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності, суд оцінивши всі обставини у справі, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за можливе звільнити ОСОБА_17 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження щодо нього на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України, закрити.
Так, у розділі ІХ КК України визначено правові підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, однією з яких є закінчення строків давності (ст. 49 КК).
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
При цьому, обвинуваченому судом роз'яснено наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності, які ОСОБА_17 зрозумілі.
Речові докази, а саме:
автомобіль «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2 , який було поміщено на територію майданчика для тримання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП МВС України «Вінниця-Інформ-Ресурси» - переданий на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,;
автомобіль марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 - поміщено на штрафмайданчик ДП МВС України «Вінниця-інформ-ресурси».
Постановою об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022 № 203/241/17 (51-4251кмо21) встановлено, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Об'єднана палата Верховного Суду виходить з наступного: процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов'язки.
В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб'єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв'язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов'язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів.
При цьому питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуально у кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду.
Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України.
Приписами ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом
З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави - документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Виходячи з викладеного, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.
Проте, у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Тобто Великою Палатою Верховного Суду вказано на необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, однак не визначено які саме витрати необхідно стягувати з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, а які відносити на рахунок держави.
Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що судові витрати по проведенню експертиз слід покласти на рахунок Державного бюджету України.
Крім того, суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілим їх право на звернення до суду про відшкодування завданої шкоди (матеріальної, моральної) в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49 КК України, ст. 284, 285, 286, 288 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_16 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_17 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності - задоволити.
Звільнити ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12016020010004711, відомості про яке внесені в Єдиний державний реєстр досудового розслідування 21 червня 2016 року щодо ОСОБА_17 - закрити.
Речові докази, а саме:
автомобіль «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2 , який було поміщено на територію майданчика для тримання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП МВС України «Вінниця-Інформ-Ресурси» та переданий на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити останньому;
автомобіль марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , який було поміщено на штрафмайданчик ДП МВС України «Вінниця-інформ-ресурси» - повернути власнику ОСОБА_19 .
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 залишити без розгляду. Роз'яснити потерпілим право на звернення до суду про відшкодування завданої шкоди (матеріальної, моральної) в порядку цивільного судочинства.
Судові витрати по проведенню експертиз покласти на рахунок Державного бюджету України.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи діб з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: