Справа №760/2860/22
провадження №2/760/1243/24
27 серпня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
08.02.2022 до Солом'янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій АТ КБ «ПриватБанк» просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.05.2014 року у розмірі 33 267,04 грн. станом на 20.12.2021 та судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.05.2014 року, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на наступне.
Так, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 20.05.2014 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів Банку» додаються до позовної заяви.
Позивач стверджує, що відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження.
Позивач вказує на те, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Також, на думку позивача, свідченням приєднання до угоди відповідача, дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів. Виконання відповідачем Договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
У позові зазначається, що відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку, та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 26 500,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.58. Договору - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною картою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Як зазначає позивач, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, тобто надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
При цьому, відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно п. 2.1.1.12.3. Таким чином, Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
Відповідач зобов'язався:
- на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором;
- слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов'язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.
Відповідно до п.п.2.1.1.12.10. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі:
86,4% - для картки "Універсальна";
84,0% - для картки "Універсальна голд".
Як стверджує позивач, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 20.12.2021 має заборгованість - 42 518,20 грн, з яких:
33 267,04 грн. - заборгованість за тілом кредита,
в т.ч. 000,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита;
33 267,04 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
000,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
000,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
9 251,16 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;
0,00 грн. - нарахована пеня;
0,00 грн. нараховано комісії.
Звертаючись з позовом у даній справ позивач зауважує, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та стало підставою для звернення до суду з позовом.
При цьому, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звертає увагу суду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 33 267,04 грн., яка складається з наступного:
- 33 267,04 грн. - заборгованість за кредитом.
Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.05.2014 року у розмірі 33 267,04 грн. та судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
08.02.2022 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
01.07.2022 до суду надійшла інформаційна довідка № 81589399 про задеклароване/зареєстроване місце проживання відповідача у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої останній за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - з 06.04.2018 р. по теперішній час.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.07.2022 року, прийнято справу до провадження Солом'янського районного суду м. Києва, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
15.09.2022 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.05.2014 року у розмірі 33 267,04 грн., не визнає, з доводами АТ КБ «ПриватБанк», викладеними у позовній заяві, не погоджується, просить застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач зазначив наступне.
Так, позивачем не додано до позовної заяви належних доказів, що між відповідачем та позивачем виникли кредитні відносини. Позивачем не вказано у позові та зі змісту наданих документів не визначено ні конкретного номеру картки, ні номеру рахунку, з якого начебто отримані чи іншим чином використані гроші та з яким тарифним планом.
Позивачем не вказано період, за який стягується заборгованість.
Відповідач зазначає, що 20.05.2014 між ним та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано Анкету-заяву № б/н з метою отримання банківських послуг. Проте, в анкеті-заяві не міститься відомості про оформлення відповідачем кредитного договору, даних про видачу кредитної картки, її номер, відкриття рахунку, а також встановлення кредитного ліміту на умовах, на які посилається позивач.
Посилається, що відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти
(кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а
позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина
перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. У випадку недодержання письмової форми такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 от. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін, має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до позиції Верховного Суду в справі №703/3063/18 від 27 березня 2020 року, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Отже, відповідач вважає, що факт підписання ним анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку» не свідчить про його безумовне ознайомлення з цими умовами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, наведені позивачем в позовній зайві твердження про підтвердження відповідачем своєї згоди на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ними Договір, є безпідставним, оскільки відповідач не підписував «Умови та правила надання банківських послуг», а працівники позивача його з ними не ознайомили.
Окрім того, відповідач вважає, що розрахунок заборгованості, який поданий позивачем не має самостійного правового значення, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду у справі №703/3063/ 18 від 27.03.2020 року наданий розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.
Щодо довідки про зміну кредитування, яка подана позивачем, відповідач вважає, що
відповідна зміна ліміту не може підтверджувати надання кредитних грошових коштів, що лише є підставою для виникнення зобов'язання про повернення заборгованості.
Окрім зазначеного, відповідач вказав на те, що викладені нижче обставини встановлені рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/5097/20 від 22.05.2020 року за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в аналогійній справі. Так, зокрема, судом встановлені наступні обставини:
- кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним;
- зі змісту Анкети-заяви вбачається, що за своїм змістом вона є анкетою з викладеною в ній відповідачем особистою інформацією про себе, як потенційного клієнта банку, і в ній відсутня будь-яка інформація, яка свідчить про домовленість сторін;
- будь-яка інформація про отримання відповідачем кредитної картки та з яким саме кредитним лімітом вказана Анкета-заява також не містить;
- зі змісту даних документів також не вбачається і цього не зазначено в позові, яка саме кредитна картка та з яким кредитним лімітом та тарифним планом отримана відповідачем;
- Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відповідачем не підписані.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/5097/20 від 22.05.2020, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, було відмовлено.
Також, відповідач просить суд застосувати до позовних вимог строк загальної позовної давності.
07.10.2022 до суду від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив, у якій представник просить задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, з огляду на те, що заперечення відповідача недоведені та не підтверджуються жодними належними доказами.
Так, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 20.05.2014 року. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.
Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.
Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказують на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить пiдпис в Заяві.
На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг, Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 - ключем до карткового рахунку є пластикова Картка, яку отримав відповідач, та мобільний телефон, який вказав відповідач в Заяві. Картковий рахунок - рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів.
За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Таким чином, Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП-пароль.
Відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника від 20.05.2014 року приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначив суду про те, що Банком було надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції).
Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.
Оскільки Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком та відповідачем було укладено договір, який ніким не ос порений, а отже, як вважає представник АТ КБ «ПриватБанк», є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. При цьому, звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.
Також, представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що розрахунок заборгованості Банку проведений автоматизованою системою за період з 20.05.2014 по 20.12.2021 і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов'язання боржника за умовами договору, а також здійснені боржником платежі на його виконання.
Відповідач станом на 20.12.2021 має заборгованість - 42 518,20 грн., яка складається з наступного:
33 267,04 грн. - заборгованість за тілом кредита,
в т.ч. 000,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита;
33 267,04 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
000,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
000,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
9 251,16 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;
0,00 грн. - нарахована пеня;
0,00 грн. нараховано комісії.
При цьому, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звертає увагу суду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 33 267,04 грн., яка складається з наступного:
- 33 267,04 грн. - заборгованість за кредитом.
Враховуючи докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.
Щодо наявності раніше винесеного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22.05.2020 року по справі № 760/5097/20, представник АТ КБ «ПриватБанк» вказав, що станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача не погашена. Оскільки договірні правовідносини між сторонами не припинилися, Банк продовжує здійснювати нарахування відсотків. Банк повністю виконав свої обов'язки й надав позичальнику кредитні кошти. Однак останній свої обов'язки за укладеним кредитним договором не виконав. У той же час, як зазначає представник Банку, прийняте на певних підставах судове рішення про відмову в задоволенні позову при збереженні існуючих правовідносин, які спричинили звернення до суду, не є перешкодою для повторного звернення до суду зацікавлених осіб з метою вирішення спору.
Щодо строків позовної давності представник АТ КБ «ПриватБанк» вказав, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Представник АТ КБ «ПриватБанк» звертає увагу суду на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо.
Відповідно, по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.
Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією. Може знову користуватися нею у межах строку дії картки.
Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 03.2022 року.
Представник зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача 06.02.2022 року, тобто до спливу строку позовної давності.
У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму заперечення, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
20.10.2022 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач повністю підтримує свої заперечення, викладені у відзиві на позовну заяві, та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи на тому, що у підписаній ним анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку зазначено лише його персональні дані. Інформація про те, до яких конкретно Умов та правил надання банківських послуг він приєднався відсутня. Окрім того, в анкеті-заяві відсутня домовленість між ним та позивачем про встановлення кредитного ліміту, номер відкритого карткового рахунку, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
Більше того, позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтвердили, що саме з цим витягом з Умов та правил він ознайомився і погодився, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Таким чином, надані позивачем витяг із Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів не можуть бути складовими кредитного договору, оскільки ним не підписані та достовірно не підтверджують про виникнення між ним та АТ КБ «Приватбанк» кредитних відносин.
Щодо обґрунтування отримання кредитної картки та користування кредитними коштами. Відповідач вказав на те, що посилання позивача на те, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанком відповідачц було відкрито кредитний рахунок № НОМЕР_1 , на який встановлено кредитний ліміт та із виписки по картрахунку прослідковується, що він користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку є безпідставними, оскільки позивачем не надано до суду жодного доказу, що підтверджував би отримання відповідачем кредитних коштів відповідно до анкети-заяви від 20.05.2014 року.
Відповідач вважає, що зазначена анкета-заявка не підтверджує видачу йому картки, її номер, тип картки, надання грошових коштів на цю картку, відкриття рахунку і зарахування кредиту на цей рахунок, оскільки в ній вказані лише його анкетні дані та контактна інформація.
Звертає увагу, що у наданій позивачем довідці про видані йому картки та строки їх дії, зазначено, що відповідачу було видано картку за № НОМЕР_1 з датою відкриття 20.05.2014 року та терміном дії - до січня 2018 року, картку за № НОМЕР_2 з датою відкриття 04.07.2014 року та терміном дії - до березня 2018 року, картку за № НОМЕР_3 з датою відкриття 29.05.2014 року та терміном дії - до травня 2018 року, картку за № НОМЕР_4 з датою відкриття 17.04.2018 року та терміном дії - до березня 2022 року.
Таким чином, позивач сам собі суперечить, оскільки у наданій виписці по рахунку вбачається, що операції здійснюються за картками № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . 17.
Отже, враховуючи те, що позивач стверджує, що відповідно до анкети-заяви, укладеної 20.05.2014 року відповідачу було відкрито кредитний рахунок № НОМЕР_1 , а тому, на думку відповідача, виписка по рахунку та розрахунок заборгованості не можуть бути належним та достовірними доказами у справі.
У довідці про зміну умов кредитування визначено старт карткового рахунку № НОМЕР_1 - 20.05.2014 року, до 19.08.2017 року жодного кредитного ліміту встановлено не було, а станом на 23.05.2019 року у графі «кредитний ліміт» зазначено 0,00 гривень. Відповідач наголошує на тому, що він жодного кредитного ліміту не змінював та відповідна зміна ліміту не може підтверджувати надання йому кредитних грошових коштів, що лише є підставою для виникнення зобов'язання про повернення заборгованості. Крім того, позивачем не було підтверджено здійснення відповідачем за зазначеною карткою будь-яких операцій.
Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між відповідачем та АТ КБ «Приватбанк» кредитного договору та отримання кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.
В обґрунтування строку позовної давності, відповідач зазначив.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, штрафу, пені, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Як зазначає відповідач, позивач стверджує, що відповідно до анкети-заяви, укладеної 20.05.2014 року йому було відкрито кредитний рахунок № НОМЕР_1 , термін дії якого згідно з довідкою про видані відповідачу картки закінчився в січні 2018 року, проте АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовною заявою 22.12.2021 року, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Окрім того, позивачем було пропущено строк позовної давності щодо платежів, які необхідно було сплатити до грудня 2018 року.
Таким чином, відповідач заявляє про застосування загального строку позовної давності до позовної вимоги, як однієї з обставин для відмови в задоволенні позову. При цьому, ще раз наголошує на тому, що кредитний договір з позивачем не укладав.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Станом на 27.08.2024 року будь-які додаткові письмові пояснення, клопотання/заяви з процесуальних питань від учасників процесу до суду не надійшло.
Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 ЦПК України, зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі з наступних підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 20.05.2014 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів Банку» додаються до позовної заяви.
При укладанні договору №б/н від 20 травня 2014 року сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.
Згода відповідача підтверджена його власноручним підписом у Анкеті-заяві.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банком надано:
- копію анкети-заяви №б/н від 20.05.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку;
- витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»;
- витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунки заборгованості;
- розрахунок заборгованості за договором № б/н від 20.05.2014, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 31.05.2015;
- розрахунок заборгованості за договором № б/н від 20.05.2014, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 31.10.2019;
- розрахунок заборгованості за договором № б/н від 20.05.2014, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 20.12.2021;
- виписку по рахунку за договором №б/н станом на 21.12.2021 року за період з 20.05.2014 року по 21.12.2021 року;
- довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки;
- довідку про видані кредитні картки.
Вбачається, що відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту порушені.
Так, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 20.12.2021 має заборгованість - 42 518,20 грн, з яких:
33 267,04 грн. - заборгованість за тілом кредита,
в т.ч. 000,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита;
33 267,04 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
000,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
000,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
9 251,16 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;
0,00 грн. - нарахована пеня;
0,00 грн. нараховано комісії.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.05.2014 нарахована позивачем за період з 20.05.2014 року по 20.12.2021 року (включно).
Звертаючись з позовом у даній справ позивач зауважує, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та стало підставою для звернення до суду з позовом.
При цьому, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звертає увагу суду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 33 267,04 грн., яка складається з наступного:
- 33 267,04 грн. - заборгованість за кредитом.
Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.05.2014 року у розмірі 33 267,04 грн. та судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
При цьому, судом встановлено, що Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 20 травня 2014 року.
Так, з рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/5097/20 від 22 травня 2020 року, вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом і просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 403, 26 гр.
Посилалися в позові на те, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 20 травня 2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 26 500, 00 гр. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
При встановленні кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.5 та 2.1.1.2.6 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Власник карткового рахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.
За п.1.1.1.44 договору овердрафт - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 09 січня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 49 403, 26 гр., яка складається з:
- 33 267, 04 гр. - заборгованість за тілом кредиту;
- 33 267, 04 гр. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 5 357, 31 гр. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит;
- 7 950, 18 гр. - нарахована пеня;
та штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг:
- 500, 00 гр. - фіксована частина;
- 2 328, 73 гр.- процентна складова.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просили задовольнити позов.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року у справі № 760/5097/20, в позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року у справі № 760/5097/20, згідно даних АСДС. Набрало законної сили 07.08.2020 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення, у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначеніст.255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.
При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі №6-342цс15, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави закривати провадження у справі.
Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, що викладені в постановах від 10.06.2020 року у справі №366/2099/17, від 27.05.2020 року у справі №761/35475/18, закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України можливе лише за умови, що позов за результатами розгляду якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто, збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Закриття провадження у справі у цьому випадку можливе лише за умови, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторони, про то самий предмет спору і з тих самих підстав.
Таким чином, для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61).
Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року по справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що: «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тимне вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставинта зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».
Предметом спору у даній справі є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 20.05.2014 року станом на 20.12.2021 року у розмірі 33 267,04 грн. (заборгованість за тілом кредиту), що було предметом спору у справі № 760/5097/20.
Так, підстави позову- це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При визначенні підстави позову, як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача
З позовної заяви у цій справі та доданих до неї доказів, а також зі змісту судового рішення у справі № 760/5097/20 видно, що предмети спору у цих справах є тотожними , а саме стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.05.2014 року у сумі 33 267,04 грн.
Суб'єктний склад учасників у цій справі є аналогічним та відповідає сторонам, які брали участь у справі № 760/5097/20.
Судом у справі 760/5097/20, яка є тотожною у цій справі, що розглядається, ретельно розглянуті всі обставини, доводи сторін, докази, що були надані.
У даній справі, яка наразі розглядається судом, відрізняється період розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 20.05.2014 року (період нарахування відсотків), проте позивачем заявлено вимоги про стягнення лише тіла кредита у сумі 33 267,04 грн.
Необхідність звернення до суду за тими самими вимогами, за якими є рішення суду, що набрало законної сили, представник позивача пояснює необхідністю відновлення прав позивача.
Таким чином, враховуючи, що позивач повторно просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 33 267,04 грн., при цьому рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 у справі № 760/5097/20 з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, набрало законної сили, наявні підстави для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 256, 258, 260, 261 ЦПК України, суд,-
Провадження по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, закрити.
Роз'яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 27.08.2024 року.
Суддя: О.М. Букіна