Справа №760/20422/19
2/760/482/24
29 серпня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
за участю секретаря - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Солом'янського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, Центру надання адміністративних послуг Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
17.07.2019 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Солом'янського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, Центру надання адміністративних послуг Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, у якій позивач просить суд:
- визнати дії Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві щодо зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протиправними;
- зобов'язати Центр надання адміністративних послуг Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації:
внести до карток реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та адресних карток відомості про скасування зняття з реєстрації місця проживання зазначених осіб шляхом внесення запису «скасовано» на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства;
надіслати до реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу змінені відомості про поновлення реєстрації місця проживання щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Солом'янського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, Центру надання адміністративних послуг Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , якому на праві власності з 03 вересня 2002 року відповідно до Свідоцтва на право власності на квартиру серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна та записаного в реєстрову книгу за № 43251 від 06 вересня 2002 року, належала квартира АДРЕСА_2 .
Від шлюбу у них є малолітня дочка - ОСОБА_2 , 2009 р.н.
З 26.04.2005 року позивач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 , за цією ж адресою зареєстрована і її донька.
В ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер.
Позивач посилається на те, що після смерті чоловіка, розбираючи його папери, вона знайшла позовну заяву ОСОБА_3 до неї та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення.
З вказаної заяви позивачу стало відомо що:
- ОСОБА_3 вважає себе власницею квартири АДРЕСА_2 ;
- з 04.02.2015 року позивач та її донька зняті з реєстрації за вказаною адресою.
Як вказує позивач, для з'ясування ситуації вона, через адвоката, звернулась з відповідними запитами.
Відповідно до відповіді ГУ ДМСУ в м. Києві 8001.16.1-34613/80.16-18 від 12.12.2018 року, ОСОБА_1 , знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 за заявою нового власника житла відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, а також підпункту 3.1. Порядку реєстрації.
Позивач вважає, що зняття її, а також доньки ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 є незаконним та порушує їхні права.
Так, позивач посилається на те, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
У свою чергу, згідно ст. 109 Житлового кодексу Української PCP, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відтак, заява нового власника квартири не є документом, який свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, в розумінні ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Дії відповідача щодо зняття позивача та доньки з реєстрації місця проживання, які здійснювалися за заявою власника житла без відповідного рішення суду є протиправними.
З урахуванням наведеного, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, та просить позов задовольнити.
17.07.2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_5
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 24.07.2019 року, прийнято справу до провадження Солом'янського районного суду м. Києва, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Солом'янського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, Центру надання адміністративних послуг Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам та третій особі копію позовної заяви з додатками.
29.10.2019 року до суду від представника відповідача-2 Центру надання адміністративних послуг Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача-2 зазначає наступне.
Так, Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг.
Суб'єктом надання адміністративної послуги є орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Адміністратор - посадова особа органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг.
Відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 588 та Примірного положення центру надання адміністративних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2013 № 118 Центр надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, уповноважений лише приймати заяви від суб'єктів звернення та видавати результати послуг, без права прийняття відповідного рішення.
Станом на 2015 рік та відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України від 22.11.2012 № 1077, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 № 2109/22421 (втратив чинність відповідно до Наказу МВС України від 13.12.2017 № 1024, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.01.2018 № 26/31478) суб'єктом надання адміністративної послуги щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб був відділ Державної міграційної служби України (далі - ДМС).
10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VІІІ, яким функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування, відтак підрозділи міграційної служби припинили здійснення реєстрації місця проживання.
На виконання вищевказаного Закону, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», що встановлює нові правила реєстрації місця проживання громадян.
Відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» та на виконання Рішення Київської міської ради І сесії VIII скликання від 03.03.2016 № 123/123 було створено Реєстр територіальної громади міста Києва (далі - РТГК).
Відповідно до підпунктів 4.2, 4.3 пункту 4 Рішення Київської міської ради V сесії VIII скликання від 21.09.2017 № 40/3047 власником РТГК є територіальна громада міста Києва, розпорядником РТГК є Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
31.03.2016 з метою забезпечення надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб було утворено Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, яке відповідно до Положення про відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.11.2018 № 805.
Враховуючи наведене, суб'єктом надання адміністративної послуги стосовно скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи є Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.
У 2018 році відділ (Центр) надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації було ліквідовано.
Натомість розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.05.2018 № 41-к «Про внесення змін до структури Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації» 01.08.2018 було створено управління (Центр) надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права (далі - Управління).
Управління діє на підставі Конституції України, Закону України «Про адміністративні послуги» інших нормативно-правових актів, а також Положення про управління (Центр) надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.07.2018 №529 та Регламенту про управління (Центр) надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.01.2019 № 10.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів Управління не є суб'єктом реєстрації місця проживання та не має права вносити інформацію про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання осіб до реєстру територіальної громади.
Вказані повноваження належать Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить замінити первісного неналежного відповідача 2 - управління (Центр) надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації належним відповідачем-2 - Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб або залучити в якості відповідача-3 - Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, та розглядати справу без участі представника управління (Центру) надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
06.11.2019 року до суду від представника відповідача-1 Солом'янського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Заперечуючи проти позову, представник Солом'янського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вказав на те, що порядок організації діяльності Державної міграційної служби України, пов'язаної із здійсненням її повноважень, визначається Регламентом Державної міграційної служби України, затвердженим наказом Державної міграційної служби України від 05.03.2012 №17.
На момент зняття з реєстраційного обліку позивача Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснювала реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, вела відповідні реєстраційні обліки, відповідно до пункту 4.20 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №405/2011. Питання виселення, вселення, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням тощо не відноситься до компетенції та повноважень Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві.
Зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 , Солом'янським РВ ГУ ДМС України в місті Києві відбувалося на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.1 1.2012 №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів».
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» із змінами та доповненнями від 05.07.2012 року, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
- заяви особи або її законного представника;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності, а житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентними органами іноземної держави, легалізованого в установленому поряду;
- інших документів, які свідчать про припинення:
- підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
- підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
- підстав на право користування житловим приміщенням.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є нормативно-правовим актом прямої дії і не потребує прийняття будь-яких інших підзаконних актів, окрім тих, що визначені Законом. Але на підставі частини 6 пункту 3.1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» передбачено надання документів, які свідчать про припинення:
- підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
- підстав для проживання або перебування особи на обліку у закладі/установі;
- підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі, відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Представник Солом'янського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вказує на те, що з огляду на викладене, зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 було здійснено у зв'язку з відчуженням заявницею житла та за клопотанням нового власника житла ОСОБА_3 , яка надала дублікат свідоцтва на право власності від 22.12.2006 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.01.2015 року.
11.11.2019 року до суду від представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Андрєєвського Є.В. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
У письмових поясненнях представник третьої особи вказав на те, що твердження позивача, викладені у позовній заяві, щодо відсутності визначених чинним законодавством України підстав для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 позивача та дитини позивача не відповідають дійсності.
По-перше, третя особа ОСОБА_3 придбала квартиру з прилюдних торгів, що провів 08.12.2006 року державний виконавець ВДВС Солом'янського району м. Києва на підставі виконавчого листа №2-3389 від 26.06.2003 року, виданого на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 (був чоловіком ОСОБА_1 ) на користь АКБ «Мрія» заборгованості за кредитним договором в розмірі 7099,89 доларів США. В зв'язку з придбанням квартири ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу 22.12.2006 року видав свідоцтво, яке посвідчує, що ОСОБА_3 належить право власності на квартиру.
23.01.2015 чітко у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було прийняте рішення Державного реєстратора управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабійчука Сергія Івановича №18802396 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 (третьої особи) на квартиру. Законність рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_3 (третьої особи) на квартиру підтверджене рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року у справі №760/30146/18, залишеним без змін Київським апеляційним судом.
На підставі вищезазначеного рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_3 (третьої особи) на квартиру, відповідач у чіткій відповідності із вимогами ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», а також п.3.1. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 №1077 провів зняття з реєстраційного обліку позивача.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 05 листопада 2014 року під час розгляду справи № 6-158цс14, право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Отже, після переходу права власності на квартиру третій особі припинилося і право користування квартирою позивача.
По-друге,дитина позивача станом на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_3 (третьої особи) на квартиру не була зареєстрована у квартирі, що підтверджується довідкою комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» від 18.06.2014 №971.
Таким чином, жодні конституційні та житлові права дитини позивача, про які вказує позивач, не порушені, оскільки в неї не було жодних прав щодо квартири (ні власності, ні користування, ні реєстрації).
Відповідач у чіткій відповідності з вимогами законодавства України провів зняття з реєстраційного обліку в квартирі позивача, оскільки остання втратила право на користування квартирою внаслідок її відчуження на підставі та в порядку визначеному чинним законодавством України.
Окрім зазначеного, представник третьої особи звернув увагу суду на те, що позивач була дружиною бувшого власника квартири ОСОБА_4 , який помер в 2018 році. І саме ОСОБА_4 на підставах та в порядку передбаченому чинним законодавством України (прилюдні торги) втратив квартиру в результаті неможливості погасити свої боргові зобов'язання за кредитним договором з АКБ « Мрія» в розмірі 7099,89 доларів США.
При цьому, від з моменту відчуження квартири у ОСОБА_4 у 2003-2006 роках і до моменту його смерті в 2018 році він жодним чином не оспорював відчуження квартири та набуття квартири третьою особою, реєстрацію прав власності третьої особи на квартиру, зняття його та позивача з реєстраційного обліку в квартирі.
Тобто, сам ОСОБА_4 вважав факт набуття третьою особою права власності на Квартиру законним, дії державного реєстратора при здійснені реєстрації права власності третьої особи на квартиру, дії відповідача при здійсненні зняття його та позивача з реєстраційного обліку в квартирі такими, що відповідали вимогам закону.
Від позивача відповіді на відзив/будь-яких додаткових пояснень до суду не надійшло.
Розпорядженням керівника апарату суду Щерби А. від 11.04.2024 № 1239 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/20422/19, провадження № 2/760/482/24, у зв'язку з неможливістю продовжувати розгляд справи суддею ОСОБА_5, у зв'язку з її звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.03.2024 № 797/0/15-24.
12.04.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Станом на 27.08.2024 року будь-які додаткові письмові пояснення, клопотання/заяви з процесуальних питань від учасників процесу до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від ІНФОРМАЦІЯ_3 серія НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим 16 червня 2018 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Позивач ОСОБА_1 була дружиною померлого власника спірної квартири ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 16 серпня 2006 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивача та ОСОБА_4 народилася донька - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 07 травня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
Встановлено, що відповідно до Акту державного виконавця Державної виконавчої служби у Солом'янському районі м. Києва від 22.12.2006 р. про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах, квартира АДРЕСА_2 , що була описана державним виконавцем згідно із ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого листа №2-3389 від 26.06.2003 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_4 на користь АКБ «Мрія» коштів у розмірі 7 099,89 доларів США та 352,00 грн., була реалізована на прилюдних торгах, переможцем яких визначено ОСОБА_3 , що підтверджується Протоколом №6260086-1 проведення прилюдних торгів по реалізації майна, яке належить ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ).
22.12.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.П. було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №32585493 від 23.01.2015 року вбачається, що державним реєстратором Бабійчуком С.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18802396 від 23 січня 2015 року (підстава виникнення права власності - дублікат свідоцтва, серія та номер: 1781, виданий 05 листопада 2014 року приватним нотаріусом КМНО Патрєвою Ю.П.) внесено запис до Державного реєстру речових прав № 8469824 про право власності ОСОБА_3 на квартиру загальною площею 47,9 кв. метри., житловою площею 22,2 кв. метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер об'єкта нерухомого майна: 556042380000.
Як вбачається з листа ГУ ДМС України в м. Києві від 12.12.2018 №8001.16.1-34613/80.16-18, згідно даних відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в м. Києві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована в період з 26.04.2005 року по 29.01.2015 за адресою: АДРЕСА_1 . Знята з реєстраційного обліку за заявою нового власника житла відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також пункту 3.1. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом МВС від 22.11.2012 № 1077.
Вважаючи дії відповідача щодо зняття її та доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , які здійснювалися за заявою нового власника житла, а саме ОСОБА_3 , протиправними, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Одним з основних конституційних прав людини є право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
За приписами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Водночас Основний Закон України так само гарантує право кожного на житло, невід'ємною складовою якого є заборона на примусове позбавлення житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції).
Вказане конституційне положення знайшло своє закріплення у статті 9 Житлового кодексу Української РСР, відповідно до якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Заборона виселення фізичної особи або примусового позбавлення її житла іншим чином, крім випадків, встановлених законом, передбачена і у нормі частини четвертої статті 311 ЦК України.
Сервітутне право членів сім'ї власника житла на користування житлом врегульоване нормами статті 405 ЦК України та статті 156 ЖК України, за змістом яких члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство (стаття 64 ЖК України), мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлові відносини тісно пов'язані з правом особи на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, порядок реалізації яких визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання місце проживання» (далі також - Закон № 1382-IV).
За змістом положень цього Закону місцем проживання особи є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
- заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Згідно діючого на час виникнення спірних правовідносин «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», затверджених Наказом МВС України 22.11.2012 року № 1077 (далі Порядок), зокрема пункту 1.3. - реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС ) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Пунктом 3.1 Порядку № 1077, чинній на день зняття з реєстрації, був визначений перелік підстав зняття з реєстрації місця проживання особи, а саме: заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи посвідки на постійне проживання в Україні; підстав для проживання або перебування особи на обліку у закладі/установі (повідомлення про припинення підстав для проживання/перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту) (додаток 13); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев'ять пункту 3.1 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.
На момент зняття з реєстраційного обліку позивача Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснювала реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, вела відповідні реєстраційні обліки, відповідно до пункту 4.20 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №405/2011.
Як встановлено судом, зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 , Солом'янським РВ ГУ ДМС України в місті Києві відбувалося на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.1 1.2012 №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів».
Так, відповідно до листа ГУ ДМС України в м. Києві від 12.12.2018 №8001.16.1-34613/80.16-18, згідно даних відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в м. Києві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована в період з 26.04.2005 року по 29.01.2015 за адресою: АДРЕСА_1 . Знята з реєстраційного обліку за заявою нового власника житла відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також пункту 3.1. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом МВС від 22.11.2012 № 1077.
Зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 було здійснено у зв'язку з відчуженням житла та за клопотанням нового власника житла ОСОБА_3 , яка надала дублікат свідоцтва на право власності від 22.12.2006 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
від 23.01.2015 року.
Згідно зі статтею 155 ЖК Української РСР, власник квартири або її частини не може бути позбавлений права користування житловим приміщенням.
Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Однією із підстав припинення права власності відповідно до статті 346 ЦК України є відчуження свого майна власником.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 листопада 2014 року в справі № 6-158цс14.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 759/20627/18, вказав, що поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов'язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше).
За змістом вказаних норм закон передбачає особливий порядок виселення осіб з житла, а отже й зняття з реєстрації, яке вони передали в іпотеку. Зокрема, необхідна відповідна правова підстава для виселення особи, а саме - рішення суду, якщо виселення не відбувається добровільно. При цьому громадянам надається інше постійне жиле приміщення, якщо іпотечне майно не було придбано за рахунок кредиту. Такий встановлений законом порядок є гарантією дотримання прав і свобод особи, зокрема, забезпеченням її житлом.
Лише в разі виконання вказаних норм - звернення до суду з відповідним позовом, буде дотриманий передбачений законом порядок виселення громадян з житлового приміщення та відповідне рішення суду про виселення з житлового приміщення буде підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, дії та рішення щодо реєстрації права власності за третьою особою на квартиру, яка була продана на прилюдних торгах, на час розгляду даного спору неправомірними не визнані та, відповідно, не скасовані, а відтак третя особа як на час подання заяви до відповідача, так і на час розгляду даного спору в суді є законним власником квартири.
Крім того, позивач не є членом сім'ї третьої особи, як власника квартири, не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом із нею і ведуть із нею спільне господарство, між сторонами не укладався договір найму вказаного житла.
Новий власник квартири вправі користуватись та розпоряджатися на власний розсуд належним йому майном в силу положень закону, який захищає право власності. Суд не має підстав для втручання у право власності нового власника, який заперечує проти проживання та реєстрації в квартирі позивача.
Посилання сторони позивача на відсутність законних підстав для зняття позивача із реєстрації в квартирі, суд до уваги не приймає, оскільки, наведені посилання спростовуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на власному тлумаченні сторони позивача вимог закону, які регулюють дані правовідносини та нічим об'єктивно не підтверджуються.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 379 ЦК України наведено поняття житла - житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Однак, реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону. Таке право виникає у власника житла (глава 28 ЦК), членів його сім'ї (ст. 405 ЦК, ст. 156 Житлового кодексу Української PCP (надалі - ЖК)), орендаря (наймача) житла (ст. 810 ЦК, 61 ЖК), членів його сім'ї (ст. 816 ЦК, ст. ст. 64, 160 ЖК) тощо.
Права законного власника Квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Як зазначалося судом, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється крім інших підстав на підставі інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
При цьому, виходячи з положень вказаного Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи (по суті прийняття органом реєстрації позитивного рішення) здійснюється, крім іншого, в інтересах певного заявника, зокрема, власника.
Пунктом 3.1. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 №1077 визначений перелік підстав зняття з реєстрації місця проживання серед яких є така підстава як наявність інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням в т.ч. в наслідок відчуження житла.
В ході розгляду справи стороною позивача не доведено, а судом не встановлено порушення вимог закону та правил при розгляді заяви нового власника про зняття позивача із реєстрації в квартирі, в зв'язку із відчуженням житла, та прийняття відповідачем-1 відповідного рішення, а відтак, на переконання суду, права позивача відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не порушені.
Уповноважена особа відповідача при розгляді поданих документів діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, та доказів зворотному з боку позивача суду надано не було, що свідчить про недоведеність пред'явлених позовних вимог.
Також суд звертає увагу на те, що дитина позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_3 (третьої особи) на квартиру не була зареєстрована у квартирі, що підтверджується Довідкою комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» від 18.06.2014 №971, яка міститься в матеріалах справи.
Таким чином, жодні конституційні та житлові права неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про які вказує позивач, порушені не були, оскільки в неї не було жодних прав щодо квартири (ні власності, ні користування, ні реєстрації).
Окремо варто вказати на те, що згідно статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що зняття з реєстрації - це внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.
Як роз'яснено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів, які б в своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про порушення відповідачами встановлених вимог закону під час розгляду заяви нового власника квартири про зняття позивача з реєстрації місця проживання, обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає, що законних підстав для визнання неправомірними та скасування рішення та дії уповноважених осіб відповідача відсутні, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи норми ст. 141 ЦПК , оскільки суд відмовив у задоволенні позову, витрати щодо розгляду справи покладаються на позивача.
Керуючись ст. 41 Конституції України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», затверджених Наказом МВС України 22.11.2012 року № 1077, ст.ст. 11. 15, 16, 317. 319, 328, 346, 379 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Солом'янського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, Центру надання адміністративних послуг Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29.08.2024 року.
Суддя О.М. Букіна