СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/4884/24
ун. № 759/15145/24
28 серпня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі - Товариство) про закриття провадження у справі за позовом Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 80687,41 грн.
23.08.2024 представник позивача, Мєшнік К.І., подав суду заяву про закриття провадження у справі, у якій просить провадження у справі за позовом Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити; повернути Товариству судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви.
Заява обґрунтована тим, що після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 погасив заборгованість перед Товариством за кредитним договором, у зв'язку з цим Товариство відмовляється від позову.
Дослідивши вказану заяву, суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність.
Принцип диспозитивності полягає, зокрема, у тому, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом приписів статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
З огляду на те, що відповідач погасив заборгованість перед позивачем за кредитним договором, суд уважає, що відмову Товариства від позову слід прийняти, а провадження у справі закрити.
Щодо повернення судового збору суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно із ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Тлумачення наведених норм дозволяє виснувати, що:
- процесуальний закон не передбачає можливості повернення позивачеві усієї суми судового збору, у разі якщо провадження у справі закрите у зв'язку з відмовою позивача від позову;
- позивач відповідно до приписів ч. 1 ст. 142 ЦПК України і ст. 7 Закону України «Про судовий збір» має право подати клопотання про повернення йому 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у разі відмови від позову до початку розгляду справи по суті;
- також позивач відповідно до приписів ч. 3 ст. 142 ЦПК України має право ініціювати питання про відшкодування понесених ним судових витрат з відповідача, якщо відмова від позову зумовлена задоволенням вимог після їх пред'явлення.
У справі, що розглядається:
- Товариство просить повернути йому сплачений при поданні позову судовий збір у повному обсязі;
- Товариство відмовилося від позову до початку розгляду справи по суті, і ця відмова прийнята судом;
- у заяві про закриття провадження у справі вимогу про стягнення з ОСОБА_1 судового збору Товариство не пред'явило.
З огляду на викладене, судовий збір у повному обсязі поверненню не підлягає. Водночас суд, керуючись завданням цивільного судочинства і принципом процесуальної економії, вважає за необхідне повернути позивачеві 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 13, 49, 142, 206, 255, 256, 258, 260, 261, 353-355ЦПК України, суд
Заяву Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Провадження у справі № 759/15145/24 за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Повернути Акціонерному товариству «УНІВЕРСАЛ БАНК» ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21133352, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до платіжного доручення № 28686285895 від 11.06.2024, що становить 1 514,00 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) гривень на такі реквізити:
Одержувач: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»
Код ЄДРПОУ 21133352
МФО 322001
IBAN: НОМЕР_1
У задоволенні решти вимог відмовити.
Роз'яснити позивачеві, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ю.В. Кравченко