СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/5781/24
ун. № 759/17394/24
29 серпня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250000000018 від 15.01.2023 року, -
До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250000000018 від 15.01.2023 року.
Клопотання обґрунтовується тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023250000000018 від 15.01.2023 року за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що на території м. Черкаси та Черкаської області, діяла злочинна організація, учасники якої діючи умисно та з корисливих мотивів, займаються незаконним придбанням зберіганням, пересиланням з метою збуту, а також незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великих розмірах по всій території України.
Так, вказану злочинну організацію разом з іншими організаторами, було створено ОСОБА_6 , який керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, маючи надійний канал поставки наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, створив та очолив стійке ієрархічне об'єднання - злочинну організацію, з метою протиправного особистого збагачення, шляхом вчинення систематичного незаконного придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах по всій території України.
У зв'язку з ти, що казана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення в цілому, та вимагає чітких та узгоджених дій значної кількості людей ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залучили до вказаної злочинної діяльності наступних осіб ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12
В подальшому учасники злочинної організації, організували та утримували ряд місць для незаконного виготовлення психотропних речовин, де відповідальні особи, виконуючи відведену їм роль безпосередніх виконавців, незаконного виготовляли психотропну речовину обіг якої обмежено, амфетамін в особливо великих розмірах, яку збували гуртовими партіями на території різноманітних ділянок місцевості де можуть бути здійснені сховки (закладки) зазначених речовин останніми.
У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюється, зокрема, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.01.2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 Кримінального Кодексу України та останнього затримано в порядку ст. 208 Кримінально процесуального кодексу України.
Відповідно до санкцій ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 та ч. 2 ст. 317 Кримінального Кодексу України, за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, окрім покарання у виді позбавлення волі, передбачається конфіскація майна.
Орган досудового розслідування зазначає, що з урахуванням вказаних обставин та з метою попередження незаконного відчуження майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, зважаючи на те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і спів розмірним завданням кримінального провадження, орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешти на грошові кошти ОСОБА_9 , які знаходяться на всіх рахунках в АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) шляхом заборони усіх видаткових операцій, спрямованих на зменшення активів на рахунках їх власників.
На підставі викладеного орган досудового розслідування просить слідчого суддю накласти арешт на всі рахунки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкриті в АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони усіх видаткових операцій, спрямованих на зменшення активів на рахунках їх власників, з можливістю зарахування на рахунки коштів, що надходять та подальшим повідомленням слідчого про спроби здійснення даними особами будь-яких фінансових операцій.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, наведених у клопотанні.
У поданому клопотанні орган досудового розслідування просив слідчого суддю розгляд клопотання провести без виклику особи, кошти якої знаходять на рахунку, з метою уникнення перерахувань грошових коштів після її виклику судом для участі у розгляді даного клопотання, а також розгляд клопотання провести без участі АТ «Універсал Банк», з метою уникнення повідомлення представниками зазначеного банку вищевказаних осіб про наміри слідства арештувати кошти на рахунках.
Як вбачається із положень ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Зважаючи на наявні матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність проведення судового засідання щодо розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення ОСОБА_9 та без повідомлення представників АТ «Універсал Банк», оскільки існує ризик перерахувань грошових коштів.
Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023250000000018 від 15.01.2023 року за підозрою, зокрема, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.
Постановою заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції від 12 березня 2024 року про внесення змін до складу слідчих слідчої групи, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, місцем проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023250000000018 визначено управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління НП України, за адресою - м. Київ, Святошинський, бульв. Миколи Руденка (Кольцова), 22а).
Уході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арештуна всі рахунки, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкритів АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352).
Пунктом 7 частини 1 статті 131 КПК України визначено арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Статтею 132 КПК України визначені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та передбачені обставини, за яких не допускається застосування заходів кримінального провадження. Серед таких обставин у ч. 3 ст.132 КПК України передбачено, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування, слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Клопотання слідчого обґрунтовувалось, зокрема, тим, що арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що грошові кошти, наявні на рахунках ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зважаючи на встановлені на даний час обставини у кримінальному провадженні, могли обґрунтовано бути набутими протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відповідно до санкцій ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 та ч. 2 ст. 317 Кримінального Кодексу України (у вчиненні котрих підозрюється ОСОБА_9 ), за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, окрім покарання у виді позбавлення волі, передбачається конфіскація майна.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Суд враховує, що статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Зважаючи на встановлені обставини, слідчий суддя доходить висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінальних правопорушень, які можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на наведені норми українського процесуального законодавства, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дослідивши матеріали поданого клопотання, проаналізувавши доводи та заперечення учасників судового засідання щодо необхідності накладення арешту на майно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки органом досудового розслідування доведено як необхідність арешту, так і наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250000000018 від 15.01.2023 року - задовольнити.
Накласти арешт на всі рахунки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відкритів АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони усіх видаткових операцій, спрямованих на зменшення активів на рахунках їх власників, з можливістю зарахування на рахунки коштів, що надходятьта подальшим повідомленням слідчого про спроби здійснення даними особами будь-яких фінансових операцій.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, - строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1