печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34165/24-к
пр. 1-кс-29871/24
07 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження № 42024000000000228
29.07.2024 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 42024000000000228 від 03.07.2024.
Вивчивши скаргу, додані до неї матеріали прихожу до висновку, що скаргу слід повернути особі, яка її подала, з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається у разі, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як передбачено ч. 5 ст. 9 КПК України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, у рішенні по справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд із огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Разом з тим, право на суд одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975; «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 20.06.2011), не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, особливо щодо умов прийнятності скарги, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (рішення у справах «Мельник проти України» від 28.03.2006, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №705/5060/18, якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог КПК України та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не пустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо є поданою після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Разом з тим, особа, яка звернулась зі скаргою, не зазначила дату отримання оскаржуваної постанови, а в разі пропуску строку не довела існування об'єктивно непереборних обставин, які б не залежали від її волевиявлення й істотно перешкоджали або ускладнювали реалізацію нею права на оскарження постанови про закриття кримінального провадження згідно ст. 303 КПК України у строк, визначений цим Кодексом, як і не долучила на підтвердження цих обставин будь-яких доказів, оскільки клопотання про поновлення строку на оскарження у матеріалах скарги відсутнє.
З матеріалів скарги вбачається, що постанову про закриття кримінального провадження супровідним листом від 04.07.2024 направлено ОСОБА_2 , а скарга направлена до суду 19.07.2024, що підтверджується відміткою та штриховим кодовим ідентифікатором на конверті.
Крім цього, особою, яка подала скаргу, не надано суду доказів на підтвердження факту отримання копії оскарженої постанови поштою чи будь-яким іншим способом та не зазначено дати її отримання, що може свідчити про порушення строку оскарження за відсутності клопотання про поновлення такого строку.
Відтак, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала - ОСОБА_2 .
Разом з тим, відповідно до п. 7 ст. 304 КПК України, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст. 303, 304, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 42024000000000228 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1