"28" жовтня 2010 р.Справа № 16/73-ПН-10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання - О.О. Довбиш,
за участю представників сторін:
від позивача: О.В. Долгополов,
від відповідача: Л.П. Краснова, Д.В. Самсонов,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватно-орендного кооперативу „Зоря”
на рішення господарського суду Херсонської області від 11.08.2010 р.
у справі № 16/73-ПН-10
за позовом Приватного підприємства „Нофелет”
до Приватно-орендного кооперативу „Зоря”
про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення пені,
встановив:
У квітні 2010 р. Приватне підприємство „Нофелет” звернулося з позовом до Приватно-орендного кооперативу „Зоря” про усунення перешкод у користуванні майном на умовах оренди шляхом вилучення у відповідача приміщення площею 286,4кв.м. та майна: автоматичної телефонної станції АТСК 100/2000 на 1000 номерів та лінійно-кабельного господарства договірною вартістю 505 225 грн., а також стягнення 51 785 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення статті 765 Цивільного кодексу України та пункту 3.1 договору оренди від 01.07.2004 р., укладеного між Приватно-орендним кооперативом „Зоря” (орендодавець) та Приватним підприємством „Нофелет” (орендар), орендодавцем не виконано зобов'язань з передачі майна, яке є предметом оренди. Позивач також просив стягнути пеню на підставі пункту 9.1 договору.
ПП „Нофелет” в процесі розгляду справи збільшило свої позовні вимоги та просило додатково стягнути з відповідача 1 605 000 грн. збитків у вигляді не отриманого прибутку на підставі статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України, статті 766 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.08.2010 р. позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 1 605 000 грн. залишено без розгляду у зв'язку з несплатою державного мита за їх розгляд; позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом вилучення у ПОК „Зоря” приміщення та майна, а також стягнення пені задоволено частково: вилучено у відповідача майно - автоматичну станцію АТСК 100/2000 на 1000 номерів та лінійно-кабельне господарство для використання на умовах оренди. Приймаючи рішення, суд виходив з того, що лише 14.01.2008 р. виконано рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2005 р. у справі № 16/49-ПД-05 та ПОК „Зоря” фактично отримав майно, яке є предметом договору оренди від 01.07.2004 р., укладеного між позивачем та відповідачем. Зазначену обставину суд визнав як надзвичайну або невідворотну подію, яка перешкоджала пред'явленню позову, у зв'язку з чим перебіг строку позовної давності вважається зупиненим згідно із статтею 263 Цивільного кодексу України. На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з 15.01.2008 р., а тому позивач звернувся до суду в межах строків позовної давності. Договір оренди від 01.07.2004 р., укладений між Приватно-орендним кооперативом „Зоря” (орендодавець) та Приватним підприємством „Нофелет” (орендар) в частині передачі приміщення в оренду строком на 20 років судом визнано нікчемним на підставі статті 220 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення. Задовольняючи позов в частині вилучення орендованого майна, суд дійшов висновку про те, що сторони при укладенні договору фактично узгодили об'єкт оренди і розмір орендної плати, а тому договір в частині оренди майна є укладеним на підставі частини 2 статті 180 Господарського кодексу України. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені суд відмовив, пославшись на пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватно-орендний кооператив „Зоря” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном на умовах оренди шляхом вилучення у відповідача майна скасувати, в позові ПП „Нофелет” відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначив, що суд безпідставно застосував пункт 1 статті 263 Цивільного кодексу України, який визначає таку підставу для зупинення перебігу позовної давності як дія непереборної сили. Крім того, сторони, укладаючи договір оренди, не досягли згоди по всім істотним умовам договору, якими є предмет оренди та розмір орендної плати, а тому суд повинен був застосувати до даних правовідносин статті 180, 181 Господарського кодексу України, частину 1 статті 759 Цивільного кодексу України.
28.10.2010 р. від скаржника надійшло додаткове обґрунтування апеляційної скарги, в якому він зазначив про те, що суд, визнаючи договір оренди нікчемним по відношенню до головної речі -приміщення площею 286 кв.м., що слугує для розміщення автоматичної телефонної станції АТСК 100/2000, від якої не можуть бути відокремлені канали електрозв'язку у вигляді лінійно-кабельного господарства, необґрунтовано відокремив від нього складову частину телекомукаційної мережі, у зв'язку з чим договір оренди від 01.07.2004 р. № 110 має бути визнаний нікчемним у повному обсязі. Крім того, на момент укладення договору оренди майно не знаходилось на балансі у відповідача, у зв'язку з чим він не міг розпоряджатися цим майном і укладати спірний договір.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники скаржника апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, а представник позивача просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
01.07.2004 р. між Приватно-орендним кооперативом „Зоря” (орендодавець) та Приватним підприємством „Нофелет” (орендар) укладено договір майна та приміщення з правом викупу № 110 (а.с. 9), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в тимчасове володіння та користування приміщення площею 286,4 кв.м. та наступне майно: автоматичну телефонну станцію АТСК 100/2000 на 1000 номерів і лінійно-кабельне господарство загальною вартістю 505 225 грн. (пункти 1.1, 1.2 договору).
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначений договір містить в собі поєднання двох видів правочинів: оренди нерухомого майна -приміщення та оренди рухомого майна -автоматичної станції АССК 100/2000 на 1000 номерів і лінійно-кабельного господарства.
Пунктом 4.1 договору передбачено строк оренди майна, який складає 20 років з моменту прийняття орендованого майна за актом приймання.
Відповідно до частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно із частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Положеннями частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).
Отже, договір оренди приміщення є нікчемним, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ПП „Нофелет” щодо вилучення спірного приміщення у ПОК „Зоря”.
Стосовно оренди рухомого майна апеляційна інстанція зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Тобто, істотними умовами договору оренди є предмет, орендна плата і строк дії договору.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (частина 2 статті 180 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із пунктами 5.1, 5.2 договору розмір орендної плати та порядок розрахунків встановлюється Додатком 1 до цього договору. Розмір орендної плати переглядається сторонами згідно індексу інфляції.
Проте, як вбачається з матеріалів справи Додаток 1 до договору сторонами не складався. Отже, вони не визначили розмір орендної плати та порядок розрахунків.
За таких обставин, є необґрунтованим висновок місцевого господарського суду стосовно того, що сторони у спірному договорі узгодили таку істотну умову договору оренди як орендну плату, визначивши її розмір шляхом поділу вартості орендованого приміщення та майна на кількість місяців оренди (505 225 грн./240 міс. = 2 105,15 грн.), а тому договір від 01.07.2004 р. № 110 в частині надання в оренду майна - автоматичної станції АССК 100/2000 на 1000 номерів і лінійно-кабельного господарства слід вважати неукладеним.
Одночасно апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що перебіг строку позовної давності є зупиненим на підставі пункту 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України, тобто якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила), з огляду на наступне.
Зазначеними подіями непереборної сили можуть вважатись як природні стихійні лиха (землетрус, повінь), так і надзвичайні, неконтрольовані з боку позивача явища соціального характеру (військові дії, страйки та ін.). Обов'язковими ознаками таких явищ мають бути їх надзвичайність та непрогнозованість. Крім того, перебіг зазначеного строку зупиняється лише в тому разі, коли така обставина об'єктивно перешкоджає пред'явленню позову. Однак, отримання спірного майна ПОК „Зоря” лише 14.01.2008 р. у зв'язку з фактичним виконанням рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2005 р. у справі № 16/49-ПД, не є надзвичайною або невідворотною подією (непереборною силою), яка перешкоджала пред'явленню позову та є підставою для зупинення строків перебігу позовної давності.
Водночас, апеляційна інстанція зазначає, що у зв'язку з тим, що спірний договір в частині оренди приміщення є нікчемним, а в частині оренди майна - неукладеним, підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
Позовні вимоги ПП „Нофелет” в частині стягнення збитків у сумі 1 605 000грн. місцевим господарським судом правомірно залишено без розгляду, оскільки ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.08.2010 р. позивача зобов'язано доплатити державне мито в частині позовних вимог про стягнення збитків, позивач вимоги ухвали суду не виконав, а тому позовні в цій частині підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном на умовах оренди шляхом вилучення у відповідача майна - автоматичної станції АССК 100/2000 на 1000 номерів і лінійно-кабельного господарства, в іншій частині рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 11.08.2010 р. у справі № 16/73-ПН-10 скасувати частково, виключивши із резолютивної частини рішення пункти 2, 3, 4.
В решті позову відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ТОВ „Нофелет” на користь приватно-орендного кооперативу „Зоря” витрати по сплаті держмита за апеляційний перегляд справи в сумі 42,50 грн.
Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 02.11.2010 р.