Справа № 645/4541/24
Провадження № 3/645/1456/24
29 серпня 2024 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Феленко Ю.В., розглянувши матеріал, що надійшов з Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, голова правління ПАТ «Завод «Південкабель», податкова адреса: м. Харків, вул. Автогенна, б. 7, місце реєстрації: м. Харків, вул. Данилевського, б. 26, кв. 98,
встановив:
У провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП - для розгляду.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 149 від 19.07.2024 ОСОБА_1 , будучи головою правління ПАТ «Завод «Південкабель», вчинив правопорушення, а саме: подання відомостей у складі податкової звітності про нараховані доходи фізичним особам (форма №1-ДФ/4-ДФ) з недійсними податковими номерами за 2-3 квартали 2018 року, 1-4 квартали 2019 року, 2 та 4 квартали 2020 року, 4 квартал 2021 року, що призвело до подання недостовірних відомостей до державного реєстру, чим порушено п. 51,1 ст. 51 та п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, проте надав заяву, якою просив розглянути справу за його відсутністю.
Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 163-4 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за наявними у справі доказами.
Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо на момент розгляду справи про адміністративне закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, суд враховує положення ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Тобто, приписи 247 статті КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому жодних інших питань.
Отже, після виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави вважати про відсутність у суду прав з'ясувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження у справі.
Норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Дана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, 18 грудня 2019 року у справі № 158/286/17 та у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 404/1794/16-а (2-а/404/924/16), постанові КАС ВС від 11 грудня 2018 року у справі № 242/924/17.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, не є триваючим, оскільки вважається фактично вчиненим на наступний день після подання розрахунку.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 149 від 19.07.2024, датою вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення є 19.07.2024, тобто факт встановлення правопорушення актом документальної позапланової виїзної перевірки №394/35-00-07/00214534 від 19.07.2024.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під час розгляду справи, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
На думку суду, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що з дня вчинення правопорушення минуло більше ніж три місяці, тому в силу ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 не може бути накладено, а адміністративна справа підлягає закриттю, у зв'язку з закриттям провадження, суд позбавлений встановити винність чи не винуватість ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого йому правопорушення.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 247, 251, 252, 278 КУпАП, суд,
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення відповідно ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.В. Феленко