79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
28.10.10 Справа № 9/34
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (надалі ФО-П ОСОБА_2 за вих. № 7 від 30.07.2010р.
на рішення господарського суду Чернівецької області від 20.07.2010р.
у справі № 9/34
за позовом: ФО-П ОСОБА_2, м. Чернівці
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Браво-Захід»(надалі ТзОВ «Браво-Захід»), м. Чернівці
третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: гр. ОСОБА_3 (надалі гр. ОСОБА_3.), м. Чернівці
про виконання договірного зобов'язання та повернення сплачених коштів і відшкодування завданих збитків в сумі 117 677,31грн.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_2 -підприємець;
від відповідача: ОСОБА_4 -представник (довіреність б/н від 15.09.2009р.)
від третьої особи: не з'явився
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22, ст.28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.07.2010р. у справі
№ 9/34 (суддя Ніколаєв М.І.) в задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 до ТзОВ «Браво-Захід», третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору виступає ОСОБА_3 про виконання договірного зобов'язання та повернення сплачених коштів і відшкодування завданих збитків в сумі 117 677,31грн. відмовлено повністю
Не погоджуючись з даним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення місцевого господарського суду вважає необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки викладені в оспорюваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги останнього. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що спірний договір № 73 оренди транспортного засобу від 16.03.2006р. свої зобов'язання ПП ОСОБА_2 щодо сплати коштів виконував без порушень, проте в зв'язку з дорожньо транспортною пригодою, не мав можливості викупити даний автомобіль. Також при прийнятті оспорюваного рішення не було враховано, те, що відповідач неодноразово порушував умови договору, підписуючи листи НАСК «Оранта»про продаж пошкоджених автомобілів з інтернет-аукціону і передачі авто в користування іншому водію. Окрім того, скаржник рішення суду першої інстанції вважає неправомірним і з інших підстав.
Розгляд даної справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р.
Позивач в судовому засідання 28.10.2010р. та у поясненнях до апеляційної скарги від 21.10.2010р. доводи, наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить задоволити апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду Чернівецької області.
Відповідач в судовому засідання та у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти апеляційної скарги вважає, вважає її безпідставною, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання жодного разу не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, відзиву на апеляційну скаргу не подала, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між ТзОВ «Браво-Захід»(орендодавець) та ФО-П ОСОБА_2 (орендар) 16.03.2006р. було укладено договір № 73 оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передає в строкове платне користуваня «Оперативна оренда»орендареві для здійснення пасажирських перевезень, виключно під торговою маркою «Браво-Захід», легковий автомобіль марки «ДЕУ-ЛАНОС», державний номерний знак НОМЕР_1, вартість 48 670,00грн.
Згідно з п. 1.2. договору транспортний засіб є власністю орендодавця і зареєстрований за ним відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № НОМЕР_3, виданого МРЕВ ДАІ УМВСУ у Чернівецькій області 04.03.2006р. Пунктом 1.4 договору передбачено, що орендодавець передає орендарю автомобіль у користування строком не менш 2 років, остаточний строк оренди зазначається у додатку №1 договору.
Пунктом 1.7. даного договору сторони передбачили, що після закінчення строку оренди в термін не більше 10 робочих днів орендований автомобіль підлягає поверненню Орендодавцю.
У відповідності до п. 2.2 договору орендар має право при дотриманні умов цього договору викупити, отримати у власність від орендаря даний автомобіль при наступних умовах. Якщо орендар бажає викупити автомобіль раніше строку договору оренди і на це є згода орендодавця, між сторонами укладається окремий договір купівлі -продажу автомобіля… При дотриманні та не порушенні умов договору після закінчення строку оренди орендар має право придбати автомобіль по договірній ціні в залежності від стану автомобіля за окремим договором купівлі -продажу.
У свою чергу орендодавець зобов'язаний продати орендований автомобіль орендарю на умовах, що зазначені в пункту 2.2 договору (п. 2.3).
Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони визначили, що орендна плата за користування автомобілем та ефіром становить 3000 грн. за місяць та сплачується шляхом внесення готівки в касу орендодавця у строки, встановлені в додатку до цього договору.
Строк дії договору закінчується 16.03.2008 року (пункт 5.2 договору ).
На виконання умов даного договору відповідач передав, а позивач отримав у користування легковий автомобіль марки “ДЕУ -ЛАНОС”, державний номерний знак НОМЕР_1, оціночна вартість 48 670,00 грн., що підтверджується актом прийому -передачі легкового автомобіля від 16.03.2006 року підписаного сторонами (том І -а.с. 20).
Слід зазначити, що 21.03.2006 року між громадянином ОСОБА_2 (Поручитель) та ПриватБанком (Кредитор) було укладено договір поруки № 10/А/П-20. Предметом даного договору є надання поруки за частину суми кредиту, а саме 44 982,00 грн. за виконання кредитором (відповідачем) своїх зобов'язань за кредитним договором від 20.03.2006 року. (том ІІ - а.с. 63).
Як встановлено судом першої інстанції та як видно з матеріалів справи, позивачем в якості підтвердження виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування вищевказаним транспортним засобом згідно умов договору № 73 оренди транспортного засобу подано копії квитанцій до прибуткового касового ордера на загальну суму 53 649,00 грн. (том І -а.с. 27-111).
Окрім того, за результатами звіряння рахунків і документів за спірним договором оренди транспортного засобу сторонами складено Акт звіряння розрахунків (том ІІ -а.с. 51), з якого вбачається, що за даними позивача сплачено 53 549 грн. орендної плати за користування транспортним засобом, а згідно даних відповідача позивачем сплачено -52 386,00 грн.
Також слід зазначити, що орендна плата сплачувалась позивачем не в касу відповідача, а відповідно до угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин від 01.01.2005 року в касу третьої особи -ФО-П ОСОБА_3 (том ІІ -а.с. 93).
Окрім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи (рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08.09.2008 року, рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 29.10.2008 року та Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20.06.2008 року) (том І -а.с. 181-185, том ІІ -а.с. 38-41, 42-48) позивач, перебуваючи за кермом орендованого автомобіля, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої вказане авто було пошкоджено, виплачено відповідачу страхове відшкодування в сумі 26600 грн., при цьому відновлення авто визнано страховою компанією економічно недоцільним (том ІІ -а.с. 22), а відтак 26.01.2008 року вказане авто згідно довідки ВРЕВ при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області було знято з обліку (том ІІ -а.с. 92).
У відповідності до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України в результаті загибелі (знищення) об'єкта оренди договір оренди припиняє свою дію.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що договір № 73 оренди транспортного засобу від 16.03.2006р. укладений між сторонами припинив свою дію 26.01.008р.
13.10.2007р. між ТзОВ «Браво-Захід»(орендодавець) та ФО-П ОСОБА_2 (орендар) було укладено ще один договір № 162 оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передає в строкове платне користування «Оперативна оренда»орендареві для здійснення пасажирських перевезень, виключно під торговою маркою «Браво-Захід», легковий автомобіль марки «ДЕУ-ЛАНОС», державний номерний знак НОМЕР_2, вартість 70 000,00грн.
Згідно з п. 1.2. договору транспортний засіб є власністю орендодавця і зареєстрований за ним відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СЕС № НОМЕР_4, виданого МРЕВ ДАІ УМВСУ у Чернівецькій області 04.06.2007р.
Пунктом 1.4 даного договору передбачено, що орендодавець передає орендарю автомобіль у користування строком оренди, що зазначається у додатку №1 договору. При цьому даний додаток сторонами ні суду першої ні апеляційної інстанції подано не було.
Пунктом 1.7. даного договору сторони передбачили, що після закінчення строку оренди в термін не більше 10 робочих днів орендований автомобіль підлягає поверненню орендодавцю.
У відповідності до п. 2.2 спірного договору № 162 орендар має право при дотриманні умов цього договору викупити, отримати у власність від орендаря даний автомобіль при наступних умовах. Якщо орендар бажає викупити автомобіль раніше строку договору оренди і на це є згода орендодавця, між сторонами укладається окремий договір купівлі -продажу автомобіля… При дотриманні та не порушенні умов договору після закінчення строку оренди Орендар має право придбати автомобіль по договірній ціні в залежності від стану автомобіля за окремим договором купівлі -продажу.
У свою чергу орендодавець зобов'язаний (п. 2.3 договору ) продати орендований автомобіль орендарю на умовах, що зазначені в пункту 2.2 договору.
Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони визначили, що орендна плата за користування автомобілем та ефіром становить 3000 грн. за місяць та сплачується шляхом внесення готівки в касу орендодавця у строки, встановлені в додатку до цього договору.
Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. цього договору та закінчується строком, що визначений у додатку до договору (пункт 5.2 Договору №162). Проте, вказаний Додаток до договору в матеріалах справи також відсутній, в зв'язку з чим апеляційна інстанція приходить до висновку, що договір № 162 оренди транспортного засобу укладено між сторонами на невизначений строк, при цьому, докази відмови від його виконання в матеріалах справи відсутні.
На виконання умов даного договору відповідач передав, а позивач отримав у користування легковий автомобіль марки “ДЕУ -ЛАНОС”, державний номерний знак НОМЕР_2, оціночна вартість 70 000,00 грн., що підтверджується актом прийому -передачі легкового автомобіля від 13.10.2007 року підписаного сторонами (том ІІ -а.с. 25).
Як встановлено судом першої інстанції та як видно з матеріалів справи, позивачем в якості підтвердження виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування вищевказаним транспортним засобом згідно умов договору № 162 оренди транспортного засобу подано копії квитанцій до прибуткового касового ордера на загальну суму 24 990,00 грн. (том І -а.с. 112-153).
Окрім того, за результатами звіряння рахунків і документів за спірним договором оренди транспортного засобу сторонами складено Акт звіряння розрахунків (том ІІ -а.с. 51), з якого вбачається, що за даними позивача сплачено 24 990,00 грн. орендної плати за користування транспортним засобом, а згідно даних відповідача позивачем сплачено -25 610,00 грн. орендної плати за користування вищевказаним автомобілем.
Також слід зазначити, що орендна плата сплачувалась позивачем не в касу відповідача, а відповідно до угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин від 01.01.2005 року в касу третьої особи -ФО-П ОСОБА_3 (том ІІ -а.с. 93).
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди авто “ДЕУ -ЛАНОС”, державний номерний знак НОМЕР_2, за кермом якого перебував не позивач, а інша фізична особа, було пошкоджено, виплачено страховою компанією відповідачу страхове відшкодування в сумі 22 200,00 грн., що підтверджується довідкою відділу ДАІ УМВС України в Чернівецькій області від 22.07.2008 року та страховим актом № 123 від 30.10.2008 року (том ІІ -а.с. 20, 21). Вказаний автомобіль відремонтовано відповідачем, що підтверджується Актом виконаних робіт № 0035 від 15.01.2009р. та рахунком фактурою № К-00000015 від 15.01.2009р. (том ІІ -а.с. 89,90), проте, як встановлено судом першої інстанції позивачем вказаний транспортний засіб не експлуатується.
При цьому в матеріалах відсутні докази звернення ФО-П ОСОБА_2 до ТзОВ «Браво-Захід»щодо викупу автомобіля марки “ДЕУ -ЛАНОС”, державний номерний знак НОМЕР_2.
Окрім того, між ТзОВ «Браво-Захід»та ФО-П ОСОБА_2 13.10.2007 року було укладено угоду № 162 про співробітництво та організацію взаємовідносин, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався надати позивачу місце для стоянки транспортного засобу, забезпечити його охорону, проводити технічний огляд, медичний огляд водія та отримати для позивача дозвіл на використання радіоелектронного засобу, а позивач зобов'язався сплачувати за надання послуг з перевезення пасажирів щомісячно 550 грн.
У заявлених вимогах ФО-П ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача 117 677,31грн. за придбання транспортних засобів за договорами № 73 та № 162 від 13.10.2007р. оренди транспортного засобу, в тому числі з урахуванням рівня інфляції та відсотків за користування грошима.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дані вимоги вважає безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з приписами статті 705 Цивільного кодексу України за договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Статтею 777 Цивільного кодексу України передбачено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, на її придбання перед іншими особами.
Згідно статті 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачене договором оренди.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що викуп майна, зданого в оренду, провадиться з додержанням вимог, передбачених договором та не передбачає автоматичного переходу права власності на орендоване майно по договору оренди.
Таким чином, твердження скаржника, наведені в апеляційній скарзі про те, що вищевказані спірні договори були укладені між сторонами для викупу транспортного засобу є безпідставними, оскільки між сторонами були укладені саме договори оренди транспортного засобу, а не змішані договори, відповідно до умов яких орендар -ФО-П ОСОБА_2 мав право при дотриманні умов вказаних договорів викупити, отримати у власність від орендодавця -ТзОВ «Браво-Захід»транспортний засіб при визначених умовах, а саме: якщо орендар бажає викупити автомобіль раніше строку договору оренди і на це є згода Орендодавця, між сторонами укладається окремий договір купівлі-продажу автомобіля. При дотриманні та не порушенні умов договору після закінчення строку оренди Орендар має право придбати автомобіль по договірній ціні в залежності від стану автомобіля за окремим договором купівлі-продажу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач користувався автомобілями на підставі договорів оренди транспортних засобів, за що сплачував їх власнику -відповідачу по справі, орендну плату у відповідності до п. 4.3. спірних договорів, а тому виплати які сплачував скаржник, на думку апеляційної інстанції, є орендною платою за користування автомобілями, що були об'єктами оренди, і не можуть вважатись як виплати вартості автомобілів.
Також слід зазначити, що сторони при укладенні спірних договорів погодили можливість викупу об'єкта оренди позивачем в разі дотримання та не порушення умов договору, проте позивачем умови договору не виконані, орендна плата в повному обсязі не сплачена, при цьому можливістю викупу автомобілів позивач не скористався, адже, як зазначалось вище доказів відповідного звернення до відповідача з метою викупу авто суду не подано.
Окрім того, вищезазначені квитанції до прибуткового касового ордеру подані позивачем в якості підтвердження сплати орендної плати згідно умов договорів оренди транспортних засобів не є належними доказами сплати орендної плати, оскільки вказані квитанції позивачем не підписані, тож не відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому, в якості підстави платежу зазначено не орендну плату, а абонплату за ефір. У свою чергу Акти звірки взаємних розрахунків, зазначені вище, не є доказом суми боргу, а лише є документом звіряння бухгалтерського обліку операцій, а наявність чи відсутність заборгованості підтверджується первинними документами (на накладні, рахунки, платіжні доручення тощо), яким акт звірки розрахунків не являється.
Також в матеріалах справи відсутні Додатки до договорів, які є невід'ємними частинами договорів, в зв'язку з чим встановити поняття та калькуляцію орендної плати та співвідношення її розміру з абонплотою за ефір неможливо.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, всупереч зазначеним вимогам ГПК України позивачем не було надано суду доказів, які б підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 є безпідставними, недоведеними, а тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено останньому у задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
: Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 20.07.2010р. у справі № 9/34 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати в господарський суд Чернівецької області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Гнатюк Г.М
Мирутенко О.Л.