29.08.2024
Справа 642/3728/24
Провадження 1-кп/642/529/24
29 серпня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12024221220000654 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, вдівця, який немає на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий в силу ст. 89 КК України
- обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 357 КК України,
встановив:
17.04.2024, приблизно о 08 год. 15 хв., ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 119, тримаючи при собі гаманець, який він знайшов біля магазину «Кисет», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 119, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, у ОСОБА_4 виник прямий умисел, направлений на привласнення банківських карток АТ КБ «ПриватБанку» № НОМЕР_1 та «Ukrsibbank» № НОМЕР_2 , що є офіційним документом відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000, та в подальшому, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, що належать ОСОБА_5 , привласнив дві вищезазначені банківські картки, не намагаючись повернути їх власнику.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, вказавши, що 14.04.2024 року біля магазину «Кисет» він знайшов гаманець, в якому були грошові кошти та дві банківські картки. Після цього, він пішов до магазину і витратив частину грошей. Після чого, він пішов до аптеки, де також витратив гроші, однак на черговому платежі картка була заблокована. Вину визнав та щиро покаявся.
Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість у подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, враховуючи думку учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв'язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, допитом потерпілого в частині призначення покарання та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, претензій до обвинуваченого ані матеріального, ані морального характеру не має.
Аналізуючи вищевикладене суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.357 КК України кваліфіковані вірно, тобто привласнення офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів.
При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Суд також враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, тяжких наслідків від злочину не настало, потерпілий не має претензій до обвинуваченого ані матеріального, ані морального характеру, а тому приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду на мінімальний строк.
Відповідно до ст.49-2 КВК України, строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Також відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов'язаний вирішити питання про скасування арешту майна та про долю речових доказів у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374,469,471,474-475 КПК України,-
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати накладений арешт на речові докази у справі згідно ухвали слідчого судді від 23.04.2024р.
Речові докази по справі: грошові купюри 500 грн. (ГМ 7170556) в кількості 1 шт., 200 грн. (ГЗ 6785274, УЗ 7320962) в кількості 2 шт., 50 грн (АД 8338048) в кількості 1 шт., 20 грн (ЕБ 0255468) в кількості 1 шт., що передані потерпілому ОСОБА_5 на відповідальне зберігання, залишити в розпорядженні останнього як йому належні.
Пошкоджені банківські карти банку «ПриватБанк» ( НОМЕР_1 ) та "UKRSIBBANK" ( НОМЕР_3 ), дисконтної картки магазину «ROST» чорного кольору, сім-карти «МТС», гаманця чорного кольору та однієї пачки цигарок, що знаходяться на зберіганні в камеру схову речових доказів відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 3 ГУ НП в Харківській області за адресою: м. Харків вул. Малиновського, 1 - після набрання вироком законної сили - знищити.
На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: