79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.10.10 Справа № 15/25
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Дністер-Авто», м. Львів б/н від 12.07.2010 року
на рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2010 року
у справі № 15/25
за позовом: Приватного підприємства «Авалон», м. Львів
до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Авто», м. Львів
про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради № 267 від 19.10.2006 року та № 1004 від 05.07.2007 року,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Гордон Е.С. (довіреність № 1 від 19.10.2010 року);
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Костів Т.С.) від 01.06.2010 року у справі № 15/25 позов задоволено частково: визнано недійсними ухвали Львівської міської ради № 267 від 19.10.2006 року «Про погодження ТзОВ «Дністер-Авто»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1»та № 1004 від 05.07.2007 року «Про затвердження ТзОВ «Дністер-Авто»проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Липинського, 36 у м. Львові»; в частині решти вимог у позові відмовлено.
Третя особа -ТзОВ «Дністер-Авто»з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається, зокрема на те, що на момент прийняття Львівською міською радою оспорюваних ухвал будь-які особи, в т. ч. ПП «Авалон», свої права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не заявляли і жодних заборон щодо передачі цієї земельної ділянки в оренду ТзОВ «Дністер-Авто»не існувало. Покликається також на відсутність у позивача передбачених земельним законодавством документів, що посвідчують право власності, право постійного користування або право оренди спірної земельної ділянки, а тому вважає, що у позивача відсутні будь-які права на цю земельну ділянку. Окрім того, зазначає, що недотримання відповідачем вимог законодавства щодо порядку розгляду заяви позивача про надання спірної земельної ділянки в оренду, не може бути підставою для визнання оспорюваних ухвал незаконними, оскільки згідно вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання надання земельних ділянок в оренду вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
Позивач -ПП «Авалон» та відповідач -Львівська міська рада правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року. Строк вирішення апеляційної скарги продовжувався згідно вимог ст. 69 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Конверти, в якому скеровувались ухвали суду на адресу позивача, поверталися органом поштового зв'язку до Львівського апеляційного господарського суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання. При цьому, поштова кореспонденція надсилалась за останнім відомим місцем знаходження Приватного підприємства «Авалон», вказаним в позовній заяві та апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органом поштового зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням обставин даної справи слід вважати належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення позивача про вчинення судом певних процесуальних дій.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання також не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 04592711.
Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2010 року у справі № 15/25 -залишити без змін, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 267 від 19.10.2006 року ТзОВ «Дністер-Авто»погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,2680 га на АДРЕСА_1 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання -землі комерції для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування легкових автомобілів з магазином-салоном. Ухвалою Львівської міської ради № 1004 від 05.07.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та надано її в оренду ТзОВ «Дністер-Авто»терміном на 10 років.
Вважаючи прийняті ухвали незаконними, позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання їх недійсними з підстав порушення Львівською міською радою переважного права ПП «Авалон»на користування земельною ділянкою, наданою в оренду ТзОВ «Дністер-Авто», та визнання за ним першочергового права на користування земельною ділянкою площею 0,3568 га на АДРЕСА_1.
З'ясуванням документальних доказів у справі колегією встановлено, що Приватне підприємство «Авалон»створено співзасновником СП ТзОВ «Авіста»ОСОБА_1, якому рішенням зборів засновників СП ТзОВ «Авіста»від 03.01.1995 року (а. с. 53) у зв'язку з виходом з учасників цього товариства в якості повернення його частки у статутному фонді СП ТзОВ «Авіста»передано частину майна, яке належало на праві власності товариству, серед якого, зокрема, цілісний майновий комплекс автостоянки по АДРЕСА_2- Липинського у м. Львові, а саме: адмінбудинок, ворота, вулканізатор, вулканізація-сторожка, стовпи для освітлення, паркан сітчастий, станок для бортування та замощення автостоянки (асфальтобетонне та бетонне) загальною площею 3568 м2 або 0,3568 га, що підтверджується актом передачі від 09.01.1995 року (а. с. 28). Вказане майно, в свою чергу, було передано ОСОБА_1 як засновником в якості його внеску до статутного фонду Приватного підприємства «Авалон», про що свідчать розпорядження № 3 від 10.01.1995 року та акт передачі майна у власність цього підприємства від 11.01.1995 року (а. с. 29-30).
З наведеного вбачається, що Приватне підприємство «Авалон»набуло у власність цілісний майновий комплекс автостоянки, розміщеній на земельній ділянці площею 0,3568 га по АДРЕСА_2, відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції, чинній на момент створення цього підприємства) внаслідок внесення даного майна до статутного фонду підприємства його засновником. Однак, доказів реєстрації права власності на вказане нерухоме майно позивачем не надано.
В матеріалах даної справи знаходиться висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2930 від 28.01.2009 року, призначеної господарським судом Львівської області у справі № 12/41 за позовом ТзОВ «Дністер-Авто»до ОКП Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»за участю третіх осіб: Львівської міської ради та ПП «Авалон»про визнання незаконними рішення БТІ та витягів про реєстрацію права власності ПП «Авалон»на цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_2 (постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року скасовано рішення господарського суду Львівської області від 17.02.2009 року у справі № 12/41, а провадження у цій справі припинено у зв'язку з непідвідомчістю спору господарському суду, доказів оскарження вказаної постанови в касаційному порядку матеріали даної справи не містять). В процесі проведення вищезазначеної експертизи експертом досліджувались матеріали інвентаризаційної справи на об'єкти, розташовані на розі АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (на даний час вул. Липинського, 36). Так, згідно інвентаризаційної справи на плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 зображено адмінбудинок під літерою «В-1», вулканізатор під літерою «Б-1»та вулканізацію-сторожку під літерою «Б-2». Висновком експерта № 2930 від 28.01.2009 року встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 об'єкти нерухомого майна відсутні, а наявна будівля, яка згідно інвентаризаційної справи значиться під літ. «Б-2»- є тимчасовою, чим підтверджується наявність на земельній ділянці по АДРЕСА_1 майна, яке належить на праві власності позивачу.
Вказана обставина стверджується також договорами від 01.05.2004 року, 01.01.2005 року, 01.12.2005 року та актом здачі-приймання від 01.05.2004 року (а. с. 66-69), за якими позивач передавав в оренду ТзОВ «Дністер-Авто»приміщення вулканізації-сторожки площею 35,6 м2 та прилягаючий до неї замощений арешт-майданчик за адресою: АДРЕСА_2.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою оформлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 позивач звертався до відповідних органів щодо відведення йому цієї земельної ділянки для надання в оренду, але розгляд таких звернень не був завершений винесенням відповідного рішення, яке згідно ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) було підставою для передачі в оренду земельних ділянок, що перебували у комунальній власності. Так, листом за вих. № 1 від 04.01.1996 року позивач звернувся до Департаменту землеустрою та забудови міста Львова щодо надання вказаної земельної ділянки для використання під автостоянку і пункт технічного обслуговування автотранспорту, а листом за вих. № 9 від 18.10.2004 року просив Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради погодити проектні пропозиції та згідно листа за вих. № 2-13555/20 від 26.12.2005 року отримав їх попереднє погодження.
У відповідності до вимог ч. ч. 6, 7 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних ухвал) у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством.
Зважаючи на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на момент прийняття відповідачем ухвал № 267 від 19.10.2006 року «Про погодження ТзОВ «Дністер-Авто»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1»та № 1004 від 05.07.2007 року «Про затвердження ТзОВ «Дністер-Авто»проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1», на спірній земельній ділянці перебувала будівля, яка відображена в інвентаризаційній справі під літ. «Б-2»і належала позивачу. Право власності останнього на цю будівлю ніким, в тому числі відповідачем, не оспорюється. Вказана земельна ділянка тривалий час використовувалася позивачем під автостоянку і відповідач жодних заперечень з приводу цього не заявляв і, як вбачається з матеріалів справи, проти узаконення позивачем такого використання не заперечував. Однак, не зважаючи на наявність двох претендентів на право оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1, відповідач всупереч вимогам законодавства, чинного на момент прийняття оспорюваних ухвал, не провів ні аукціону, ні конкурсу щодо набуття права оренди цієї земельної ділянки. Вказана обставина свідчить про наявність у позивача права відповідно до ст. 15 ЦК України на захист у встановленому законом порядку не лише свого інтересу, але й права на користування спірною земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Крім того, ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За викладених обставин справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що оспорювані ухвали прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку.
Що стосується позовних вимог в частині визнання за позивачем першочергового права на користування земельною ділянкою площею 0,3568 га по АДРЕСА_1, то у їх задоволенні місцевим господарським судом відмовлено правомірно, оскільки згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, висновку місцевого господарського суду не спростовують, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2010 року у справі № 15/25 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Дністер-Авто», м. Львів б/н від 12.07.2010 року -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Г.І. Мельник
Суддя Д.Ф. Новосад
Суддя О.В. Михалюк