79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.10.10 Справа № 2/230
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-Львів", м. Львів, без номера та без дати (вхідний канцелярії Львівського апеляційного господарського суду № 1252 від 03.09.10р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010р.
у справі № 2/230 (суддя Мазовіта А.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш", м. Київ
до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-Львів", м. Львів
про стягнення 534 481,58грн.
За участю представників сторін:
від позивача- Сердюк С.В.- представник.
від відповідача- Шимчишин І.С.- представник.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010р. у справі №2/230 (суддя Мазовіта А.Б.) позовні вимоги задоволено частково, стягнено з відповідача 445940 грн. 40 коп. основного боргу, 11352 грн. 48 коп. пені, 8552 грн. 56 коп. 3% річних, 23603 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 4894 грн. 48 коп. державного мита, 216 грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов»язання по договору щодо оплати за отриманий товар вчасно не виконав, що є порушенням умов договору, ст.509 ЦК України та ст. 193 ГК України, а тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.
За несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, з відповідача підлягають стягненню пеня відповідно до п.7.5 договору, та на підставі ст.625 ЦК України, річні та інфляційні.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010р. у справі №2/230 скасувати, прийняти нове рішення, яким провадження у справі припинити.
В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач зазначив, що частина товару була поставлена в рамках позадоговірних відносин, оскільки згідно специфікації №1, загальна сума поставленої продукції становить 259200 грн., інша частина поставленої продукції є позадоговірною, а тому нарахування позивачем пені від всієї суми заборгованості є невірне, а інфляційні та три відсотки річних підлягають нарахуванню з моменту пред»явлення претензії.
Крім того, місцевим господарським судом не взято до уваги п.5.1 договору, згідно якого товар вважається прийнятим з моменту підписання акту приймання-передачі, якого сторони не підписали.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що товар, визначений в спірному договорі, відповідачу переданий не був, оскільки відвантажений товар за своєю якістю не відповідає умовам договору, а саме ГОСТу євростандарту(ТУ) і не може використовуватися з метою, визначеною в договорі. Умовами договору передбачено підписання акту приймання-передачі, але цей документ сторонами укладений не був, а також не була укладена в
зв»язку із цим додаткова угода. Також відповідач не погоджується з стягненням з нього пені, втрат від інфляції та 3% річних вказуючи на те, що в оскаржуваному рішення не зазначено періоду прострочення заборгованості.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010р. у справі №2/230 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
Позивач зазначає, що кількість товару, форма розрахунків обумовлена умовами спірного договору, який підписано відповідачем. Весь об»єм поставок товару, час їх здійснення за договором відповідає по кількості і сумі первинним документам, наявним в матеріалах справи. Представник позивача в судовому засіданні ствердив, що про укладення договору і наявність господарських зобов'язань між сторонами свідчить і та обставина, що відповідач прийняв товар, отже договір є реальним і повинен виконуватися.В оскаржуваному судовому рішенні відображено, як період нарахування пені, так і факт розгляду судом всіх нарахувань.
Представники сторін в судовому засіданні також підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, та у відзиві на неї
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про проведення товарознавчої екпретизи, яке обгрутовано тим, що згідно отриманих видаткових накладних відповідач отримав від позивача контейнери металеві покрашені, проте в подальшому їх використання є неможливим, оскільки отримані контейнери не відповідають встановленим стандартам, в результаті їх використання вийшли з ладу навісні обладнання автомобілів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, заперечення на неї, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
20 лютого 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №021.
За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався продавати, а покупець (відповідач) отримувати та оплачувати відповідно до умов договору євроконтейнери з кришкою на колесах ємкістю 1,1 куб.м. Кількість товару сторони в договорі визначили 500шт. (п.2.1 договору).
Згідно п. 4.1. договору №021 від 20.02.2009р., сума, порядок платежів і строки розрахунків обумовлюються в специфікації до договору.
24 лютого 2009р. сторони уклали специфікацію №1 до договору №021 від 20.02.2009р., в якій сторони погодили кількість поставлених контейнерів -96шт. на суму 259200 грн.
Специфікацією №2 до договору, сторони визначили кількість контейнерів-250 шт. на суму 675000 грн. Специфікація №2 направлена на адресу покупця та в судовому засіданні представник Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-Львів", м. Львів представив для огляду підписану ним специфікацію №2 та підтвердив, що сторони її між собою погодили.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з 10.03.2009р. по 08.04.2009р. поставив відповідачу згідно видаткових накладних №РН-000055 від 10.03.2009р., №РН-000085 від 02.04.2009р., №РН-000064 від 23.03.20009р., №РН-000072 від 30.03.2009р., №РН-000085 від 02.04.2009р., №РН-000089 від 08.04.2009р. та довіреностей на отримання матеріальних цінностей товар- 247 шт. контейнерів на загальну суму 669900 грн.
Пунктом 2.2. специфікації №1 до договору №021 від 20.02.2009р. встановлено, що покупець оплачує замовлення по факту виконання протягом 30 робочих днів.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково на суму 220960 грн., що підтверджується виписками з банку та відображено в акті звірки розрахунків, складеного позивачем станом на 26.10.2010р. Здійснення відповідачем проплати суми більшої, ніж зазначено позивачем, відповідачем не підтверджено, належних доказів, які свідчать про сплату боргу не надано, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 445940 грн. 40 коп.
Між сторонами у справі виникли правовідносини, які регулюються нормами ст.ст.264-271 ГК України, а також нормами ЦК України (глава 54 «Купівля-продаж».
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).
Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. (ч.1 ст.268 ГК України).
Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі.
Якщо в договорі відсутні умови щодо якості товарів, остання визначається відповідно до мети договору або звичайного рівня якості для предмету договору чи загальних критеріїв якості (ч.3 ст.268 ГК України).
Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору, сторони не визначили в договорі номери та індекси стандартів, технічних умов, а отже не встановили умов щодо якості товару.
Тому, товар повинен бути переданий покупцеві, який є придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ч.2 ст.673 ЦК країни).
Договором (р.1) та в специфікаціях, сторони визначили, який товар підлягає поставці-металічні євроконтейнери ємкістю 1.1 куб.м з кришкою на колесах, який згідно накладних і був переданий покупцю.
Будь-яких зауважень при отриманні контейнерів щодо їх невідповідності умовам визначених в специфікаціях з боку покупця не було заявлено.
Відповідно до ч.2 ст.675 ЦК України, договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст.676 ЦК України).
Договором №021, сторони погодили, що гарантія продавця на товар діє протягом шести місяців з моменту підписання акту приймання-передачі (п.6.2 договору).
Пунктом 6.3 договору сторонами визначили, якщо протягом гарантійного строку при умові зберігання та експлуатації товару у відповідності з вимогами заоду-виробника будуть виявлені недоліки товару, продавець зобов»язаний протягом тридцяти календарних днів з дати пред»явлення письмового повідомлення покупцем, своїми засобами і за свій рахунок в повному обсязі усунути недоліки чи замінити дефектний товар.
Відповідач вважає, що гарантійний строк не можна визначити в даному випадку, оскільки між сторонами не підписано акт приймання-передачі продукції.
З такими доводами апеляційна інстанція не погоджується, оскільки листом від 3.11.2009р., ПКК «Будшляхмаш»направило покупцю специфікацію №2 та акти приймання-передачі продукції, що підтверджується квитанцією (а.с.76), однак відповідач акти не підписав та позивачу не повернув. Крім того, умовами договору, а саме п.5.1 сторони узгодили, що товар є зданим покупцю з моменту підписання або акту приймання-передачі або накладної. Мотивованої відмови від підписання акту приймання-передачі відповідач позивачу не направив.
Відповідно до ст.688 ЦК України, покупець зобов»язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо якості, асортименту, кількості, у строк встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідач стверджує, що недоліки отриманої продукції він не міг виявити при звичайному прийманні, а лише в процесі експлуатації, і дані недоліки виявлено в жовтні та серпні 2009р., що підтверджується актами, складеними представниками СП ТзОВ «Ком-Еко»від 13.08.2009р. та від 14.10.2009р.
Акти складені представниками відповідача односторонньо, в них не відображено, які саме контейнери застряли у прийомнику забудови сміттєвоза, не ідентифіковано, що саме поломка сталася через неякість контейнерів, які отримані від позивача.
Відповідач вимоги про усунення недоліків чи заміни товару продавцю в терміни встановлені договором не заявив, а тому обов»язок продавця протягом тридцяти днів з дати направленння письмового повідомлення покупцем, своїми засобами та за свій рахунок усунути недоліки чи замінити дефекти товару не виник.
Зважуючи на пояснення представника відповідача в судовому засіданні, суд відзначає, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач повідомив позивача, що контейнери, які на його думку, не придатні для використання, також не просив розглянути можливість повернення контейнерів, не ставилось також питання в разі, якщо повернення неможливо, про необхідність визначення розрахунку витрат на ремонт контейнерів та врахування цієї суми для кінцевих розрахунків.
Із пояснень представника відповідача та заявленого клопотання про призначення товарознавчої експертизи, представниками підприємства відповідача в односторонньому порядку були складені акти від 13.08.2009р. та 14.10.2009р., згідно з якими поставлені контейнера до використання не придатні і потребують заміни.
Відповідно до п.5.1 договору №021 від 20.02.2009р., відгружений товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем після підписання двостороннього акту приймання-передачі або видаткової накладної. Згідно умов цього пункту додаткова угода укладається лише в разі наявності мотивованої відмови.
Як вбачається із матеріалів справи, листування між сторонами щодо якості товару не було з моменту поставки товару покупцю.
Отже, зобов'язання за договором щодо оплати вартості поставленого позивачем товару відповідач виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 445940,40 грн.
Стягнення з відповідача на користь позивача 534481,58 грн., які складаються з 445940,40 грн. основного боргу, 11352,48грн. пені за договором та з урахуванням індексу інфляції в сумі 23603,55 грн. , 8552,56 грн. -3% річних стало предметом спору в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що основний борг в сумі 445940,40 грн. обгрнутовано місцевим господарським судом стягнено з відповідача, оскільки підтверджений документально і заявлений обґрунтовано.
Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.
Відповідно до пункту 7.5. договору №021 від 20.02.2009р., при порушенні строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочки повернення коштів.
Заявою (а.с.52) змінено розмір позовних вимог, заяву та доданий розрахунок направлено відповідачу, що підтверджується квитанціями поштового відділення (ас.49,50).
Згідно розрахунку, позивачем за період з 22.04.2009р. по 01.06.2010р. нараховано 56385 грн. 47 коп. пені за несвоєчасну оплату товару.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено правильність розрахунків сум пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені за несвоєчасну оплату товару повинен становити 11352 грн. 48 коп.
Частина 2 статті 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.
По-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Вимагати оплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.
По-друге, названа стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами у договорі. Якщо сторони у договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд з іншими санкціями.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 8552 грн. 56 коп. за період з 22.04.2009р. по 1.06.2010р. та інфляційних втрат в сумі 23603 грн. 55 коп. за період з грудня 2009р. по квітень 2010р.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Також слід зазначити, якщо у відповідача виникли претензії стосовно якості поставленоготовару, він не позбавлений права відповідно до діючого законодавства звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Судова колегія вважає недоцільним призначення та проведення по справі судової експертизи, оскільки відсутні належні докази щодо поставки неякісної продукції
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Ухвалами місцевого господарського суду розгляд справи двічі відкладався, провадження у справі зупинялося, незважаючи на здійснені судом заходи для встановлення всіх обставин справи, відповідач в судове засідання не з»явився, обґрунтованого відзиву не подав, неможливість подання актів від 14.10.2009р. та від 13.08.2009р. суду першої інстанції не обґрунтував, клопотання про призначення експертизи не заявляв, незважаючи на те, що суд надавав таку можливість.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010 року у справі №2/230 залишити без змін, апеляційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-Львів", м. Львів без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
3.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.