Київський районний суд м. Полтави
Справа № 644/2734/19
Провадження №2/552/112/24
20.08.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Лебедєва Х.В.,
учасники справи та їхні представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Конопатський Микола Миколайович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Дородних Сергій Володимирович,
третя особа - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог посилалась на те, що 02 жовтня 2010 був зареєстрований її шлюб з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають малолітню дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року у справі №644/8084/19 шлюб між позивачем та відповідачем розірваний.
В період шлюбу у травні 2012 року за спільні кошти ними придбано автомобіль марки Suzuki SX4, державний номерний знак НОМЕР_1 , який 30 травня 2012 року було зареєстровано на відповідача.
Але відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України вказане майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Також в період шлюбу відповідачем було придбано транспортний засіб марки Toyota Avensis 1.8 CVT, 2012 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 236702 грн., який було зареєстровано на мати відповідача - ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу №0021/10/12 від 12 жовтня 2012 року. При цьому ОСОБА_3 не мала достатньої суми коштів для придбання автомобіля, тому була вимушена взяти кредит на суму 118351 грн.
Зазначений транспортний засіб також було придбано з метою задоволення потреб сім'ї, адже їхньому сину, який є особою з інвалідністю, необхідно майже кожного дня відвідувати лікарів чи спеціалістів для його повноцінного розвитку. Тому було прийнято рішення придбати для відповідача транспортний засіб Toyota, а транспортним засобом Suzuki буде користуватись позивач.
Відповідач був фізичною особою-підприємцем до 20.08.2020 року та отримував чималий дохід від своєї діяльності, а тому погашав заборгованість по кредитному договору за кошти їхньої родини з березня 2014 року.
В період з березня 2014 року по липень 2017 року включно відповідачем було виплачено по кредиту ОСОБА_3 89440 грн. Відомостей про сплату відповідачем по вказаному кредиту за період з серпня 2017 року у позивача немає, оскільки відповідач покинув родину.
Також за рахунок спільних коштів відповідач оплачував ремонт автомобіля Toyota.
Разом з позивачем проживає син, який є особою з інвалідністю. Дитина потребує додаткової уваги та значних коштів на лікування та послуги спеціалістів.
Відповідач крім сплати аліментів іншої допомоги не надає, участі у вихованні та утриманні сина не бере, не допомагає в транспортуванні сина для реалізації всіх рекомендацій лікарів.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також неповнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Тому наявні підстави для збільшення частки позивача у праві спільної власності на автомобіль Suzuki до 2/3.
Оскільки за кредитом ОСОБА_3 відповідачем за рахунок спільних коштів подружжя загалом сплачено 171100,79 грн., позивач вважає, що вона має право вимагати повернення 50% від сплаченої суми, що становить 85550,39 грн.
Оскільки вартість 1/3 частини відповідача у праві власності на спірний автомобіль становить 83333,33 грн., позива просила визнати за нею право власності на 1/3 частину вказаного автомобіля.
Таким чином позивач в порядку поділу спільного майна подружжя просила суд визнати за нею право власності на транспортний засіб Suzuki SX4, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Також просила вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2019 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 55).
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.
Відповідно до даного Розпорядження,справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.
Справа № 644/2734/19 також передана на розгляд до Київського районного суду м. Полтави.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2023 року справу прийнято до свого провадження (т. 3 а.с. 130).
Відповідач надав відзив на позов та відзив на уточнену позовну заяву, у яких проти позовних вимог заперечив.
Зазначив, що вважає позов необґрунтованим та таким що не підлягає до задоволення.
Зазначив, що 12 квітня 2012 року його матір'ю, ОСОБА_3 , було передано йому в дар грошові кошти в розмірі 50000 грн., які вона одержала в якості відшкодування майнової шкоди вуд СК «АСКО-Медсервіс».
Також на початку квітня 2012 року чоловіком його мтері, ОСОБА_5 , передано йому в дар грошові кошти в розмірі 87000 грн., які він отримав у 2008 році від свого померлого батька ОСОБА_6 .
Придбання спірного автомобіля Suzuki було здійснено за кошти, отримані ним в дар, а тому автомобіль є його особистою власністю.
У разі поділу майна подружжя частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Тому відповідач заперечував наявність підстав для відходження від рівності часток подружжя.
Крім того, зазначав, що автомобіль Toyota Avensis формально придбаний його матір'ю - ОСОБА_3 в автосалоні за 236702 грн. На момент придбання мати не мала такої суми коштів, а мала лише заощадження свого чоловіка в розмірі 87000 грн. та свої заощадження у вигляді страхових виплат у розмірі 50000 грн. Тому вона була змушена взяти кредит на суму 118351 грн.
І мати, і її чоловік працювали, а тому мали можливість сплачувати заборгованість за кредитом.
На підставі усної домовленості з ОСОБА_3 відповідач за рахунок її коштів здійснював сплату за її кредитним договором №17932301 від 15.10.2012.
Також на підставі усної домовленості з матір'ю за рахунок її коштів він здійснював оплату ремонту її автомобіля.
Відповідач заперечив твердження позивача про те, що він у 2017 році покинув родину і не надає жодних коштів, необхідних для існування сім'ї, та на його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Фактично шлюбні відносини припинені у листопаді 2018 року. До цього часу вони жили разом, вели спільне господарство.
Також він регулярно надавав готівкові кошти на утримання дитини не менше 6000 грн. на місяць. Починаючи з червня 2018 року кошти він почав частково перераховувати на банківську картку позивача.
При цьому позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що дитина постійно проходить ряд лікувально-профілактичних заходів у закладах охорони здоров'я, що потребує додаткової уваги та значних коштів на оплату ліків і послуг спеціалістів.
Посилаючись на ці та інші обставини, відповідач просив в задоволенні позову відмовити (т. 1 а.с.78-81, 161-166).
Не погодившись з доводами відповідача, наведеними у відзиві, позивач надала відповідь на відзив (т. 1 а.с. 102-104)
Третя особа Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» надав письмові пояснення, у яких повідомив, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №17932301 від 15.10.2012 року.
Відповідно до умов кредитного договору банк надав їй кредит у розмірі 118351,00 грн.
На час розгляду справи ОСОБА_3 виконує свої зобов'язання за кредитним договором вчасно у строки, встановлені графіком погашення заборгованості.
Згідно довідки про історію і стан заборгованості залишок несплаченого боргу по кредитному договору №17932301 від 15.10.2012 року становить 13758,16 грн. (т. 1 а.с. 150).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2019 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конопатського Миколи Миколайовича про забезпечення позову. Накладено арешт, який передбачає заборону відчуження або зміну власника, на автотранспортний засіб «Suzuki» модель «SX4» д. н. з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску (№ двигуна НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 ), право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 62-65).
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача про виклик в судове засідання та допит в якості свідка ОСОБА_5 . Відмовлено в задоволенні клопотання щодо допиту в якості свідка ОСОБА_3 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 4 а.с. 30).
За клопотанням представників сторін судом забезпечено їх участь у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза приміщенням суду.
Інші заяви по суті справи та клопотання сторонами суду не подавались.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, уповноваживши адвоката Конопатського М.М. представляти її інтереси в суді.
Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 в судове засідання повторно не з'явились.
При цьому про дату, час та місце судового розгляду вони були повідомлені належним чином.
Судові повістки одержані представником відповідача у підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Представник відповідача повторно звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому незалежно від поважності причин неявки в судове засідання представника відповідача підстави для задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи відсутні.
Представник третьої особи Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та третя особа ОСОБА_3 , які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.
Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 02 жовтня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим 02 жовтня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (т. 1 а.с. 11).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року у справі №644/8084/19 шлюб розірвано.
Від шлюбу у сторін народилася дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим 17 грудня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (т.1 а.с. 10).
Під час перебування у шлюбі сторонами було придбано транспортний засіб, який 30 травня 2012 року було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , а саме автомобіль Suzuki SX4, 2011 року випуску, номер двигуна НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_1 .
Вказані обставини підтверджуються інформацією від 05 квітня 2019 року №31/20-1452, наданою РСЦ МВС в Харківській області (т. 1 а.с. 16).
Таким чином встановлено, що вказаний транспортний засіб було придбано під час перебування сторін в шлюбі.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
При цьому статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно частин першої, другої, третьої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц, провадження № 14-712 цс 19 також звернула увагу на наступне.
Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
На підставі викладеного судом встановлено, що автомобіль Suzuki SX4, 2011 року випуску, номер двигуна НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_1 , право на який є предметом судового розгляду, належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.
Суд відхиляє доводи відповідача про придбання даного автомобіля за його особисті кошти, одержані в дар від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини відповідачем до матеріалів справи не додано.
Крім того, суд звертає увагу на суперечливий виклад даних обставин відповідачем, який у первісному відзиві зазначав, що він одержав в дар від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 50000 грн., які вона одержала в якості відшкодування майнової шкоди від СК «АСКО-Медсервіс» та одержав в дар грошові кошти в розмірі 87000 грн. від ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 82-85).
У відзиві, наданому на уточнену позовну заяву, відповідач зазначав, що на момент придбання автомобіля Toyota Avensis ОСОБА_3 мала лише заощадження свого чоловіка в розмірі 87000 грн. та свої заощадження у вигляді страхових виплат у розмірі 50000 грн. (т.1 а.с. 161-166).
Крім того, суд погоджується з доводами позивача, яка зазначала, що договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн. х 50 = 850 грн.), укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно п. 4 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.
Тобто договір дарування грошових коштів на суму 50000 грн. та 87000 грн. укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно, факт укладення договору дарування не може підтверджуватися показаннями свідків, в тому числі ОСОБА_5 .
Суд зауважує, що неодноразово викликав в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_5 але свідок в судове засідання повторно не з'явився. Сторона відповідача, яка клопотала про допит цього свідка, його явку в судове засідання не забезпечила.
Тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Будь-які інші докази, які підтверджували б придбання спірного автомобіля Suzuki за особисті кошти відповідача, ним до матеріалів справи не додані.
Таким чином відповідачем не спростовано презумпцію спільності майна подружжя стосовно спірного автомобіля.
Тому розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд виходить з того, що автомобіль Suzuki SX4, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Згідно частини 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Проте наявними у справі доказами не підтверджується, що з відповідача були стягнуті аліменти, а також що розмір цих аліментів недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Долученими доказами підтверджується стан здоров'я дитини, потреба дитини у лікувальних та соціальних заходах. Але не факт недостатності допомоги відповідача на утримання та лікування дитини.
А долученими до справи квитанціями та дублікатами банківських квитанцій підтверджується факт перерахування відповідачем на рахунок ОСОБА_1 коштів у розмірі, що в основному перевищував прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становив 2027 грн.:
у листопаді 2018 року - 1800 грн., 800 грн., 1000 грн., а всього 3600 грн.,
у січні 2019 року - 2000 грн.,
у березні 2019 року - 2500 грн., 1800 грн., а всього 4300 грн.,
у квітні 2019 року - 1996 грн., 2400 грн., а всього 4396 грн.,
у травні 2019 року - 2000 грн., 4000 грн., 200 грн., а всього 6200 грн. (т. 1а.с.168-178).
Також, як підтверджується довідкою, виданою ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» від 06 березня 2020 року №194, за період з липня 2019 року по лютий 2020 року із заробітної плати ОСОБА_2 відраховано аліменти в загальному розмірі 52314,43 грн. (т. 2 а.с. 140).
Сам факт проживання дитини з позивачем не є підставою для відходження від рівності часток подружжя у праві спільної власності на майно.
Таким чином підстави для відходження від рівності часток співвласників судом не встановлені.
Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного автомобіля в порядку поділу спільного майна подружжя.
Вирішуючи питання щодо визнання за позивачем права власності на частку в спільному майні в якості компенсації за використані відповідачем для оплати заборгованості ОСОБА_3 спільних коштів подружжя, суд встановив наступне.
Як підтверджується договором купівлі-продажу №0021/10/12 від 12 жовтня 2012 року, укладеним ТОВ «Артсіті», що в договорі діє як продавець, та ОСОБА_3 , що в договорі діє як покупець, продавець зобов'язується передати у власність покупця транспортний засіб (автомобіль) («товар») Toyota Avensis 1.8 CVT, 2012 року випуску, вартістю 236702 грн., а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його за ціною, визначеною в договорі (т. 1 а.с. 106-112).
Згідно пункту 2.4. зазначеного договору купівлі-продажу оплата товару здійснюється покупцем в наступному порядку:
передоплата 60000 грн. сплачується протягом трьох робочих днів з дня підписання цього договору;
решта 176702 грн. сплачується протягом трьох робочих днів з моменту надання йому повідомлення про готовність товару до передання покупцеві.
Згідно акту приймання-передачі зазначений автомобіль 13 жовтня 2012 року передано ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 113).
Як підтверджується довідкою про стан та історію заборгованості за кредитним договором №17932301 від 15 жовтня 2012 року, що видана Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ»), позичальником є ОСОБА_3 , сума кредиту 118351,00 грн., дата видачі - 15 жовтня 2012 року, дата погашення - 15 жовтня 2019 року (т. 1 а.с. 151-154).
Долученими до матеріалів справи квитанціями підтверджується та обставина, що ОСОБА_2 здійснював оплату заборгованості за кредитним договором №17932301 від 15 жовтня 2012 року, позичальник - ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 118-133).
Проте, вказаними квитанціями підтверджується лише факт здійснення платежів ОСОБА_2 в банківських установах.
Оскільки кошти сплачувались не з рахунку відповідача, цими квитанціями не підтверджується за рахунок чиїх коштів - ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 здійснювались такі оплати.
Щорічними деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що подавалися ОСОБА_3 за 2016 - 2018 роки підтверджується виконання нею зобов'язань фінансового характеру.
За ці роки нею задекларовано виконання зобов'язань по сплаті процентів та поверненню кредиту: 2016 рік - 33563 грн, 2017 - 33090 грн., 2018 - 33287 грн.
Долученими квитанціями підтверджується внесення платежів ОСОБА_2 у 2016 році - 14050 грн. (т. 1 а.с. 128-130), у 2017 році - 17200 грн. (т. 1 а.с. 131-133).
Хоча за інші роки декларації не надані, аналіз вказаних вище доказів надає підстави стверджувати, що сплата процентів та повернення кредитних коштів здійснювалось за рахунок коштів ОСОБА_3 , а не подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно частин 3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем не доведено факту розпорядження відповідачем спільним майном подружжя (грошовими коштами) без її згоди, а відповідно підстав для стягнення 1/2 частини таких коштів або визнання за позивачем права власності на інше майно на таку ж суму, а саме 1/3 частину автомобіля.
Таким чином, розглянувши справу на підставі наявних у справі доказів, в межах позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1538,15 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля SUZUKI SX4, 2011 року випуску, номер двигуна НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1538,15 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ,
відповідач - ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,
третя особа - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829,
третя особа - ОСОБА_3 , проживаюча: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .
Повне судове рішення виготовлено 28 серпня 2024 року.
Головуючий О.А.Самсонова