Справа № 383/898/24
Номер провадження 3/383/583/24
29 серпня 2024 року суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області Адаменко І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Кропивницького районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.183-2 КУпАП,-
В протоколі про адміністративне правопорушення №1 від 15.07.2024 року вказано, що ОСОБА_1 в період часу з 09 липня 2024 року по 12 липня 2024 року не з'явився до КП «Комунальник» Бобринецької міської ради Кіровоградської області, чим порушив порядок відбування СКР, а саме 12.07.2024 року о 11 год. 27 хв. та 15.07.2024 року о 13 год. 30 хв. біля адмінбудівлі, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183-2 КУпАП.
Дослідивши докази, які містяться у матеріалах даної справи вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч.1 п.1) ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-2 КУпАП виходячи із наступного.
Згідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставин справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до зазначеної правової норми прямої дії судом проведена повна та всебічна оцінка зібраних доказів.
Відповідно до змісту ч.2 ст.251 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов'язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Відповідно до змісту ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Статтею 183-2 КУпАП визначено, що ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт - тягне за собою адміністративний арешт строком до десяти діб.
Під ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у цій статті слід розуміти неприбуття порушника до місця виконання суспільно корисних робіт (підприємства, установи, організації) протягом двох днів з дати, визначеної у направленні уповноваженою посадовою особою органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи, вид якої визначений підприємством, установою, організацією, більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.
Поважними причинами є хвороба особи та інші документально підтверджені обставини, що фактично позбавляють можливості порушника прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт.
За приписами ст. 31-1 КУпАП, суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Аналізуючи зміст ст. 183-2 КУпАП, суд приходить висновку, що суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю умислу особи, яка свідомо ухиляється від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
В протоколі про адміністративне правопорушення №1 від 15.07.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 в період часу з 09 липня 2024 року по 12 липня 2024 року не з'явився до КП «Комунальник» Бобринецької міської ради Кіровоградської області, чим порушив порядок відбування СКР, а саме 12.07.2024 року о 11 год. 27 хв. та 15.07.2024 року о 13 год. 30 хв. біля адмінбудівлі, але в протоколі не викладено суть порушення, не зазначено підстави відбування такого виду адміністративного стягнення. Також не надано доказів, з яких можливо зробити висновок про місце (назава підприємства, адреса) та порядок ( час, місце) виконання суспільно корисних робіт ОСОБА_1 ..
Таким чином, можна дійти висновку, що вказаний протокол не відповідає вимогам закону та не фіксує в повній мірі складу та обставин події, викладених в ньому, де фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Не прибуття ОСОБА_1 на відпрацювання суспільно корисних робіт, про що зазначено у протоколі про адміністративні правопорушення, не утворює саме по собі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, та в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що ОСОБА_1 діяв з умислом. натомість маються пояснення ОСОБА_1 де він вказує на поважні причини неявки для відбування адміністративного стягнення, оскільки хворів.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, зібрані у порядку ст.251 КУпАП, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, у справі відсутні.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Згідно п.1) ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП виноситься постанова про закриття справи.
За викладених обставин, суд вважає вину ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення за ст. 183-2 КУпАП, подію та склад даного правопорушення не доведеними, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1) ч.1 ст.247, та відповідно п.3) ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-2 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283 - 285, 287 - 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Провадження у справі №383/898/24 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , передбачене ст.183-2 КУпАП, закрити на підставі п.1) ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя І. М. Адаменко