01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
02.08.10 Справа № 17/654
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шкурдової Л.М. (доповідач по справі),
суддів: Ільєнок Т.В.,
Тарасенко К.В.,
при секретарі судового засіданні - Вітюку Р.В.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.08.2010 року у справі № 17/654 (знаходиться в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2010 року
по справі № 17/654 (суддя - С.С. Боровик)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія ЛТД»,
м. Чортків, Чортківський район, Тернопільська область
до фізичної особи підприємця ОСОБА_3,
м. Черкаси
про стягнення 13 787,60 грн.
Господарський суд Черкаської області ухвалою від 07.04.2010 року порушив провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія ЛТД», м. Чортків до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси про стягнення 13 787,60 грн. заборгованості, з яких: 8 214,52 грн. основної заборгованості, 4 705,26 грн. штрафу, 71,69 грн. - 3% річних, 303,93 грн. інфляційних та 492,20 грн. пені за невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару згідно дистриб'юторського договору № 49\09-Д від 03 листопада 2009 року.
В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог № 72/06 від 01.06.2010 року, в якій, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 1 000 грн., просить стягнути з відповідача 12 787,60 грн. заборгованості, з яких: 7 214,52 грн. основної заборгованості, 4 705,26 грн. штрафу, 71,69 грн. - 3% річних, 303,93 грн. інфляційних та 492,20 грн. пені.
Рішенням від 17.06.2010 року господарський суд Черкаської області позовні вимоги з врахуванням зменшення суми основного боргу задовольнив, стягнув з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія ЛТД»7 214,52 грн. основного боргу, 71,69 грн. 3% річних, 303,93 грн. інфляційних, 492,20 грн. пені, 4 705,26 грн. штрафу, 137,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В частині стягнення 1 000,00 грн. провадження у справі припинив.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач -фізична особа підприємець ОСОБА_3, м. Черкаси звернулася з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2010 року по справі № 17/654 та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу відповідач мотивував порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме розгляд справи без участі відповідача, що відповідно до ст. 104 ГПК України, на думку скаржника, є беззаперечною підставою для скасування рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2010 року по справі № 17/654.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року по справі № 17/654 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 02.08.2010 року.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2010 року справу прийнято до провадження колегією суддів у складі Шкурдової Л.М., Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2010 року по справі № 17/654 - залишається без змін, виходячи з викладеного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі дистриб'юторського договору № 49\09-Д від 03 листопада 2009 року (а.с. 4-6), за умовами якого позивач (фірма) на умовах, визначених даним договором, постачає товар дистриб'ютору (відповідачу), а відповідач здійснює його пряму дистриб'юцію в межах цін та націнок, вказаних у прайс-листах позивача, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від позивача товару.
Сторони договору домовились, що право власності на партію товару переходить від позивача до відповідача в момент передачі йому партії товару від позивача. Ризик випадкової загибелі або зіпсування товару переходить до відповідача в момент передачі йому товару (пункт 2.2 договору); поставка товару за цим договором може здійснюватись на умовах ЕХW ФРАНКО ЗАВОД (назва місця призначення) - склад продавця або на умовах СРТ ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (з доставкою товару) - склад покупця в редакції ІНКОТЕРМС-2000 (пункт 3.1 договору).
Поставка товару здійснюється окремими партіями, що відпускаються представнику відповідача, який має при собі довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей на його ім'я та документ, що підтверджує особу (паспорт); датою постачання вважається дата передачі товару відповідачу, зазначена у супровідних документах, підписаних представниками сторін (пункти 3.3 - 3.4. договору).
Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За твердженням позивача, на виконання умов дистриб'юторського договору № 49\09-Д від 03 листопада 2009 року ним поставлено відповідачу товар на загальну суму 23 526,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-0000364 від 30 листопада 2009 року (а.с.12).
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в пункті 4.2. договору встановили, що оплата за кожну отриману партію товару здійснюється відповідачем у безготівковій формі протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити поставлений товар по видатковій накладній ВН-0000364 від 30.11.2009 року - до 14 грудня 2009 року.
Проте, як встановлено місцевим судом і підтверджено позивачем, відповідач свій обов'язок по оплаті за поставлений товар виконав частково, сплативши станом на момент подання позову лише 11 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 54 від 20.01.2010 року, № 57 від 21.01.2010 року, № 60 від 28.01.2010 року, № 63 від 02.02.2010 року, № 70 від 10.02.2010 року, № 6 від 11.03.2010 року, та повернув товар на суму 4 311,80 грн. (накладна № 2 від 23.02.2010 року), і станом на момент подання позову заборгованість відповідача складала 8 214,52 грн.
Після порушення провадження у справі відповідач додатково сплатив заборгованість в сумі 1 000 грн. (платіжне доручення № 8 від 31.03.2010 року), станом на момент прийняття рішення у справі заборгованість відповідача складає 7 214,52 грн., в зв'язку з чим колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо стягнення з відповідача заборгованості 7 214,52 грн., та вважає правомірним припинення провадження у справі № 17/654 в частині позовних вимог про стягнення 1 000 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 6.3. договору, згідно з яким у разі затримки оплати за товар відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів відповідач, окрім пені, сплачує фірмі штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу. Нарахування пені і штрафу здійснюється до повного відшкодування збитків. Збитки стягуються в повному обсязі понад суму неустойки.
Сторонами було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, тому суду необхідно встановити, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов'язку по оплаті за отриманий товар, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати 3% річних, інфляційні, пеню та штраф за невиконання грошового зобов'язання за весь час прострочення.
Оскільки відповідач повинен був оплатити поставлений товар по видатковій накладній ВН-0000364 від 30.11.2009 року - до 14 грудня 2009 року (пункт 4.2. договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів), то в разі несплати вартості отриманого товару позивач з 15.12.2009 року має право нараховувати 3 % річних, інфляційні та пеню за невиконання грошового зобов'язання за весь час прострочення, з 04.01.2010 року нарахувати штраф за прострочення оплати (пункт 6.3. договору - більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів).
Колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо правомірності нарахування позивачем пені, річних та інфляційних.
З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, колегія апеляційного суду вважає правомірним висновок місцевого суду про необхідність стягнення з відповідача 12 787,60 грн., з яких: 7 214,52 грн. основної заборгованості, 71,69 грн. - 3% річних, 303,93 грн. інфляційних, 492,20 грн. пені, 4 705,26 грн. штрафу.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Що стосується доводів скаржника щодо порушення судом першої інстанції процесуального права, а саме порушення вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити наступне.
Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час та місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися. На доказ того, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, в матеріалах справи знаходяться повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22), де повноважним представником відповідача зроблена відмітка про отримання поштової кореспонденції ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду. Розгляд справи місцевим судом неодноразово відкладався. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників сторін, неповідомлення про причини неявки та якщо неявка не перешкоджає вирішенню спору, справа може бути розглянута за відсутності останніх на підставі ст. 75 ГПК України. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом процесуальних прав останнього, до уваги не приймаються. Заперечень та доказів, що спростовують заявлені позивачем вимоги відповідач не надав, внаслідок чого можна зробити висновок, що він не заперечує про наявність боргу. Не скористався відповідач своїм правом і в апеляційній інстанції, та не надав жодного доказу, що заперечують по суті позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не приймаються апеляційним господарським судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2010 року по справі № 17/654 -залишається без змін.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2010 року у справі № 17/654 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2010 року у справі № 17/654 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 17/654 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя: Шкурдова Л. М.
Судді:
Ільєнок Т.В.
Тарасенко К. В.
Дата відправки 09.08.10