01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
03.08.10 Справа № 02/677
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Рудченка С.Г. (доповідач по справі),
суддів:
Корсакової Г.В.
Мельника С. М.
при секретарі судового засідання: Вітюку Р.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.08.2010 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Гарантінвест-С»на рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2010 р.,
у справі № 02/677 (суддя Пащенко А.Д.),
за позовом Головного управління капітального будівництва Черкаської
обласної державної адміністрації, м. Черкаси,
до приватного підприємства «Гарантінвест-С»,
м. Корсунь - Шевченківський Черкаської області,
про стягнення 171 501, 77 грн.,
Головне управління капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства «Гарантінвест-С»про стягнення 171 501, 77 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.06.2010 р. у справі № 02/677 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з приватного підприємства «Гарантінвест-С» на користь Головного управління капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації 166 001, грн. авансу, 1 660, 01 грн. державного мита, 228, 43 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 56 від 03.06.2010 р. (вх. № 2-04/3/417/1587 від 21.06.2010 р.), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 20.07.2010 р. за участю уповноважених представників сторін.
В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 20.07.2010 р., було оголошено перерву.
Розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду у справі та справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Корсакової Г.В. та Мельника С.М.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Головним управлінням капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації (замовник) та приватним підприємством «Гарантінвест-С»(генпідрядник) були укладені договори будівельного підряду № 4, 5, 6 від 24.12.2009 р., відповідно до умов яких замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов'язання виконати на свій ризик власними і залученими силами та засобами будівельно -монтажні роботи та здати замовнику у встановлений договором строк закінчення робіт по будівництву об'єктів, зокрема, за договором № 4 - реконструкція каналізаційних систем спального корпусу санаторію «Руська Поляна», за договором № 5 - реконструкція каналізаційних мереж Чигиринської центральної районної лікарні, за договором № 6 - реконструкція системи каналізації Черкаської міської лікарні № 2 відповідно до проектно-кошторисної документації з додержанням державних будівельних норм та технічних умов, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх відповідно до умов вказаних договорів (а.с. 8-19).
Згідно п. 2.1., п. 3.1. договору № 4 вартість робіт по об'єкту оцінюється договірною ціною і складає 248,317 20 тис. грн.; підлягають виконанню в 2009 році роботи на суму 167,232 тис. грн.
Згідно п. 2.1., п. 3.1. договору № 5 вартість робіт по об'єкту оцінюється договірною ціною і складає 248,834 40 тис. грн.; підлягають виконанню в 2009 році роботи на суму 218,834 40 тис. грн.
Вартість робіт по об'єкту за договором № 6 оцінюється договірною ціною і складає 167,276 40 тис. грн.; підлягають виконанню в 2009 році роботи на суму 167,276 40 тис. грн. (п.п. 2.1., 3.1.).
В пункті 3.3. договорів будівельного підряду № 4, 5, 6 передбачено, що у зв'язку з виконанням договору замовник приймає зобов'язання про перерахування генпідряднику авансу в розмірі 30% від річного обсягу робіт, а генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом 30 календарних днів після одержання авансу з наданням акта приймання виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (типова форма №КБ-3). Після закінчення місячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
На виконання умов вказаних договорів, позивачем на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в якості авансу на загальну суму 166 001, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1351, № 1352, № 1353 від 28.12.2009 р. (а.с. 21-23).
Після перерахування авансових сум сторони уклали додаткові угоди від 29 грудня 2009 р. до договорів № 4, № 5, № 6, в яких змінили умову п. 3.1. та вказали, що суми, на які підлягають виконанню роботи по об'єкту в 2009 році, становлять відповідно 50,169 тис. грн., 65,650 тис. грн., 50,182 тис. грн. - ці суми відповідають сумам авансів, що перераховані на рахунок відповідача 28.12.2009 р. (а.с. 20, 34, 35).
Як було встановлено вище, відповідач зобов'язаний був використати суми авансу на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом 30 календарних днів після одержання авансу, тобто, не пізніше 29.01.2010 р. та надати позивачу акти приймання виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (типова форма №КБ-3). У разі невикористання суми авансу після закінчення місячного терміну, вона підлягає поверненню замовникові.
15.02.2010 р. позивачем були направлені відповідачу претензії № 110/05-05, 111/05-05, 112/05-05 про повернення перерахованого ним авансу за договорами № 4, 5, 6 будівельного підряду суми 50 169, 00 грн., суму 50 182, 00 грн., 65 650, 00 грн. (а.с. 24-28).
Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні протягом апеляційного провадження не були надані відповіді на вищевказані претензії.
Позивач зазначає, що відповідач порушив вказані договірні зобов'язання, зокрема, не відпрацював отримані аванси протягом 30 календарних днів після їх одержання та не повернув невикористані суми позивачу, а тому просить стягнути з відповідача перераховані за договорами № 4,5,6 аванси на загальну суму 166 001, 00 грн.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно приписів ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
В силу ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що всупереч умовам договорів відповідач не використав отриманий аванс в тридцятиденний строк, про що свідчить ненадання ним актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, та не повернув авансу після закінчення місячного терміну
Між тим, наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних підрядних робіт за січень -лютий 2010 р. не можуть бути належним доказом виконання зобов'язання за договорами № 4, 5, 6, оскільки вони не підписані замовником.
Крім того, посилання відповідача на безпідставну відмову позивача від підписання вказаних актів судовою колегією відхиляються, так як відповідачем не були надані докази направлення позивачу актів приймання виконаних підрядних робіт за спірними договорами.
Також, відповідачем не подано доказів виконання ним умови пункту 3.5. договорів підряду щодо погодження із позивачем вартості основних будівельних матеріалів до їх закупівлі у письмовій формі та надання позивачу накладних, сертифікатів якості на матеріали і конструкції.
Водночас, відповідачем в апеляційній скарзі було зазначено, що із позовних вимог позивача не можливо з'ясувати, яким чином використання авансових платежів підрядником за спірними договорами порушує права позивача, проте, слід зазначити, що в даному випадку права позивача порушуються в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договорами № 4, 5, 6, а не в результаті самого факту використання авансових платежів відповідачем.
Разом з тим, колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що, оскільки чинним законодавством не передбачено стягнення невикористаних авансів, до даного спору потрібно застосовувати загальні норми виконання зобов'язання, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення неустойки не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідно до статей 547, 551 ЦК України, ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій та самі порушення, за які ці санкції можуть сплачуватися, повинні бути передбачені в договорі, а в пункті 7.2.3 договорів підряду № 4, 5, 6, на який посилається позивач, не передбачено сплату неустойки за неповернення авансу.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом були порушені вимоги ст. 58 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 58 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві не лише вимоги до одного відповідача, а й вимоги до кількох відповідачів за умови, що ці вимоги пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Об'єднання позовів дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
В даному випадку місцевий господарський суд вірно встановив, що договори підряду № 4, 5, 6 однотипні за своїм змістом, їх текст практично однаковий, різняться між собою лише найменування об'єктів та суми, а тому доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства «Гарантінвест-С»на рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2010 р. не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2010 р. у справі № 02/677 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Гарантінвест-С»на рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2010 р. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2010 р. у справі № 02/677 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 02/677 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Рудченко С.Г.
Судді:
Корсакова Г.В.
Мельник С. М.
Дата відправки 09.08.10