"02" листопада 2010 р. Справа № 6/52
Суддя Паскарь А. Д., розглянувши позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області
до відповідачів:
1. Державної податкової інспекції у Заставнівському районі (відповідач-1)
2. Головного управління державного казначейства України в Чернівецької області (відповідач-2)
про визнання недійсним акту опису вилучення автомобіля ЗІЛ 131 МТО, державний номерний знак 70-97 ЧВА, та стягнення з Державного бюджету України збитків на суму 4 536,54 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Сопко С. П., довіреність від 05.05.2010 № 10-08-01279;
від 1-го відповідача -Кривохижа В. М., довіреність від 30.11.2009 № 11915/10;
від 2-го відповідача -не з'явився,
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Заставнівському районі та Головного управління державного казначейства України в Чернівецької області про визнання недійсним виданого 07.05.2001 відповідаем-1 акту опису вилучення автомобіля ЗІЛ 131 МТО, державний номерний знак 70-97 ЧВА, та стягнення з Державного бюджету України збитків на суму 4 536,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в процесі приватизації вказаний автомобіль не увійшов до статутного фонду ВАТ «Заставнівське АТП-17762», однак знаходився на його балансі як державне майно. Відповідно до оскарженого акту опису автомобіль перебував у податковій заставі. На підставі біржової угоди Буковинської універсальної біржі від 03.07.2001 № 014176 від імені ДПІ у Заставнівському районі брокерською компанією «Мідас»належний державі автомобіль був проданий за 1800 грн. жителю с. Кадубівці того ж району ОСОБА_1., яким згодом був розукомплектований, у зв'язку з чим повернення автомобіля правонаступнику згаданого автотранспортного підприємства -ВАТ «Наша надія»неможливе. Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням встановленого індексу інфляції внаслідок незаконного відчуження згаданого транспортного засобу державі заподіяно збитки у розмірі суми позову.
Державна податкова інспекція у Заставнівському районі позов не визнає з вказаних у відзиві мотивів, у тому числі у зв'язку з тим, що дана справа розгляду в порядку господарського судочинства не підлягає; ніяких документів, які свідчили б про те, що автомобіль на момент його відчуження не належав боржнику, не було; кошти, які були отримані від продажу автомобіля були направлені на погашення податкової заборгованості боржника; позивачем пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.
Головне управління державного казначейства України в Чернівецької області позов також не визнає та заявило письмове клопотання про виключення його з числа відповідачів, посилаючись на те, що воно не являється джерелом завдання будь-якої шкоди позивачу, у зв'язку з чим законних прав та інтересів позивача не порушувало, тощо. Незабезпечення цим відповідачем явки свого представника у судовому засіданні не перешкоджає вирішенню спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
На підставі наказу Фонду державного майна України «Про затвердження заходів щодо усунення порушень законодавства з питань ефективного використання та збереження державного майна»від 23.07.2001 № 1302 відповідна робоча група здійснила перевірку та виявила ряд порушень чинного законодавства щодо порядку відчуження та використання майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Заставнівське автотранспортне підприємство -17762», правонаступником якого згодом стало ВАТ «Наша Надія».
Відповідно до п. «а»ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», в чинній на той час редакції, у числі інших приватизації не підлягали також й державні матеріальні резерви.
Як зазначено в п. 2 ст. 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв», до складу державного матеріального резерву входить також й мобілізаційний резерв, тобто запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги;
27 червня 1996 року Комісія з приватизації майна ВАТ «Заставнівське автотранспортне підприємство -17762» розглянула акт оцінки вартості майна та прийняла рішення про його погодження. В протоколі засідання цієї комісії зазначено, що в числі іншої нерухомості з акту оцінки вилучено мобілізаційне завдання, залишкова вартість якого становила 392 млн. крб. Таким чином, Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого начальником регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області 28.06.1996, встановлено, що вартість майна, вилученого із статутного фонду згаданого підприємства, яке не підлягає приватизації, становить 392 млн. крб.
Довідкою без номеру та дати ВАТ «Заставнівське автотранспортне підприємство -17762» було підтверджено, що на підприємстві знаходився об'єкт мобілізаційного призначення -майстерня МТО АТМ-1 та ЗІЛ-131-71, державнийНОМЕР_1, залишковою вартістю 392117000 крб., який і в подальшому до статутного фонду ВАТ «Заставнівське автотранспортне підприємство -17762»не увійшов та залишився у власності держави.
Проведеною 15.02.2002 РВ ФДМУ по Чернівецькій області як органом, на який покладено здійснення приватизації державного майна, перевіркою було встановлено, що згідно акту опису вилучення від 07.05.2001, затвердженого начальником ДПІ в Заставнівському районі 19.02.2001, на підставі Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків та реалізації такого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1998 № 941, вказаний автомобіль знаходився у податковій заставі.
03 липня 2001 року відповідно до біржової угоди Буковинської універсальної біржі від того ж числа брокерською компанією «Мідас»від імені ДПІ у Заставнівському районі автомобіль був проданий за 1800 грн. жителю с. Кадубівці того ж району ОСОБА_1. Оскільки згодом гр. Сірим В. І. автомобіль був розукомплектований, в результаті чого його повернення ВАТ «Наша надія»стало неможливим, а тому позивач вимагає стягнення з державного бюджету його вартості з урахуванням індексу інфляції.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12.11.2009 № 2-634/09 в частині задоволення позовних вимог РВ ФДМУ по Чернівецькій області до ОСОБА_1 про визнання недійсної вказаної біржової угоди Буковинської універсальної біржі від 03.07.2001 ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 19.08.2010 залишено без змін.
06 жовтня 2010 року, в ході розгляду справи, позивач, посилаючись на те, що спір щодо визнання недійсним оскарженого акту опису та вилучення автомобіля розглядався різними судовими інстанціями, звернувся до господарського суду з клопотанням про визнання поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності.
У відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
У цьому контексті та з урахуванням предмету спору суд прийшов до висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущений.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Однак оскаржений позивачем акт опису вилучення автомобіля не являється рішенням органу державної влади (ДПІ у Заставнівському районі).
Не є оскаржений акт також і актом органу державної влади в розумінні абз. 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту інтересів держави. Крім того, визнання недійсним згаданого акту опису вилучення автомобіля є неадекватним способом захисту порушених інтересів держави, оскільки задоволення позову в цій частині не призводить та не може призвести до поновлення порушених прав держави. Тим більше, що угода, на підставі якої автомобіль був проданий ОСОБА_1, як вже було зазначено, рішенням Кіцманського районного суду від 12.11.2009 № 2-634/09, залишеним в цій частині без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 19.08.2009, визнана недійсною.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Текстуальний аналіз наведеної вище правової норми дає підстави зробити висновок про те, що оскільки біржова угода, за якою ОСОБА_1 набув автомобіль, який згодом був розукомплектований, є відплатним договором, а ОСОБА_1 не знав і не міг знати, що ДПІ у Заставнівському районі, за дорученням якої була укладена угода, не мала права відчужити автомобіль, який хоча й знаходився на балансі ВАТ «Заставнівське АТП-17762», але належав державі, позов мав бути пред'явлений не до відповідачів, а до добросовісного набувача.
При цьому такий позов міг би бути обґрунтований тільки при одночасній наявності усіх вказаних чинників, у тому числі при умові, що добросовісний набувач став власником спірного майна без волі на те держави та не за відплатним договором.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позов пред'явлений до неналежних відповідачів, а тому є безпідставним.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Суддя А. Паскарь
Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2010 року.