29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" жовтня 2010 р.Справа № 8/12/1696
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс”, м. Київ
до Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Хмельницька атомна електрична станція”, м. Нетішин Хмельницької області
до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції (Нетішинське відділення), м. Нетішин Хмельницької області
про зобов'язання передати майно і стягнення збитків у розмірі 180000 грн.
та за зустрічним позовом Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ „Хмельницька атомна електрична станція”, м. Нетішин Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс”, м. Київ
до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення, м.Нетішин Хмельницької області
про визнання недійсним біржового контракту № 30/02 від 29.08.2002р.
за участю прокуратури Хмельницької області, м.Хмельницький
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" -Міністерства палива та енергетики України, м. Київ
Суддя Смаровоз М.В.
Представники:
позивача за первісним позовом: не викликався;
Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом": Трачук А.С.- за довіреністю від 03.11.2009р.;
Славутської об'єднаної державної податкової інспекції (Нетішинське відділення): Волчецький І.М. - за довіреністю від 03.03.2010р.;
третьої особи: не викликався;
прокуратури: не викликався.
В судовому засіданні 26.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення підготовлено та підписано 01.11.2010р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс”, з урахуванням поданої суду 17.12.2008 року заяви про уточнення позовних вимог, просить суд зобов'язати Державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Хмельницька атомна електрична станція” передати товариству з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс”: вигородку кресл. 1152.02.09.000 ТУ 108.11.335-78; шахту внутрикорпусну крес. 1160.02.08.000 ТУ 108.11.631-82; машину перегрузочну типу МПС - В - 1000-3 У4.2-2 та стягнути зі Славутської об'єднаної державної податкової інспекції збитки в розмірі 180000 грн.
Позивач за первісним позовом в обґрунтування заявлених вимог посилається, зокрема, на те, що спірне майно позивач купив згідно з біржовим контрактом №30/02 від 29 серпня 2002 року. 30 серпня 2002 року у відповідності до вимог підпункту 5.2 пункту 5 вказаного вище біржового контракту ТзОВ „Атоменергосервіс” м. Київ оплатило вартість купленого обладнання, шляхом перерахування коштів на рахунок Дунаєвецької Універсальної товарної біржі „Поділля-Центр”, що підтверджується платіжними дорученнями №7 від 30.08.02 р., №8 від 30.08.02р. та №9 від 30.08.02 р. Згідно з п.19 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платників податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р. №538 (в редакції, яка діяла на момент укладання біржового контракту), з моменту оплати вартості придбаного обладнання, покупець набуває на нього право власності. Таким чином, починаючи з 30 серпня 2002 року ТОВ „Атоменергосервіс” набуло право власності на обладнання, що було предметом біржового контракту №30/02 від 29.08.2002 р.
У відповідності з п.1 розділу 3 біржового контракту №30/02 продавець зобов'язався забезпечити наявність товару на базисі поставки, а саме у відповідача 1. Після набуття права власності на обладнання, що було предметом біржового контракту №30/02 від 29.08.2002 року, ТОВ „Атоменергосервіс" неодноразово зверталося до відповідачів з вимогою передати майно позивачу та оформити таку передачу відповідними бухгалтерськими документами, однак відповідачі відмовляються передати позивачу вищезазначене майно.
Крім того, зазначає позивач за первісним позовом, між ним та ПП „Сальвадор” (замовник) 3 вересня 2002 року було укладено договір на поставку обладнання. Згідно п.1.1 вказаного вище договору та специфікації до нього, позивач зобов'язався поставити замовнику наступне обладнання: вигородку кресл. 1152 02 09.000 ТУ 108.11.335-78; шахту внутрикорпусну кресл. 1169.02.08.000 ТУ 108.11.631-82; машину перегрузочну типу МПС-В-1000-3 У4 2-2. Продаж вказаного вище обладнання було вчинено за 1800000 грн., в т.ч. ПДВ (п.2.1 договору). Термін поставки і передачі обладнання був визначений сторонами до 20 жовтня 2002 року (п.3.2 договору). В зв'язку з непередачею обладнання, що було предметом біржового контракту №30/02 від 29.08.2002 року, ТОВ „Атоменергосервіс” не зміг своєчасно виконати своїх зобов'язань по договору поставки обладнання від 03.09.2002 р., а тому на підставі п.8.1 договору сплатив ПП „Сальвадор” штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару, що складає 180014,12 грн. у вигляді передачі лінолеуму, чим йому було завдано збитки.
Виходячи з вищевикладеного, позивач за первісним позовом просить суд свої позовні вимоги задовольнити.
Державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Хмельницька атомна електрична станція” проти первісного позову заперечує, вказуючи на його безпідставність. У відзиві зазначив, що ВП „Хмельницька АЕС”, як і ДП НАЕК „Енергоатом”, не є власником майна, передачу якого вимагає позивач. Власником майна є орган управління майном -Міністерство палива та енергетики України. Статутом ДП НАЕК „Енергоатом”, який затвердженим Міністром палива та енергетики, передбачено наступне: „Майно ДП НАЕК „Енергоатом” є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.” П.4.6 „Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за ДП НАЕК „Енергоатом”, здійснюється за попередньою згодою органу управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством України.” Положенням „Про відокремлений підрозділ „Хмельницька АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом” передбачено, що у ВП „Хмельницька АЕС” майно перебуває лише в оперативному використанні. ВП „Хмельницька АЕС” отримав вищезазначене майно лише для використання у господарській діяльності. Устаткування, передачу якого вимагає позивач у даній справі, включено в цілісний майновий комплекс ДП НАЕК „Енергоатом” і не підлягає реалізації, оскільки є складовою частиною ядерного реактора і віднесене до стратегічного централізованого запасу ДП НАЕК „Енергоатом”. Перелік майна, яке входить до складу цілісного майнового комплексу, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України №464 від 27.09.01р. В даний час зазначене майно також перебуває у складі цілісного майнового комплексу ДП НАЕК „Енергоатом”, що підтверджується відповідним переліком, який затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України №59 від 01.03.06р. За таких умов рішення про виключення майна з цілісного майнового комплексу та його реалізацію може прийняти лише орган, уповноважений управляти державним майном. У відповідності до ст.334 ЦК України право власності набувача за договором виникає з моменту передання майна. Переданням майна вважається вручення його набувачеві. Тобто, позивач ніколи не був власником спірного майна, оскільки не набував на нього права власності. Спірне майно не передавалося позивачу, у позивача відсутні підстави для звернення до господарського суду з віндикаційним позовом. Також вказується, що у Славутської ОДПІ не виникло право на продаж активів боржника.
Представник Славутської об'єднаної державної податкової інспекції (Нетішинське відділення) позовні вимоги в частині стягнення зі Славутської об'єднаної державної податкової інспекції збитків в розмірі 180000 грн. не визнає. Зокрема, зазначає, що згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 ст. 10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли інші, передбачені ним Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового борту шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а при їх недостатності - шляхом продажу активів такого платника податків. Статтею 10 Закону та пунктом 1 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 року №538, регламентована процедура продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі. Згідно із пп. 10.2.1 зазначеної статті продаж активів платника податків здійснюється на публічних торгах. При цьому активи, які виділені для продажу в рахунок погашення податкового боргу, у платника податків не вилучаються, тобто залишаються у його власності. А тому твердження позивача про те, що спірні активи Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ були вилучені в ВП „ХАЕС”, не відповідає дійсності. Відповідно до зазначених нормативних актів функція податкових органів в даному випадку полягає в організації проведення біржових торгів та зарахуванні виручених коштів в рахунок погашення податкової заборгованості. Укладаючи спірний біржовий контракт, Нетішинське відділення Славутська ОДПІ діяло за ВП „ХАЕС”, відчужуючи закріплене за ним на праві повного господарського відання майно з метою отримання грошових коштів для погашення податкового боргу. Також вказується, що у діях Нетішинського відділення Славутської ОДПІ відсутня вина в неотриманні ТОВ „Атоменергосервіс” обладнання, яке було предметом біржового контракту №30/02 від 29.08.02р.
Державним підприємством „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ „Хмельницька атомна електрична станція”, подано зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс”, до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про визнання недійсним біржового контракту № 30/02 від 29.08.2002р.
В обґрунтування позовних вимог робиться, зокрема, посилання на те, що устаткування, яке було предметом продажу, було включено до централізованого стратегічного запасу енергетичної галузі, оскільки могло бути використане для ремонту будь-якого з 11-ти діючих в Україні енергоблоків ВВР-ЮОО/В-320 та до цілісного майнового комплексу ДП НАЕК „Енергоатом”. Перелік майна, яке входить до складу цілісного майнового комплексу, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України №464 від 27.09.01. В даний час зазначене майно також перебуває у складі цілісного майнового комплексу ДП НАЕК „Енергоатом”, що підтверджується відповідним переліком, який затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України №59 від 01.03.06. Законом України від 07.07.1999 року №847 „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. До цих об'єктів відноситься державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”. Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який визначає перелік активів, які не можуть бути використані в якості джерела погашення податкового боргу, наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 року №787 затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації. Однак, в порушення норм чинного законодавства, Славутською ОДПІ була здійснена примусова реалізація майна для погашення податкового боргу. При укладенні біржового контракту на проведення продажу активів ВП ХАЕС на торгах, порушений порядок проведення торгів, встановлений Постановою КМУ від 15.04.02 р. № 538 „Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі”.
Оскільки господарським судом м.Києва було порушено провадження у справі про банкрутство ДП НАЕК „Енергоатом”, дії Славутської ОДПІ щодо примусової реалізації активів були незаконними, були визнані недійсними акти ненормативного характеру, прийняті Славутською ОДПІ, а саме рішення про стягнення коштів та примусову реалізацію активів в рахунок погашення податкового боргу від 31.07.02 та акт опису від 31.07.02р. Тобто, у контролюючого органу (Славутська ОДПІ) не виникло право на примусову реалізацію (продаж) активів боржника ВП „Хмельницька АЕС”. Також вказується, що Нетішинське відділення Славутської ОДПІ не мало статусу юридичної особи станом на час укладення спірного контракту. Також представник ДП НАЕК „Енергоатом” у своєму клопотанні від 11.12.2008р. просить суд поновити строк позовної давності. Разом з тим, з приводу заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” про застосування строку позовної давності до викладеної у зустрічному позові позовної вимоги позивачем за зустрічним позовом відзначено, що ним не пропущено строку позовної давності, оскільки цей строк перервано пред'явленням позову до господарського суду 05.12.2002р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” зустрічний позов не визнає, при цьому, зокрема, відзначаючи, що доводи позивача за зустрічним позовом не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки вони не узгоджуються з положеннями п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно яких при продажу активів на товарних біржах податковий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу активів за дорученням податкового органу. Такий договір доручення (договір на брокерське обслуговування від 16.08.2002 року) було укладено між Славутською ОДПІ ІТЦ „Професіонал”. Позивачем не доведено, що зазначені активи становили цілісний майновий комплекс. Виділені для продажу активи не перешкоджали веденню основної діяльності позивача. Доводи позивача про те, що відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики № 464 від 27.09.2001 року реалізоване майно за оспорюваним контрактом майно належало до цілісного майнового комплексу та не підлягало приватизації, є помилковими, оскільки долучені до матеріалів справи містять лише загальну суму майна, що включається або не включається до складу цілісного майнового комплексу та обліковується на балансі відокремленого підрозділу Хмельницька АЕС і не дають змоги його ідентифікувати. Витяги з переліків майна відособленого підрозділу Хмельницька АЕС, яке включається до складу цілісного майнового комплексу НАЕК „Енергоатом” та в яких відображено майно, що було реалізоване за спірним контрактом, не є належним доказом, оскільки зазначені переліки не затверджені органом, уповноваженим управляти майном - Міністерством палива та енергетики України, а сформовані самостійно відособленим підрозділом Хмельницька АЕС та завірені його печаткою, причому без підпису керівника чи іншої уповноваженої особи. Посилання позивача на визнання недійсними рішення про примусовий продаж активів та визнання недійсним акту опису не може заслуговувати на увагу, оскільки були чинними на момент укладення біржового контракту та в розумінні частини 3 статті 1 закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 -III від 21.12.2000 року. ТзОВ „Атоменергосервіс” було повністю оплачено вартість майна в сумі 1258935,60 грн., 30.08.2002 року, а відтак є добросовісним набувачем згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року. Крім того, вказується на недоведеність тієї обставини, що власником спірного майна є ВП ХАЕС. Зазначається, що ДП НАЕК «Енергоатом»не є належним позивачем за зустрічним позовом. Також товариством з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” подано заяву про застосування строку позовної давності до викладеної у зустрічному позові позовної вимоги. На підставі наведеного просить господарський суд Хмельницької області в задоволенні зустрічного позову відмовити з підстав пропущення строку позовної давності та по суті заявлених вимог.
Представник Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення проти вимог зустрічного позову заперечує. У відзиві зазначив, що згідно п.п.10.1.3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.11 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 року №538 платник податку самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу. У державному реєстрі застав рухомого майна 14.02.2002 року за № 91-4938 внесено запис про те, що все рухоме майно і майнові права ВП „ХАЕС” перебувають у податковій заставі. 02.01.02р. відокремленим підрозділом „ХАЕС” в Нетішинське відділення Славутської ОДПІ направлено лист за вих. № 0117/14, з якого вбачається, що зважаючи на той факт, що ВП „ХАЕС” має значний борг перед бюджетом (станом на 01.01.02р. - 130,4 млн.грн.), та згідно з законодавством просить надати дозвіл на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, придбаних за рахунок бюджетних коштів для будівництва енергоблоків №2,3,4, (тобто таких, що не приймають участі у веденні основної виробничої діяльності) та організувати аукціон з метою їх реалізації. 04.07.02р. в Нетішинське відділення Славутської ОДПІ поступив лист генерального директора ВП „ХАЕС” Софіюка В.І. за №122/3761 з проханням надати дозвіл на реалізацію товарно-матеріальних цінностей в рахунок погашення податкового боргу (станом на 01.07.02р.- 170,2 млн.грн.), а саме: шахти внутрішньокорпусної 1160.02.09.000 ТУ 108. 11. 335-78 (1989 року випуску); вигородки кресл. 1152. 02. 09. 000. ТУ 108. 11. 335-78 (1989 року випуску); машини перевантажувальної типу МПС-В-1000-3. У4. 2-2 (1987року випуску). Згідно актів технічного стану від 10.02.02р.. які були складені комісією ВП вказане обладнання зберігається на відкритій площадці, в умовах активної дії атмосферного повітря та опадів, значна частина комплектуючих його агрегатів та приладів вже відсутні, а тому застосування його (обладнання) по призначенню можливе лише після доукомплектації, монтажних робіт, ревізії, контрольного зібрання і проведення випробовування на стенді в заводських умовах. Відповідно до наведених листів та актів технічного стану ВП ”Хмельницька АЕС” вбачається, що вказане майно взагалі не використовувалось позивачем для здійснення його основної діяльності. А тому не відповідає дійсності твердження позивача про те, що шахта внутрішньокорпусна, вигородка та машина перевантажувальна включені до „централізованого стратегічного запасу”, оскільки таке визначення позивача з'явилося тільки у 2007р., тобто значно пізніше реалізації названих активів. Відповідно до біржового контракту №30/02 від 29.08.02р. на торгах було продано описані ТМЦ. Згідно п. 5.5 біржового контракту №30/02 від 29.08.02р. ТОВ „Атоменергосервіс” перерахувало кошти в сумі 1 258 935.60 грн. на рахунок Дунаєвецької універсальної товарної біржі „Поділля-Центр”. 12.09.02р. податковим керуючим для ВП „ХАЕС” направлено повідомлення про те, що виручка від реалізації склала 1 258 936,60грн.: з них спрямовано на видатки, пов'язані з реалізацією 100 715,85грн., а решта 1 158 220,75 грн. зараховані в рахунок погашення податкового боргу позивача. Дії Славутської ОДПІ з продажу активів, що перебувають у податковій заставі, укладення оспорюваного біржового контракту відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема положенням п.2.3 ст.2, п.7.2 ст.7, статтей 10, 11 Закону України від 21.12.2000р. №2181. Кошти від продажу активів надійшли до бюджету на погашення податкового боргу ВП „Хмельницька АЕС”. Також представником Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні 15.10.2010р. зазначено, що Нетішинське відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції на час укладення біржового контракту від від 29.08.2002р. не мало статусу юридидичної особи.
Представники прокуратури Хмельницької області та Міністерства палива та енергетики України просять суд у первісному позові відмовити з огляду на його безпідставність, а зустрічний позов задовольнити у зв'язку з його обгрунтованістю.
У своєму клопотанні від 07.10.2010р. представник позивача за первісним позовом просить суд передати справу № 8/12/1996 за підсудністю до господарського суду міста Києва, посилаючись, зокрема, на те, що місцезнаходження Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" -м.Київ.
Відповідно до ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу. Частиною 1 ст.17 ГПК України передбачено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
З огляду на зміст вищенаведених положень процесуального закону, зважаючи на суб'єктний склад та характер спору у даній справі, суд відмовляє у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” про передачу справи № 8/12/1996 за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Відповідно до витягу реєстратора Інформаційного центру Міністерства юстиції у м.Хмельницькому від 14.02.2002р. № 91-4938, в Державному реєстрі застав рухомого майна було здійснено запис про податкову заставу майна ВП "Хмельницька АЕС", яка виникла 01.10.2001р. В довідці Нетішинського відділення Славутської ОДПІ зазначено, що податкова заборгованість ВП "Хмельницька АЕС" станом на 01.01.2002р. склала 130384207,18грн., станом на 29.08.2002р. - 153265119,08 грн.
02 січня 2002 року генеральним директором ВП „Хмельницька АЕС" направлено до Нетішинського відділення Славутської ОДПІ листи за №0117/13 і №0117/14 про те, що зважаючи на значний борг ВП „Хмельницька АЕС" перед бюджетом (станом на 01.01.2002р. - 130,4 млн.грн.), просив надати дозвіл на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, придбаних за рахунок бюджетних коштів для будівництва енергоблоків № 2, 3, 4, тобто таких, що не беруть участі у веденні основної виробничої діяльності, винести рішення про продаж активів та організувати аукціон з метою їх реалізації.
Як вбачається з листів від 25.01.2002р. та від 10.04.2002р. Хмельницька АЕС надіслала Нетішинському відділенню Славутської ОДПІ на магнітних носіях перелік майна, що включено до цілісного майнового комплексу НАЕК "Енергоатом", та перелік майна, що не включено до цілісного майнового комплексу і може бути джерелом погашення податкового боргу, у тому числі ТМЦ по енергоблоках №1, 2, 3.
Податковим керуючим Славутської ОДПІ, який призначений наказом податкового органу від 05.07.2002р., надано дозвіл на реалізацію в рахунок погашення податкової заборгованості: шахти внутрішньокорпусної 1160.02.08.000 - 1 комплект; вигородки 1152.02.09.000 - 1 комплект; машини перевантажувальної МПС-В-1000-З.У4 2-2 - 1 комплект. Технічний стан цього обладнання викладено в актах ВП "Хмельницька АЕС" від Ю.07.2002р. № 242-2002-ТМ, № 244-2002-ТМ, № 245-2002-ТМ.
ВП "Хмельницька АЕС" листом від 25.07.2002р. повідомив товарну біржу "Поділля-Центр" про технічні параметри вигородки, шахти внутрішньокорпусної і машини перевантажувальної, їх рік випуску, гарантійний строк експлуатації.
Нетішинським відділенням Славутськоі ОДПІ прийнято рішення 31.07.2002р. № 13 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Податковим керуючим 31.07.2002р. складено акт опису активів, а саме: спірного майна на суму 1800596,00 грн.
У розділі 1 „Сторони контракту” біржового контракту № 30/02 від 29 серпня 2002 року вказано: „Брокерська контора „ІТЦ „Професіонал", надалі „брокер-продавець”, в особі брокера Городецької Ніни Серафимівни, біржове місце №6, діюча на підставі доручення від імені Нетішинського відділення Славутської ОДПІ з однієї сторони, та брокерська контора ПП "Експерт-сервіс" в особі брокера Терещенка Василя Васильовича, діюча по договору-дорученню від імені ТОВ "Атоменергосервіс", надалі „брокер-покупець”. Крім того, у розділі 9 біржового контракту продавцем зазначено Нетішинське відділення Славутської ОДПІ.
Як зазначено у розділі 2 контракту, продавець продав, а покупець купив наступне майно в кількості 3 одиниці: вигородку кресл. 1152.02.09.000 ТУ 108.11.335-78, шахту внутрішньокорпусну кресл. 1160.02.08.000 ТУ108.11.631-82, машину перевантажувальну типу МПС-В-1000-З.У4.2-2. Вартість контракту становить 1258935,6 грн. Вказану суму покупцем перераховано на рахунок Дунаєвецької універсальної товарної біржі „Поділля-центр" платіжними дорученнями №№ 7 - 9 від 30.08.2002р.
12 вересня 2002 року податковим керуючим вручено повідомлення і лист відокремленому підрозділу „Хмельницька АЕС" про те, що виручка від реалізації склала 1258936,60 грн.: з них спрямовано на видатки, пов'язані з реалізацією 100715,85 грн., а решта 1158220,75 грн. зараховані в рахунок погашення податкового боргу відокремленого підрозділу перед державним бюджетом.
В листі від 26.09.2002р. № 326 ТОВ "Атоменергосервіс" просило Нетішинське відділення Славутської ОДПІ втрутитися в розв'язання питання щодо отримання господарським товариством придбаних товарів згідно з біржовим контрактом від 29.08.2002р. № 30/02, оскільки своїми діями керівництво ВП "Хмельницька АЕС" порушує чинне законодавство, а саме: п. 10.4.3 ст.10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В листах від 23.09.2002р. № 323, від 26.09.2002р. № 326 на адресу ВП "Хмельницька АЕС" господарське товариство "Атоменергосервіс" просило надати вказівку на оформлення бухгалтерських документів на відпуск придбаних товарів. З листом аналогічного змісту 10 жовтня 2002 року до Хмельницької АЕС звернулася Славутська ОДПІ.
Згідно з положенням про Нетішинське відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, затвердженим начальником Славутської об'єднаної державної податкової інспекції 08.01.2008р., Нетішинське відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції є структурним підрозділом Славутської об'єднаної державної податкової інспекції та не є юридичною особою (п.1.2.).
Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідно до його Положення не має статусу юридичної особи.
В матеріалах справи також наявні копії: листа прокуратури м.Нетішина від 30.09.2002р., звіту про оцінку майна, складеного Брокерським торговим домом „Поділля", судових рішень у справах № 6/48-Н, 14/85-н, 9/42 (9/42-А), листа Мінпаливенерго від 15.06.2009р., наказу Мінпаливенерго від 27.09.2001р. № 464 з додатком, положення про відокремлений підрозділ „Хмельницька атомна електростанція” Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, статуту Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” тощо.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
Згідно зі ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час підписання спірного контракту) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Як передбачено пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Таким чином, беручи до уваги, що спірну угоду підписано 29.08.2002р., до спірних правовідносин слід застосовувати правила Цивільного кодексу України про позовну давність (за винятком строку позовної давності, тривалість якого має визначатися на підставі Цивільного кодексу Української РСР).
У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 2 ст.264 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі ст.71 Цивільного кодексу Української РСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Зважаючи на вищенаведені положення закону, з огляду на подання у липні 2008р. ДП НАЕК „Енергоатом”, від імені і за дорученням якого діє ВП ХАЕС, зустрічного позову у справі № 12/1696, оскільки 12.12.2002р. ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ВП ХАЕС подавався позов (в порядку ГПК України) про визнання недійсним біржового контракту № 30/02 від 29.08.2002р. (13.12.2002р. господарським судом Хмельницької області було порушено провадження у справі № 9/42, а згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2008р. провадження в даній справі було закрито), у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” про застосування строку позовної давності до викладеної у зустрічному позові позовної вимоги суд відмовляє.
Як встановлено судом, в обгрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом посилається, зокрема, на те, що Нетішинське відділення Славутської ОДПІ не мало статусу юридичної особи станом на час підписання біржового контракту № 30/02 від 29.08.2002р., що підтверджено і самим представником Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні 15.10.2010р. З цього приводу судом, застосовуючи законодавство в редакції, чинній на час підписання біржового контракту № 30/02 від 29.08.2002р., звертається увага на наступне.
Частиною 1 ст.153 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу Української РСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зі змісту наведених положень випливає, що сторонами у зобов'язанні, що виникає з договору, можуть бути лише особи (тобто лише громадяни чи юридичні особи, як це передбачено главою 2 Цивільного кодексу Української РСР).
Крім того, стаття 225 Цивільного кодексу Української РСР передбачає можливість примусового продажу майна. Відповідно до пп.10.1.1. п.10.1. ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Пунктом 28 „Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002р. № 538, визначено, що для продажу активів на товарних біржах податковий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), який вчиняє дії з продажу активів за дорученням податкового органу на умовах найкращої цінової пропозиції.
Таким чином, лише податковий орган міг виступати продавцем в договорі купівлі-продажу під час примусового продажу майна, в порядку, визначеному Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Система податкових органів (органів державної податкової служби) та їх статус визначено статтями 1 та 7 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до яких до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби), які є юридичними особами.
З огляду на зміст вищенаведених норм цивільного та податкового законодавства, відділення державних податкових інспекцій, оскільки ці відділення самостійно не входять до системи органів державної податкової служби, не можна вважати податковими органами та, відповідно, юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю.
Однак, як встановлено судом, продавцем у біржовому контракті № 30/02 від 29.08.2002р. (розділи 1, 9 контракту), від імені якого діє брокерська контора „ІТЦ „Професіонал", зазначено Нетішинське відділення Славутської ОДПІ.
Тому, зважаючи на зміст спірного контракту, враховуючи вищевказані нормативні положення, суд вважає, що біржовий контракт № 30/02 від 29.08.2002р. не є укладеним з огляду на неможливість констатації досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах договору через відсутність у Нетішинського відділення Славутської ОДПІ, яке визначено продавцем, статусу юридичної особи, що виключає можливість для Нетішинського відділення Славутської ОДПІ виступати стороною в договорі. Також судом відзначається, що і на час вирішення спору Нетішинське відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції є структурним підрозділом Славутської об'єднаної державної податкової інспекції та не є юридичною особою згідно з положенням про Нетішинське відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції.
Та обставина, що біржовий контракт № 30/02 від 29.08.2002р. не є укладеним, виключає можливість визнання його недійсним незалежно від доводів, наведених в обгрунтування недійсності біржового контракту № 30/02 від 29.08.2002р.
Вищенаведене засвідчує необгрунтованість зустрічного позову, а тому в його задоволенні слід відмовити з покладенням на позивача за зустрічним позовом судових витрат відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні спору в частині первісного позову судом враховується наступне.
Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” просить суд зобов'язати Державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Хмельницька атомна електрична станція” передати товариству з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс”: вигородку кресл. 1152.02.09.000 ТУ 108.11.335-78; шахту внутрикорпусну крес. 1160.02.08.000 ТУ 108.11.631-82; машину перегрузочну типу МПС - В - 1000-3 У4.2-2. В обгрунтування своїх вимог в цій частині позивач за первісним позовом посилається, зокрема, на те, що спірне майно товариство з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” придбало на підставі біржового контракту №30/02 від 29 серпня 2002 року.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час підписання біржового контракту № 30/02 від 29.08.2002р.) цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З огляду на зроблений судом висновок про те, що біржовий контракт № 30/02 від 29.08.2002р. не є укладеним, у товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” немає жодних правових підстав вважати себе власником означеного вище майна та вимагати його передачі. При цьому судом також відзначається, що, як випливає з наявних матеріалів справи (зокрема, зі змісту статуту Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, наказу Мінпаливенерго від 27.09.2001р. № 464 з додатком, листа Мінпаливенерго від 15.06.2009р. тощо) майно, про передачу якого ставиться вимога позивачем за первісним позовом у даній справі, є державною власністю (орган, уповноважений управляти даним майном -Міністерство палива та енергетики України), включено в цілісний майновий комплекс ДП НАЕК „Енергоатом” та закрілено за останнім на праві повного господарського відання. Наведеним спростовуються доводи позивача за первісним позовом в частині вимог про зобов'язання передати майно, тому в цій частині вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” є необгрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.
Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” просить суд стягнути зі Славутської об'єднаної державної податкової інспекції збитки в розмірі 180000 грн.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд вважає безпідставними доводи товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс”, покладені в основу обгрунтування позову в частині стягнення збитків. Зокрема, позивачем за первісним позовом не доведено, що товариство з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” не змогло своєчасно виконати своїх зобов'язань по договору поставки обладнання від 03.09.2002 р. перед ПП „Сальвадор” з вини Славутської об'єднаної державної податкової інспекції.
Як вбачається зі змісту наведеної вище ст.1166 Цивільного кодексу України, означена стаття визначає загальне правило щодо відшкодування шкоди внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та настанням шкоди; вина завдавача шкоди. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що в діях Славутської об'єднаної державної податкової інспекції відсутній склад цивільного правопорушення, який міг би слугувати підставою для стягнення з нього збитків у розмірі 180000 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому у позові в частині позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 180000 грн. слід відмовити.
Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс” є необгрунтованими, тому в їх задоволенні слід відмовити. Судові витрати за первісним позовом згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на позивача за первісним позовом у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У первісному позові відмовити.
У зустрічному позові відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підготовлено та підписано 01.11.2010р.
Віддруковано 7 прим.:
1 -до справи; 2,3 -позивачу (товариство з обмеженою відповідальністю „Атоменергосервіс”, м. Рівне, вул. Фруктова,4, кв.2; м. Київ, вул. Малиновського,4) ; 4,5 -відповідачам (відокремлений підрозділ „Хмельницька атомна електрична станція”, Хмельницька обл., м. Нетішин, 30100; Нетішинське відділення Славутської ОДПІ, 30100, м. Нетішин, пр-т Незалежності,10), 6 - прокуратура Хмельницької області; 7-третій особі (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30).