Єдиний унікальний номер судової справи 462/3452/24
Номер провадження 2/462/1095/24
29 серпня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,
встановив:
Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.
Уповноважений представник ЛКП «Залізничнетеплоенерго» - Бекерська О. І., 22.04.2024 року (вх. № 9882) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у якій просить суд:
- стягнути солідарно з відповідачів на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» заборгованість за період з 01.12.2020 року по 30.06.2022 року за послуги з централізованого опалення в сумі 14 419 грн. 17 коп. та за послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 876 грн. 04 коп., також просить стягнути понесені судові витрати (а.с. 1-5).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Закону України «Про теплопостачання» ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є теплопостачальною організацією, яка надає послуги з теплопостачання, у томі числі і за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що відповідачі зареєстровані у квартирі за вказаною адресою та у повному обсязі отримують послуги з теплопостачання, які надає ЛКП «Залізничнетеплоенерго» за даною адресою. Так, з 01.07.2014 року вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води між ЛКП «Залізничнетеполоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води у м. Львові для населення та споживачем. Також, з 01.07.2014 року відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Однак у зв'язку із проведенням оплат у неповному обсязі у період з 01.12.2020 року по 30.06.2022 року утворилась заборгованість з оплати послуг централізованого опалення у розмірі 14 419 грн. 17 коп., та за послугу з гарячого водопостачання в розмірі 876 грн. 04 коп. Відтак сторона позивача просить суд задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.
Щодо уточнення позовних вимог.
Так, 23.08.2024 року (вх. № 19571) від уповноваженого представника ЛКП «Залізничнетеплоенерго» - Бекерської О. І. на адресу суду надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог. Із змісту вказаної заяви вбачається, що остання просить суд, у зв'язку із смертю відповідача ( ОСОБА_1 ) виключити її із числа відповідачів.
Відтак просить суд пункт другий прохальної частини позовної заяви замінити на вимогу наступного змісту:
-стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за період з 01.12.2020 року по 30.06.2022 року за послуги з централізованого опалення в сумі 14 419 грн. 17 коп. та за послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 876 грн. 04 коп.
Так, суд приймає до уваги підстави уточнення позовних вимог з огляду на предмет спору, суб'єктний склад, а також солідарність обов'язку боржників перед позивачем у справі, та вважає необхідним зазначити наступне.
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).
Сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний), (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 року у справі № 233/2021/19).
Великою Палатою Верховного Суду у п. 138 постанови від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), зокрема, вказано, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Неналежними сторонами є особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку (постанова об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.04.2021 року у справі № 564/2227/17 (провадження № 61-39960сво18).
Слід звернути увагу, що належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі № 924/564/22).
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі № 395/853/19, провадження № 61-8483св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2023 року у справі № 352/371/21, провадження 61-8494св22).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Рух справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 21).
Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 22.04.2024 року направлялися запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідачів у справі (а.с. 22, 23, 24, 25).
Відповіді на вказані запити надійшли до суду 14.05.2024 року (а.с. 30, 31, 32, 33).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.05.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачам встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 34-35).
Позиція учасників справи.
Щодо відзиву на позовну заяву.
11.06.2024 року (вх. № 13739) від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву. Із змісту вказаного відзиву вбачається, що з позовними вимогами сторона відповідача не згідна. Зокрема вказано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 належним чином виконують свій обов'язок та кожного місяця сплачують комунальні послуги, що підтверджуються розрахунками наданими позивачем, з яких вбачається, що у період з грудня 2020 року по червень 2022 року сплачено половину суми за надані комунальні послуги, а решту суми мають оплатити інші відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . За таких обставин пред'явлений позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є безпідставним та не підлягає задоволенню (а.с. 44-45).
Щодо додаткових пояснень ОСОБА_4
25.07.2024 року (вх. №17591) від ОСОБА_4 надійшли додаткові письмові пояснення. Із змісту вказаних пояснень, у тому числі вбачається, що її мама - ОСОБА_1 (один із відповідачів у справі) ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, на підтвердження чого надає копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . Також вказано, що позивач у справі просить стягнути борг солідарно. Так, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 належним чином виконують обов'язок щодо сплати комунальних послугЮ однак інша половина суми має бути сплачена іншими відповідачами у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Стверджує, що оскільки після смерті матері її заборгованість перейшла до них, то 22.07.2024 року ОСОБА_4 оплатила частину заборгованості матері за себе та доньку ОСОБА_2 у розмірі 5 100 грн. за весь час до смерті матері, відтак просить врахувати вказаний факт.
Щодо додаткових пояснень уповноваженого представника ЛКП «Залізничнетеплоенерго».
23.08.2024 року (вх. №19570) від уповноваженого представника ЛКП «Залізничнетеплоенерго» - Бекерської О. І. надійшли додаткові пояснення по справі. Так із змісту вказаних пояснень вбачається, що відповідно до положень ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг». Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо. Вказані норми закону регулюють відносини, що виникають при пасивній солідарності (множинності осіб на стороні боржника). Відповідно до ч. 4 вказаної статті, виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Отже після виконання солідарного зобов'язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється. Натомість, виникає нове зобов'язання між боржником, який виконав зобов'язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст. 544 ЦК України. Окремо вказано, що відповідач ОСОБА_4 стверджує про відсутність у неї заборгованості за надані послуги у зв?язку із тим, що вона здійснювала оплату за себе та за ОСОБА_2 пропорційно кількості прописаних осіб. Відповідач ОСОБА_3 не надав пояснень відносно його участі у здійсненні оплат за послуги з теплопостачання, та розподіл витрат по комунальним витратам по квартирі загалом. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, за вирахуванням частки, яка припадає на них. А щодо тверджень ОСОБА_4 про часткову оплату заборгованості в розмірі 5 100 грн. 00 коп., вказано, що зазначена сума була зарахована як оплата за поточні нарахування за послугу з теплопостачання. У платіжному дорученні не вказано призначення платежу (наприклад, що оплата проводиться за позовний період), заяв про зарахування цієї суми в рахунок погашення боргу на адресу ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не надходило. Оскільки надавачем послуг з теплопостачання та отримувачем коштів за цю послугу на даний час є ЛМКП «Львівтеплоенерго» самовільно зарахувати кошти в погашення заборгованості ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не має права. Враховуючи викладене позовні вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та за послугу з централізованого гарячого водопостачання сторона позивача підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити такі.
Щодо правової позиції відповідача - ОСОБА_3 .
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».
Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.
Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Так, суд вважає необхідним зазначити, що згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, згідно Довідки ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації № 379 від 05.03.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано четверо осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 7).
Зазначене також стверджується отриманою судом 14.05.2024 року на запит інформацією відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, згідно якої відповідачі по справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30, 31, 32, 33).
Згідно долученого Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, стверджується, що такий укладений з 01.07.2014 року між ЛКП «Залізничнетеполоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води у м. Львові для населення та споживачем /власником/співвласником квартири, місць загального користування в житлових будинках, будинків садибного типу, які приєднані до теплових мереж ЛКП «Залізничнетеплоенерго» і в яких послуги з централізованого опалення і послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛКП «Залізничнетеплоенерго», а також користувачі вищевказаних квартир, або особи, зареєстровані (прописані) у таких квартирах/ (а.с. 10-11).
За відомостями про нарахування та оплату послуг (центральне опалення) по особовому рахунку № НОМЕР_1 , стверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 виникла заборгованість за період з грудня 2020 року по червень 2022 року з оплати послуг централізованого опалення у розмірі 14 419 грн. 17 коп., за послугу з гарячого водопостачання в розмірі 876 грн. 04 коп. (а.с. 8-9).
Також суд приймає до уваги, що згідно наданої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосоване судом законодавство.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов'язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Згідно положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Положеннями ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Разом з тим, згідно п. 6 ч. ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За змістом ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).
Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ст. 89 ЦПК України/.
Мотиви прийняття рішення та висновки суду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі є споживачами комунальних послуг (централізоване опалення та гарячого водопостачання) за адресою: АДРЕСА_1 .
З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідачів за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2020 року по 30.06.2022 року складають 15 295 грн. 21 коп. (послуги з централізованого опалення в сумі 14 419 грн. 17 коп. та за послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 876 грн. 04 коп.).
Так, суд відхиляє аргументи сторони відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо безпідставності звернення до них позовних вимог (у зв'язку з оплатою половини вартості послуг), зокрема щодо солідарного обов'язку по оплаті житлово-комунальних послуг, та приймає до уваги позицію сторони позивача, згідно якої, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, що визначено ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Окрім цього, ОСОБА_4 вказує, що оплатила частину заборгованості матері за себе та доньку ОСОБА_2 у розмірі 5 100 грн. за весь час до смерті матері, відтак просить врахувати вказаний факт. Проте, суд погоджується із позицією сторони позивача, про те, що у платіжному дорученні (фіскальних чеках від 22.07.2024 року на суму 4 822 грн. 00 коп. та на суму 308 грн. 00 коп.) не вказано призначення платежу (наприклад, що оплата проводиться за позовний період).
Також суд приймає до уваги, що заяв про зарахування вказаної суми в рахунок погашення боргу на адресу ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не надходило (окрім цього, надавачем послуг з теплопостачання та отримувачем коштів за цю послугу на даний час є ЛМКП «Львівтеплоенерго», тому самовільно зарахувати кошти в погашення заборгованості ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не має права).
Отже суд зазначає, що відповідачі доводів позивача про вказану заборгованість не спростували, факт ненадання позивачем відповідних послуг, або відмови від отримання таких послуг - не довели.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Позивачем у справі доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог у частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру. При цьому, як зазначалось, доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідачі в ході судового розгляду справи не надали, як і не надали доказів належного виконання ними зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги.
Оскільки відповідачі зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, тому вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
З урахуванням уточнення позовних вимог, виходячи з наведеного та враховуючи, що порушені права позивача у результаті неотримання оплати за надані послуги підлягають судовому захисту, тому з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за період з 01.12.2020 року по 30.06.2022 року за послуги з централізованого опалення в сумі 14 419 грн. 17 коп. та за послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 876 грн. 04 коп.
Судові витрати по справі.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судового збору.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою у даній справі сплатив 3 028 грн. 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 23 від 26.02.2024 року (а.с. 6).
З урахуванням результатів розгляду спору, на підставі ч. 1, 9 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 3 028 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
При цьому суд враховує, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 року у справі № 522/5582/16-ц, провадження № 61-3982св20).
Тому, з урахуванням задоволення уточненого позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню порівно судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, а саме по 1 009 грн. 33 коп. з кожного.
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (з урахуванням уточнень) - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» заборгованість по оплаті за послуги з теплопостачання за період з 01.12.2020 року по 30.06.2022 року в сумі - 15 295 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 21 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» по 1 009 (одна тисяча дев'ять) грн. 33 коп. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 20784943, електронна пошта: lmkp@mail.lviv.ua, місцезнаходження: 79054, м. Львів, вул. Петлюри, 4а);
Відповідачі:
- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );
- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 );
- ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Текст судового рішення складено 29.08.2024 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко