Єдиний унікальний номер судової справи 462/6731/24
Номер провадження 2/462/1874/24
про залишення позовної заяви без руху
27 серпня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої бездіяльністю,
встановив:
Рух справи.
ОСОБА_1 , 22.08.2024 року (вх. № 19498) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ЛКП «Сяйво» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої бездіяльністю, у якій просить суд:
-стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 87 232 грн. 23 коп. спричиненої внаслідок п'ятирічної бездіяльності відповідача щодо невиконання своїх прямих посадових обов'язків.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Щодо доказів, які підтверджують обставини позовних вимог.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, суд звертає увагу на те, що позивач звертаючись до суду із позовною заявою зазначає, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проте в порушення п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України жодних документів на підтвердження місця реєстрації та проживання суду не надано, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вказані обставини.
Окрім цього, суд вказує також на відсутність будь-яких належних та достатніх доказів того, що будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі та обслуговуванні ЛКП «Сяйво», яке надає житлово-комунальні послуги мешканцям зазначеного будинку, і те, що позивач користується ними.
Більш того, позивачем не додано належних та достатніх доказів існування договірних відносин (угод сторін) укладених між позивачем та ЛКП «Сяйво», з яких, у тому числі виникає обов'язок щодо обслуговування та утримання будинку.
Також суд зазначає, що п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, так матеріали позовної заяви не містять зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також відсутнє зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Також позивачем на підтвердження факту протікання покрівлі (протягом п'яти років) в одній із кімнат квартири АДРЕСА_3 , до матеріалів позовної заяви додано копії фотографій, проте з таких неможливо встановити, що вони стосуються будинку АДРЕСА_2 , та квартири АДРЕСА_4 відповідно.
Окрім цього, позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви копії документів на які він посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема не долучено копію рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12.07.2023 року, постанову Львівського апеляційного суду від 12.02.2024 року, а клопотання позивача про витребування матеріалів справи № 462/2523/23 жодним чином не обґрунтовано.
Щодо змісту позовних вимог.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Позивачем належним чином не обґрунтовано у чому саме полягає матеріальна шкода завдана відповідачем позивачу, зокрема враховуючи, що стягнення коштів з позивача відбулося на підставі рішення суду (як зазначає позивач), яке, як вказує сам позивач було ним добровільно виконане. Тому не зрозумілим залишається обґрунтування суми та відповідного розрахунку матеріальної шкоди, яка включає в себе 13 895 грн. 12 коп.
Окрім цього, позивач звертаючись до суду просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок п'ятирічної бездіяльності відповідача щодо невиконання посадових обов'язків.
Однак суд зазначає, що конструкція: «невиконання посадових обов'язків», не може стосуватися юридичної особи, у даному випадку ЛКП «Сяйво», а стосується працівників (учасників) юридичної особи.
Юридична ж особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (ст. 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також суд звертає увагу позивача на його покликання (у тому числі в позовних вимогах) про п'ятирічну бездіяльність відповідача, так, вказане не обґрунтовано жодним чином, не надано підтверджень (доказів) вказаного строку бездіяльності відповідача.
Відтак, позивачу слід уточнити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Щодо моральної шкоди.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Звертаючись до суду із позовом, позивач має довести факт заподіяння йому моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи наведене, суд зазначає, з представлених позивачем доказів не вбачається, у чому полягає моральна шкода, до суду не надано належних доказів душевних страждань позивача, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, а наявне у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на консультацію до психіатра комунального некомерційного підприємства «3-я міська поліклініка м. Львова» (із визначенням пріоритету - планове) № 6533-2143-2808-7681, а також копія рецепту за відповідною формою від 08.04.2024 року з копією чеку № 37793 від 08.04.2024 року не встановлює наявність причинного зв'язку між шкодою, яка на думку позивача йому завдана, і протиправним діянням відповідача.
Підсумки.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.
З огляду на викладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої бездіяльністю - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої бездіяльністю - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко