73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
02.11.2010 Справа № 4/149-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім
"Маркет-Груп-Херсон" м. Херсон
до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсондорсервіс" м. Херсон
про стягнення 1520грн. 37коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Василенко А.Ю.
від відповідача - не з'явився
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Херсонської області №402 від 27.09.2010року справу передано на розгляд судді Ємленіновій З.І.
Як вбачається із матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон" (позивач по справі) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсондорсервіс" (відповідач) про стягнення 499грн.40коп. заборгованості, 451грн.96коп. пені, 181грн.28коп. штрафу, 34 грн.83коп. втрат від інфляції, 14грн.90коп. -3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по розрахунках за отриманий товар згідно з договором поставки №33/09 від 01.01.2009року.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи за адресою м.Херсон, вул.Дніпропетровська №54, яка відповідно до ст. 93 ЦК України є його місцезнаходженням та зазначена в установчих документах .
Ухвала про відкладення розгляду справи від 14.10.2010року направлена відповідачу у встановленому порядку. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи .
Будь-яких письмових заяв і клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи спричинить порушення строку вирішення спору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.
01 січня 2009року між позивачем і відповідачем укладено договір поставки №33/09.
Згідно з цим договором позивач, як поставщик, зобов'язався передати відповідачу, як покупцю, товар кількість, асортимент та найменування якого обумовлена в накладних на передачу товару, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, зазначених договором.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав прийняті на себе обов'язки і за накладною №16987/72 від 02.09.2009року передав через представника відповідача товар на суму 499грн.40коп.
Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується наданою до матеріалів справи накладною, підписаною представником відповідача Трошкіною Ю., яку відповідач уповноважив на отримання товару (додаток №1 до договору поставки).
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
При укладенні договору від 01.01 .2009року сторони пунктом 3.1 узгодили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару по факту поставки не пізніше 7 календарних днів з дати його поставки.
Фактично оплату вартості отриманого товару відповідач не здійснив.
Таким чином борг відповідача на день звернення з позовом становив 499грн.40коп.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 01.01.2009року є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.
Станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів перерахування боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 499грн.40коп. підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доказів здійснення розрахунків у встановлений договором строк відповідач суду не надав, тому нараховані позивачем 34грн.83коп. втрат від інфляції і 14грн.90коп. -3% річних також підлягають стягненню на користь позивача.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Вимоги про стягнення пені в сумі 451грн.96коп. та штрафу в сумі 181грн.28коп. заявлені позивачем на підставі пунктів 7.2, 7.4 договору від 01.01.2009року, якими передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки оплати, а у разі користування коштами понад строк встановлений договором - також 1% штрафу від несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочки.
Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 зазначеного Закону ( в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків розрахунків за договором, умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 181грн.28коп. штрафу підлягає задоволенню, а вимога про стягнення 451грн.96коп. пені за період прострочки виконання грошового зобов'язання з 10.09.2009року по 09.03.2010року підлягає задоволенню частково, з урахуванням вимог ст.ст.1, 3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня, що становить 50грн.77коп.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача стягується 499грн.40коп. основного боргу, 50грн.77коп. пені, 181грн.28коп. штрафу, 34грн.83коп. втрат від інфляції, 14грн.90коп. -3% річних.
Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.
В засіданні суду оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсондорсервіс"
м. Херсон вул.Дніпропетровська, 54 код 32267426 р/р 26009583456001 в Херсонській філії ПАТ КБ “Приватбанк” МФО 352479 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон" м. Херсон вул.Некрасова, 2 код 30142680 р/р 26001310038301 в Херсонській філії АБ “Південний” МФО 352640 - 499грн.40коп. основного боргу, 50грн.77коп. пені, 181грн.28коп. штрафу, 34грн.83коп. втрат від інфляції, 14грн.90коп. -3% річних, 67грн.39коп. витрат по сплаті державного мита та 155грн.92коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті суми позову відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до ст. 84
ГПК України і підписано 05.11.2010року.