Справа №333/4161/24
Пр. 3/336/3909/2024
09 серпня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Лідія Анатоліївна розглянула справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Запоріжжя, громадянки України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , пенсіонерка,
про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, -
В провадження Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 06.06.2024 надійшла за підсудністю справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №220363 від 21.04.2024, - 21.04.2024 о 18-00 годині ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно доньки домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: кричала, словесно ображала, хапала за волосся та царапала, чим могла завдати шкоди психологічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_3 , чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП.
У судові засідання, призначені по справі ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлялась про дату, час та місце проведення належним чином (засобами мобільного зв'язку за телефонним номером, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення).
Велика Палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03, п.41) від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Суд не зобов'язаний самостійно з'ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов'язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Суддею вжито максимально можливих заходів для повідомлення особи та дотримання його права на особисту участь.
Враховуючи вжиття всіх можливих заходів для своєчасного виклику особи, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Оцінивши в сукупності наявні докази, суддя дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з такого.
Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, склад правопорушення має бути чітко визначеним у відповідності до диспозиції кожної окремої норми, становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і, водночас, достатні для притягнення особи до юридичної, зокрема, адміністративної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Крім того, відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП може наставати за ч. 1 - вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, або за ч. 2 - ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 в порушення ч.1 ст.256 КУпАП відсутня частина статті, якою встановлено відповідальність, таким чином не визначено кваліфікацію дій особи відповідно до вказаної вище норми.
Вказаний недолік не може бути виправлений й шляхом доопрацювання протоколу із врахуванням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015, зареєстрованого в МЮУ 01.12.2015 за № 1496/27941.
Отже, суд позбавлений процесуальної можливості усувати допущені посадовою особою, яка складала протокол, недоліки чи помилки і, як наслідок, дійти висновку про наявність у діях особи складу та події адміністративного правопорушення, якщо під час складання протоколу дії особи не кваліфіковано.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не може виходити за межі наданих йому повноважень. У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), «Отцюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany)), «Девеєр проти Бельгії» (Deweer v. Belgium), «Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria) та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, відповідно, провадження в справі підлягає закриттю. З приводу положень ст.38 КУпАП, суд зауважує, що відсутність складу правопорушення унеможливлює застосування цієї норми.
Керуючись ст. 9, 173-2, 245, 247, 251-252, 268, 279, 280, 283-285, 294, 307-308 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю в її діях події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 294 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015).
Суддя Л.А. Вайнраух
Постанова набрала законної сили “___»_____________ 20___рік
Дата видачі постанови “___»_____________ 20___рік