04.11.10 Справа № 17/124-10.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська торгівельно-промислова компанія «Нектон», м. Суми
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфосистеми», м.Суми;
2) Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ
про визнання недійсними додаткової угоди №1 до генерального договору про надання кредитних послуг та іпотечного договору
Суддя КОВАЛЕНКО О.В.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідачів: 1) не з'явився; 2) Цигура О.О., довіреність №02-04/656 від 09.12.2009 р.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати недійсною додаткову угоду №1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №750/7-150 від 13.10.2008 р., укладену між ТОВ «Інфосистеми» та ПАТ «Укрсоцбанк», а також визнати недійсним іпотечний договір (з майновим поручителем) від 13.10.2008 р., укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ Сумська торговельно-промислова компанія «Нектон».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Другий відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірні договори повністю відповідають вимогам діючого законодавства та йому не суперечать, а сам позивач був з ознайомлений з умовами укладених між сторонами договорів в повному обсязі та погодився на них.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника другого відповідача, дослідивши докази по справі, суд встановив:
13 жовтня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (в подальшому перейменований на ПАТ «Укрсоцбанк») і ТОВ «Інфосистеми» був укладений генеральний договір №750/7-150 про надання кредитних послуг (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого другий відповідач зобов'язувався надавати першому відповідачу грошові кошти в наступних валютах: гривня, долар США, Євро, російський рубль, в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті гривня в сумі 2 000 000 грн. 00 коп., на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, а перший відповідач зобов'язувався повертати Кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього Договору, але в будь-якому разі, не більше: 24,0 процентів річних в гривні; 16,0 процентів річних в доларах США; 16,0 процентів річних в Євро; 16,0 процентів річних в російських рублях, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на Кредитні послуги, що містяться у Додатку №1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 2. Договору надання кредитних послуг за цим Договором здійснюється протягом періоду з 13.10.2008 р. по 12.10.2018 р. включно.
Зі змісту п. 3. Договору вбачається, що надання кредитних послуг за цим Договором здійснюється шляхом укладення Додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього Договору. Надання кредиту, або його відповідної частини за Додатковими угодами здійснюється в межах невикористаного залишку Загального ліміту кредитування за цим Договором та з дотриманням Строку дії Загального ліміту кредитування.
Відповідно до п. 5. Договору кредитні умови Кредитної послуги, зокрема: валюта, сума, мета, строк, форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки та спосіб виконання /погашення зобов'язань, тощо визначаються Додатковими угодами.
Пунктом 8 Договору передбачено, що в якості забезпечення виконання першим відповідачем своїх зобов'язань перед другим відповідачем за цим договором та Додатковими угодами до нього щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог другого відповідача за цим договором та Додатковими угодами до нього, другий відповідач одночасно з укладенням цього Договору укладає з майновим поручителем ТОВ СТПК «Нектон» іпотечний договір від 13.10.2008 р.
13 жовтня 2008 року АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ТОВ Сумська торгівельно-промислова компанія «Нектон» був укладений іпотечний договір (з майновим поручителем) (далі за текстом - «Іпотечний договір»), відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку другому відповідачу у якості забезпечення виконання першим відповідачем Основного зобов'язання, наступне нерухоме майно: нежиле приміщення під літ. А - цегла, загальною площею 256,5 кв.м., вартістю за погодженням Сторін 3 100 000 грн. 00 коп., що знаходиться за адресою: Сумська область, місто Суми, вул. Горького, 34 та належить позивачу на праві приватної власності.
Крім того, 13 жовтня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ТОВ «Інфосистеми» була укладена Додаткова угода №1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №750/7/150 (далі за текстом - «Додаткова угода»), відповідно до умов якої другий відповідач зобов'язувався надавати першому відповідачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до основних положень Генерального договору у формі відновлюваної кредитної лінії окремими частинами.
Відповідно до п. 2. Додаткової угоди надання Кредиту буде здійснюватись в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 2 000 000 грн. 00 коп. зі сплатою 22,0 процентів річних в гривнях та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню Кредитів за генеральним Договором, що містяться в Додатку 1 до Генерального договору.
Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що кредит надається на строк з 13.10.2008 р. по 12.10.2009 р. включно, із зниженням максимального ліміту заборгованості рівними щомісячними платежами протягом останніх двох місяців дії договору кредиту по 1 000 000 грн. 00 коп., та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 12.10.2009 р. При цьому кожна наступна видача Траншу Кредиту здійснюється в межах вільного залишку максимального ліміту заборгованості станом на дату видачі такого Траншу з урахуванням вже наданих Траншів. Повне погашення Кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня вищевказаного строку.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що про існування Додаткової угоди до Генерального договору йому стало відомо лише нещодавно, зміст відповідної угоди з ним не узгоджувався, тому вважає що відповідачі не мали право змінювати істотні умови Генерального договору, збільшувати розмір періодичних платежів по кредиту та, як наслідок, фактично збільшувати основне зобов'язання за іпотечним договором від 13.10.2008 р., а отже вважає, що додаткова угода №1 укладена в порушення чинного законодавства, є незаконною та порушує його майнові інтереси як майнового поручителя згідно іпотечного договору, а іпотечний договір, в свою чергу, не відповідає вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про третейські суді» та Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку» будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Пунктом. 1.2. Генерального договору встановлено, що конкретна сума кредиту, що надається за цим Договором, визначатиметься у Додаткових угодах до цього Договору, але в будь-якому разі, не може перевищувати Загальний ліміт кредитування за цим договором, а також максимальний кредитний ліміт, в межах якого може бути виданий кредит (його частина) згідно з Додатковою угодою, що розраховується для першого відповідача відповідно до умов внутрішнього продуктового Порядку (стандарту) другого відповідача, за яким укладається така Додаткова угода.
Зі змісту п. 1.4. Договору вбачається, що порядок погашення кредиту встановлюється у Додаткових угодах до цього Договору в залежності від виду кредитування.
Згідно п. 1.14. Іпотечного договору позивач ознайомлений з умовами договору, яким обумовлене Основне зобов'язання, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень немає.
Таким чином, судом встановлено, що Генеральним договором передбачений порядок виконання зобов'язань між сторонами, а позивач ознайомлений з даними умовами договорів, а також сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.
Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскільки іпотечний договір передбачає можливість набуття права власності на предмет іпотеки, він повинен містити відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій він розташований, а відсутність таких відомостей свідчить про те, що договір не відповідає вимогам законодавства і має бути визнаний недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «По іпотеку» іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Таким чином, судом встановлено, що іпотечний договір містить всі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України «Про іпотеку».
В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст. 34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не подано доказів наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
Суддя