Іменем України
27 вересня 2010 року справа № 5020-9/063
За позовом Заступника військового прокурора Військово -Морських Сил України
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
(03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6)
до Малого спільного експериментального підприємства «Аквамарин»
(99024, м. Севастополь, вул. Епронівска, 11)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: військової частини А 1845,
(99024, м. Севастополь, вул. Епронівска, 7),
Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської
(99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60)
про визнання права власності,
суддя Рибіна С.А.
За участю представників:
прокурора (Військова прокуратура ВМС України) - Бучко Роман Васильович, посвідчення №299 від 28.09.2007;
позивача (Міністерство оборони України) - Горлатов Сергій Вікторович, довіреність №220/398/д від 26.05.2010;
третьої особи (Військова частина А 1845 НДЦ "Державний океанаріум") - Горлатов Сергій Вікторович, довіреність б/н від 19.05.2010;
відповідача (МСЕП „Аквамарин”) - Кот Павло Семенович, довіреність б/н від 05.05.2010;
третьої особи (Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська) - Кравець Олександр Миколайович, довіреність № 9/16-498 від 01.03.2010.
Суть спору: Заступник військового прокурора Військово -Морських Сил України (далі -Військовий прокурор ВМСУ) звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - МОУ) з позовом до Малого спільного експериментального підприємства «Аквамарин»(далі - МСЕП «Аквамарин»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: військової частини А 1845 (далі - в/ч А 1845), про визнання права власності на нерухоме майно військового містечка №467, яке розташоване по вул. Епронівській 7 в місті Севастополі, а саме: пірс (гідротехнічна споруда «Шпора»), господарський блок (будинок біостанції) літер «К», будівлю адміністративного призначення (будинок лабораторії) літер «А», лабораторний будинок літер «Б», елінг літер «В», щитовий будинок літер «Д», щитовий будинок літер «Е», гаражі -бокси літер «И», купол «Анчар»літер «О», ворота в кількості 3 шт., паркан, душову-туалет літер «Ж», туалет літер «З», сарай літер «Н», бордюри сходи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначено вище майно є державною власністю, збудовано на території в/ч 53158 в період Радянського Союзу, передано МОУ після розділу Радянського Союзу, знаходиться у користуванні в/ч А1845 та на обліку у Севастопольській КЕЧ морській, однак відповідачем здійснюються дії з вилучення державної власності на користь третіх осіб. Інші доводи та обґрунтування викладені у позові та додаткових поясненнях по справі (т.1 а.с.3-7, т.2 а.с.31-32).
Позивач позовні вимог прокурора підтримує в повному обсязі (т.1 а.с.56-60, 84-89).
Відповідач заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що спірне майно передано йому у статутний фонд засновником -Науково-дослідним конструкторсько-технологічним інститутом біотехнічних систем (далі -НДКТІ БТС) та створено у госпспосіб самім відповідачем та його засновником ГО “ОАЗИС”, до державної або комунальної власності не передавалось, доводи викладені у відзиві на позов (т.2 а.с.6-7).
Ухвалою суду від 27.05.2010 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську.
Треті особи позовні вимоги прокурора підтримують повністю. Севастопольська КЄЧ морська у своїх поясненнях посилається на те, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно, перебуває на обліку у Севастопольській КЕЧ морській (т.1, а.с.139), в/ч А 1845 в усних поясненнях посилається на надані прокурором до матеріалів справи докази знаходження основних засобів у неї на обліку та інші докази створення майна структурними підрозділами Міністерства оборони України та пояснює, що заявлене майно знаходиться в оперативному управлінні у даної військової частини, що підтверджується судовим рішенням та іншими доказами, які долучені до матеріалів справи.
03.06.2010 відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом міста Києва справи №7/649-36/117 про визнання за МСЕП «Аквамарин»права власності на спірний об'єкт (т.1 а.с.68).
19.06.2010 відповідачем заявлено клопотання про витребування нових доказів по справі (т.2 а.с.21).
23.09.2010 представник в/ч А1845 заявив клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення перевірки стосовно законності відповідача та передачі до статутного фонду підприємства майна, яке є державною власністю (т.2 а.с.44-45).
За клопотанням представників позивача, відповідача та третьої особи -в/ч А1845, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора представників позивача, відповідача та третіх осіб, суд
встановив:
Військовою прокуратурою ВМСУ у березні 2010 року проведено перевірку додержання службовими особами науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум» (в/ч А1845) вимог Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», під час якої встановлено наступне.
06.08.1992 Науково-дослідним конструкторсько-технологічним інститутом біотехнічних систем відповідно до фінансового акту (т.2 а.с.58) вчинено дії щодо передачі до статутного фонду МСЕП «Аквамарин»нерухомого майна, яке є державною власністю, а саме: купол «Анчар», господарський двір (елінг), господарський блок з двома боксами та два лабораторні будинки (т.1 а.с.117-123, т.2 а.с.58-60).
Дане майно знаходиться в оперативному управлінні військової частини А1845 та розташоване на земельній ділянці, яка виділена в/ч А1845 та перебуває на обліку Севастопольської КЕЧ морської.
21 серпня 1997 року за актом прийому-передачі Науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут біотехнічних систем здав, а відповідач прийняв в якості внеску в статутний фонд наступне майно:
- будівлю лабораторії (двоповерхове кам'яна будівля) -первісна (балансова) вартість 57592,00 руб. РФ;
- будинок щитової, гідної до експлуатації первісна (балансова) вартість 1500,00 руб. РФ;
- будинок щитової, гідної до експлуатації первісна (балансова) вартість 1500,00 руб. РФ;
- сарай з шлакоблоків площею 29 м2;
- туалет дерев'яний площею 3,5 м2;
- огорожа території (огорожа із залізобетонних панелей) з трьома металевими воротами (т.1 а.с.138).
08.09.1997 за актом прийому -передачі майна Громадська організація «Товариство захисту археологічних та історичних пам'ятників Гераклейського півострову, його флори, фауни узбережних вод «ОАЗИС», на підставі договору від 28.08.1997 передала, а МСЕП «Аквамарин»прийняло в користування наступне майно за адресою: м. Севастополь, бухта Казачья, вул. Епронівська, 11: сарай металевий (площею 16м2), туалет кам'яний (площею 16,7 м2), бетонну літню площадку перед основним будинком; огорожу території (паркан, ворота, калитка); водонапірний бак (т.1 а.с.33).
Відповідно до статутних документів МСЕП «Аквамарин», зареєстрованих Севастопольською міською державною адміністрацією 04 лютого 1992 року, відповідач зареєстрований за адресою: м. Севастополь, бухта Казач'я, главпоштамт а/с 10, на момент розгляду спору на підставі змін до статутних документів МСЕП «Аквамарин» знаходиться за юридичною адресою: м. Севастополь, вул. Епронівська, 11 (т.1 а.с.37-39, 117 (зворотній бік), 119 (зворотній бік), 124 (зворотній бік).
19.09.1997 на земельну ділянку площею 23,2188 га, яку займає Науково-дослідний центр Збройних сил України «Державний океанаріум України», та на який знаходиться спірне майно Севастопольською міською державною адміністрацією виданий Державний акт постійного безстрокового землекористування №522 (т.1 а.с.131-133).
Даний акт був оскаржений відповідачем у справі №2/43. Рішенням Вищого арбітражного суду України від 29.09.1999 по справі №2/43 за позовом Малого спільного експериментального підприємства «Аквамарин»до Севастопольської міської державної адміністрації, Науково -дослідного центру «Державний океанаріум України»про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею №522 від 19.09.1997 у задоволені позову відмовлено (т.1 а.с.40-42).
Таким чином, зазначене у позові прокурора майно знаходиться на земельній ділянці, яка виділена військовій частині А-1845, збудовано у часи Радянського Союзу, отримано позивачем у складі військового містечка № 467 при розподілі майна за актом приймання передачі №612 від 27.08.1996(т.2 а.с.9).
Дії відповідача з включення даного майна до статутного фонду, пред'явлення позову про визнання права власності на нього, на думку прокурора, свідчать про оспорювання відповідачем права власності держави Україна на це майно.
Дані обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до Закону України «Про економічну самостійність України»від 3 серпня 1990 року власністю народу України є земля, її надра, весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташований на території Республіки.
Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»від 10 вересня 1991 року встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій, розташованих на території України, є державною власністю України. Стаття 4 цього ж Закону встановлює, що будь-які рішення державних органів чи посадових осіб підприємств, установ та організацій щодо зміни власника зазначеного державного майна, здійснені без погодження з відповідними державними органами України, вважаються недійсними. Аналогічні норми містяться в Указі Президії Верховної Ради України №1452-ХІІ від 30 серпня 1991року.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 15 жовтня 1990 року «Про управління державним майном Української РСР»визначено, що з метою захисту майнових прав та інтересів Республіки, ефективного використання та збереження державного майна на Раду Міністрів УРСР покладено здійснення функцій по управлінню державним майном.
Української РСР Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»визначено, що здійснення функцій щодо управління майном, яке є у загальнодержавній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.
Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про військові формування на території України» визначено, що Верховній Раді України підпорядковані всі військові формування, розташовані на території України, і створено Міністерство Оборони України. Указом Президента України від 12 грудня 1991 року «Про Збройні Сили України»на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського флоту, інших військових формувань, що дислокуються на території України, створено Збройні Сили України. Згідно з цим Указом Міністра Оборони України зобов'язано здійснювати управління військами та контроль за використанням майна.
З наданих позивачем та прокурором доказів вбачається, що спірне майно було побудовано до 1991 року, знаходиться на території військового містечка № 467, до розпаду СРСР входило до складу майна Збройних Сил СРСР та відповідно до акту прийому-передачі від 27 серпня 1996 року № 612 передано від 1997 ВМІС ЧФ до ВМС ЗС України (т.2 а.с.9). На кожну з будівель спірного майна оформлено відповідні інвентарні картки обліку (т.1 а.с.14-22).
Рішенням арбітражного суду міста Севастополя від 9-16 березня 1999 року по справі №20-3/034 встановлено, що забудови та споруди, які розташовані на земельній ділянці 1,8 га по вул. Епронівський у місті Севастополі, передані на праві оперативного управління в/ч А1845 (т.1 а.с.98-99).
Згідно довідки Управління містобудівництва та архітектури м. Севастополя від 23.12.1999 адреса: м. Севастополь, вул. Епронівська, 11 МСЕП «Аквамарин»не присвоювалась. Єдиним адресатом по вказаній вулиці є військова частина А1845 (т.1 зворотній бік а.с.137). Отже, зазначення у матеріалах справи в якості місцезнаходження майна адреси: м. Севастополь, вул. Епронівська, 11, суд визнає, як внутрішню адресу військової частини. Інші докази стосовно адреси місцезнаходження спірного майна відсутні.
На підставі викладеного, та дослідивши матеріали інвентаризації майна (т.2 а.с.83-97) суд вважає можливим застосувати до спірного майна визначені у інвентаризації літери.
Стаття 326 Цивільного кодексу України встановлює, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що власником спірного майна є держава Україна, а органом управління цим державним майном є Міністерство Оборони України. Останнє, як вже було зазначено вище, згоди на відчуження чи передачу вказаного майна до статутних фондів будь-яких підприємств не надавало, особа, яка в 1992 році передавала спірне майно відповідачу, не відносилася до уповноважених державних органів України, а тому не володіла повноваженнями стосовно передачі цього майна.
З вищевикладеного вбачається, що спірне майно є державним майном України, перебуває у віданні центрального органу державної влади та ним, як і жодним іншим уповноваженим державним органом України, ніколи нікому не передавалося та не продавалося.
Дослідивши надані відповідачем документи, суд встановив, що вони не є належними доказами створення даних об'єктів відповідачем або особами, які є його засновниками, а саме:
- паспорт сейсмостійкості господарського блоку з гаражними боксами по вул. Епроновській. 11, виданий 05.12.1999 констатує факт огляду вже існуючого об'єкта та не містить посилання на особу, яка його створила (т.2 а.с.14-15);
- експертний висновок № 206 від 04.11.1998 відділу державного пожежної охорони (т.2 а.с.16) констатує дотримання правил протипожежної безпеки в проектно-кошторисній документації прибудову до будівлі біостанції, зазначення стану об'єкту (саме біостанції), його власника або забудовника висновок не містить;
- постанова № 117 від 02.06.1999 про накладення штрафу за порушення в сфері градобудівництва містить підтвердження того факту, що виконання будівельних робіт при будівництві господарського блока по вул. Епропівській, 11 було здійснено МСЕП “Аквамарин” без відповідного дозволу та розробленого проекту (т. 2 а.с.17-18). Однак з наданих відповідачем документів вбачається, що даний об'єкт -господарський блок - був переданий відповідачеві на підставі фінансового акту від 06.02.1992 у робочому стані (т. 2 а.с.58-59), тому він не міг бути построєний відповідачем у 1999 році самостійно;
- акт про приймання в експлуатацію робочою комісією НДКТІ БМК огороджувальної “шпори” не містить дати його складення та будь-яких ознак, які б дали можливість дійти висновку, що це саме та “шпора”, яка є предметом розгляду в даній справі (т.2 а.с.81-82). Крім того, навіть якщо прийняти усні пояснення відповідача, що ця шпора була побудована та прийнята в експлуатацію в 1990 році, вона не була передана відповідачеві у статутний фонд за фінансовим актом від 06.02.1992;
- інвентарні картки обліку основних засобів НДКТІ БТС (т.2 а.с.61-68) та акти приймання-передачі основних засобів (т.2 а.с.69-72) та інші надані відповідачем документи є внутрішніми документами, які можуть бути підставою для врахування в бухгалтерському обліку підприємства певного майна, однак вони не є належними доказами виникнення у відповідача права власності на це майно.
На підставі викладеного, суд визнає вимоги прокурора стосовно визнання за державою Україна в особі Міністерства Оборони України права власності на нерухоме майно військового містечка №467, розташоване по вул. Епронівська, 7 в місті Севастополі, а саме: пірс (гідротехнічна споруда «Шпора»), господарський блок (будинок біостанції) літер «К», будівлю адміністративного призначення (будинок лабораторії) літер «А», лабораторний будинок літер «Б», елінг літер «В», щитовий будинок літер «Д», щитовий будинок літер «Е», гаражі -бокси літер «И», купол «Анчар»літер «О», душову-туалет літер «Ж», туалет літер «З», сарай літер «Н».
В частині вимог прокурора про визнання права власності на наступне майно: ворота в кількості 3 шт., бордюри та сходи, суд визнав вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.
Зазначене майне не є нерухомим, не є окремим індивідуально визначеним майном, не має інших ознак, які б дали можливість віднести його до державного майна. Окремі докази придбання цього майна у позивача відсутні.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом міста Києва справи №7/649-36/117 про визнання за МСЕП «Аквамарин»права власності на спірний об'єкт та залишив його без задоволення, оскільки обставини, які розглядаються в даній справі можуть бути встановлені господарським судом самостійно та відсутні підстави вважати неможливим розглянути даний спір до вирішення спору господарським судом міста Києва.
Суд, розглянувши клопотання представника в/ч А1845 про зупинення провадження по справі до закінчення перевірки стосовно законності відповідача та передачі до статутного фонду підприємства майна, яке є державною власністю, залишив без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Даний перелік є вичерпаним.
Таким чином, зупинення провадження по справі до закінчення відповідної перевірки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено, тому клопотання залишено без задоволення.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів.
У відповідності до вимог статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона зобов'язана самостійно надати докази на підтвердження своїх доводів або заперечень. Витребування доказів допускається у виняткових випадках на підставі обґрунтованого клопотання, яке повинно відповідати вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Заявлене відповідачем клопотання не містить необхідних реквізитів та відомостей, тому визнано судом таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.
Згідно пункту „а” частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 зі змінами та доповненнями, ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становлять 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00грн.)
Оскільки позов задоволений частково, однак з матеріалів справи неможливо встановити ціну позову та пропорційно визначити розмір задоволених позовних вимог, суд визнає, що державне мито підлягає стягненню з відповідача в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за державою Україна в особі Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) право власності на нерухоме майно військового містечка №467, розташоване по вул. Епронівська, 7 в місті Севастополі, а саме:
- пірс (гідротехнічна споруда «Шпора»);
- господарський блок (будинок біостанції) літер «К»;
- будівлю адміністративного призначення (будинок лабораторії) літер «А»;
- лабораторний будинок літер «Б»;
- елінг літер «В»;
- щитовий будинок літер «Д»;
- щитовий будинок літер «Е»;
- гаражі -бокси літер «И»;
- купол «Анчар»літер «О»;
- душова-туалет літер «Ж»;
- туалет літер «З»;
- сарай літер «Н».
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Малого спільного експериментального підприємства «Аквамарин»(99024, м. Севастополь, вул. Епронівска, 11, ідентифікаційний код 16330231, відомості про рахунки відсутні) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113095700007 в ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22090200, одержувач -Ленінський район) державне мито в сумі 102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Стягнути з Малого спільного експериментального підприємства «Аквамарин»(99024, м. Севастополь, вул. Епронівска, 11, ідентифікаційний код 16330231, відомості про рахунки відсутні) в доход Державного бюджету України (р/р № 31212264700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22050000, одержувач -Ленінський район) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 04.10.2010