"28" жовтня 2010 р. Справа № 6/113/10
Миколаїв
За позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
До відповідачаПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а.
про Визнання недійсними кредитного договору від 05.08.2008 року, додаткової угоди від 28.08.2009 року до кредитного договору, іпотечного договору від 06.08.2008 року з внесеними змінами від 28.08.2009 року та договору застави транспортного засобу від 06.08.2008 року.
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
Від позивача Не з»явився.
Від відповідачаСташук О.Г.
Предмет спору: Позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати недійсними кредитний договір від 05.08.2008 року, додаткову угоду від 28.08.2009 року до кредитного договору. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що використання долару США як засобу платежу суперечить приписам ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ст. 524 ГК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 Закону України «Про платіжну систему і використання грошових коштів в Україні», ст.ст. 6, 7 Постанови НБУ «Про затвердження правил розрахунку в іноземній валюті на території України», Положенню «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу».
Крім того, позивач, посилаючись на ст. 548 ЦК України просить визнати недійсними іпотечний договір від 06.08.2008 року з внесеними змінами від 28.08.2009 року та договір застави транспортного засобу від 06.08.2008 року.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що договори відповідають діючому законодавству.
Від позивача до судового засідання надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.
Представник відповідача у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечував та наполягав на розгляді справи в межах встановлених процесуальним законодавством строків.
Розглянувши клопотання позивача, враховуючи, що 03.11.2010 року закінчується передбачений ст. 69 ГПК України строк розгляду справи, а позивач не був позбавлений можливості направити у судове засідання представника в розумінні ст. 28 ГПК України, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, встановив.
05.08.2008 року між 05.08.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ПП ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 010/01-04/08-463, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 46226,00 доларів США для придбання транспортного засобу строком до 04.07.2016 року зі сплатою 16,4% річних.
Як свідчить надана копія розпорядження від 11.08.2008 року та виписка з особового рахунку, відповідачем зобов'язання за кредитним договором було виконано в повному обсязі та надано позивачу кредит в сумі 46 226,00 дол. США.
У відповідності до наданої позивачем заяви ним було висловлено прохання про перерахування з його рахунку сум коштів 46226,00 дол. США на транзитний рахунок з метою продажу його на міжбанківському валютному ринку та подальше зарахування гривневого еквіваленту на інший позичковий рахунок позичальника.
28.08.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 010/01-04/08-463/1 до кредитного договору, за умовами якої сторони погодили внести зміни та доповнення щодо встановлення пільгової процентної ставки 11,5% на строк з 01.09.2009 року по 31.10.2009 року, визначення понять пільгової ставки, щодо випадків дострокового погашення кредиту на вимогу кредитора, доповнити обов'язки позичальника.
Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України правочин може бути визнано недійсним, якщо його зміст суперечить актам цивільного законодавства.
Порядок здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання порядок здійснення валютного контролю передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 p., в ст. 1 якого надається поняття валютних операцій, до яких відносяться, зокрема, операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.
Згідно зі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п.1.1 кредитного договору кошти надаються позивачу у тимчасове користування, а не у власність, - тобто не є валютною операцією у розумінні Декрету КМ України.
Згідно зі ст.47 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик(п.3 ч.1 ст.47), до яких відносить надання коштів по кредитному договору.
Під коштами у ст.1 Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідачем надано суду Банківську ліцензію № 10, якою йому надано право на здійснення банківських операцій, визначених частиною 1 ст.47 Закону № 2121-III.
Таким чином, договори відповідають вимогам діючого законодавства, підстави для визнання їх недійсними відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
Суддя
Повне рішення складено: «04»листопада 2010 року