79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.10.10 Справа№ 32/146
Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Львів.
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Задвір'я Буський район Львівська область.
Про стягнення 2 356,76 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_5 -представник (довіреність №2919 від 07.04.2010р.).
Від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Задвір'я Буський район Львівська область про стягнення 2 356,76 грн., з яких: основний борг в сумі 1 556,81 грн., пеня в сумі 130,52 грн., проценти в сумі 280,23 грн. та неустойка в сумі 389,20 грн.
Ухвалою суду від 06.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 28.09.2010р. Ухвалою суду від 28.09.2010р. розгляд справи відкладено на 12.10.2010р., з підстав вказаних в даній ухвалі.
Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2010р. подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду 06.09.2010р. та 28.09.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується поштовим повідомленням №80552 0000155 7 від 01.10.2010р. -вручено 06.10.2010р.
Станом на 12.10.2010р. від відповідача на адресу суду документи витребувані ухвалами суду, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не находили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд,-
встановив:
26.02.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір №278/09 (далі по тексту -договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар, оплатити його вартість та повернути тару у відповідності з умовами даного договору.
Згідно п.3.6. та п. 3.7. договору датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної: по кількості -згідно кількості та/або ваги, вказаної в видаткових накладних; по якості -згідно ДСТУ та ТУ.
Відповідно до п.4.1. договору оплата за придбаний товар, який передається по даному договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням необхідних прибутково-касових документів) або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у розділі 9 договору протягом семи календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 756,81 грн. згідно товарно-транспортних накладних: №ПЛВ-083120 від 11.09.2009р. на суму 687,65 грн.; №ПЛВ-086640 від 17.09.2009р. на суму 475,20 грн.; № ПЛВ-089566 від 23.09.2009р. на суму 593,96 грн.
Відповідач сплатив 200,00 грн., відтак, основний борг становить 1 556,81 грн.
Позивач на підставі п.5.2.1. договору, за прострочення оплати нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 130,52 грн.
Крім того, позивач на підставі п.5.2.2. договору, за затримку платежів за прийнятий товар більш ніж 10 (десять) днів, нарахував відповідачу проценти, які згідно поданого ним розрахунку становлять 280,23 грн.
Також, позивач на підставі п.5.2.3. договору нарахував відповідачу неустойку 25%, яка згідно поданого ним розрахунку становить 389,20 грн.
Отже, загальна сума заборгованості становить 2 356,76 грн., з яких: 1 556,81 грн., пеня в сумі 130,52 грн., проценти в сумі 280,23грн. та неустойка в сумі 389,20 грн.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Факт поставки підтверджується товарно-транспортними накладними на загальну суму 1 756,81 грн., а саме: №ПЛВ-083120 від 11.09.2009р. на суму 687,65 грн.; №ПЛВ-086640 від 17.09.2009р. на суму 475,20 грн.; № ПЛВ-089566 від 23.09.2009р. на суму 593,96 грн., підписані сторонами по справі та скріплені печаткою позивача (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.4.1. договору відповідач повинен був оплатити за придбаний товар, протягом семи календарних днів з моменту його отримання.
Відповідач сплатив лише 200,00 грн. відтак борг становить 1 556,81 грн.
04.02.2010р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до ФОП ОСОБА_4 з листом-вимогою про погашення заборгованості в сумі 1 556,81 грн., проте відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу за поставлений товар в сумі 1 556,81 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 130,52 грн., процентів в сумі 280,23 грн. та неустойки в сумі 389,20 грн. за прострочення платежу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2.1. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від його вартості за кожен день прострочки платежу.
При нарахуванні пені позивачем дотримано вищевказані вимоги законодавства, відтак з відповідача підлягає стягненню згідно поданого розрахунку 130,52 грн. пені.
Пунктом 5.2.3. договору від 26.02.2009р., передбачено у випадку затримки оплати вище термінів, передбачених даним договором, за письмовою вимогою продавця покупець зобов'язується повернути неоплачений товар за власний рахунок та своїм особистим транспортом в термін та за адресою, що вказана продавцем. За відмову від повернення або неповернення у десятиденний строк з дати письмової вимоги неоплаченого товару покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі 25% його вартості, не звільняючись при цьому від зобов'язань по поверненню товару.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2010р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до ФОП ОСОБА_4 з листом-вимогою про погашення заборгованості в сумі 1 556,81 грн. або повернення непротермінованого товару, проте відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення. Факт отримання 09.02.2010р. відповідачем вимоги підтверджується поштовим повідомленням № 5816999 від 05.02.2010р. (оригінал в матеріалах справи).
Передбачена позивачем у п.5.2.3 договору неустойка, зважаючи на ч.2 ст.549 ЦК України, має ознаки штрафу, відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 389,20 грн. неустойки.
Пунктом 5.2.2. договору передбачено, що у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 (десять) днів, покупець додатково до суми боргу виплачує продавцю відсоток по невиконаним грошовим обов'язкам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відтак з відповідача правомірно підлягають стягненню проценти в сумі 280,23 грн.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення, а саме: 1 556,81 грн. основний борг, 130,52 грн. пеня, 280,23 грн. проценти та 389,20 грн. неустойки.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Сплата судових витрат підтверджується квитанціями №3979652 від 03.09.2010р. -155,68 грн. держмита і №3979613 від 03.09.2010р. -236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як вбачається з квитанції №3979652 від 03.09.2010р. позивач сплатив 155,68 грн. держмита. Відповідно до підпункту "а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, держмито сплачується в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, позивач повинен був сплатити 102,00 грн. держмита, отже йому слід повернути 53,68 грн. зайво сплаченого державного мита.
Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 78, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (80552, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (95034, АДРЕСА_1 поштова адреса: 79069, АДРЕСА_3, р/р НОМЕР_3 «Райффайзен Банк Аваль»м.Сімферополь; МФО 324021; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1 556,81 грн. основного боргу, 130,52 грн. пені, 280,23 грн. процентів, 389,20 грн. неустойки, держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (95034, АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_3 «Райффайзен Банк Аваль»м.Сімферополь; МФО 324021; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) довідку на повернення зайво сплаченого держмита в сумі 53,68 грн.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.
Суддя