Справа № 387/731/24
Номер провадження по справі 2-а/387/11/24
27 серпня 2024 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд, Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді Солоненко Т. В.
за участю секретаря Косюг І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом п ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській областіпро визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора відділення поліції №2 ( смт Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Огир А.Д. про скасування постанови серія ЕНА № 2154594 від 15.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що підставою притягнення його до адміністративної відповідальності стало те, що він 15.05.2024 о 14 год. 37 хв. на вул. Таврійська, 21 в смт. Добровеличківка керував електроскутером Maxxter Lumina без державного номерного знаку не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не мав права керувати даним транспортним засобом, чим порушив п. 2.1. а ПДР.
За доводами позивача потужність електроскутера Maxxter Lumina складає 1500 Вт. та швидкість 45 км/год., з чого слідує, що даний електроскутер не відноситься до механічного транспортного засобу, в силу чого він не мав обов'язку проводити державну реєстрацію транспортного засобу та мати відповідну категорію посвідчення водія для керування ним.
За наведеного, позивач вважає оскаржувану постанову такою, що винесена незаконно та підлягає скасуванню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 справу №387/731/24 за вказаним позовом передано на розгляд судді Солоненко Т.В..
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 26.07.2024, позовну заяву ОСОБА_1 постановив залишити без руху, встановивши позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви.
Заявою, що надійшла до суду 30.07.2024, позивачем усунено недоліки позовної заяви, шляхом заміни відповідача - Інспектора відділення поліції №2 ( смт Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Огир А.Д. на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 01.08.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження. Сторонам було направлено копію ухвали від 01.08.2024, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
З урахуванням вимог ст.ст.257-263 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
13.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує проти позовних вимог позивача в повному обсязі. Стверджує, що стягнення застосоване в межах ч. 2 ст. 126 КУпАП, за якою позивач був пртягнений до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства.
16.08.2024 від відповідача надійшов лист №3983/113-2-2024 від 16.08.2024, яким до суду надано копію оскаржуваної постанови та диск з відеозаписом правопорушення.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 15.05.2024 інспектор ВП №2 (смт. Добровеличківка) Новоукраїнського ГУНП лейтенант поліції Огир Анатолій Дмитрович виніс постанову серія ЕНА №2154594 відносно ОСОБА_2 , якою застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме, 15.05.2024 о 14:37 год. в смт. Добровеличківка по вул. Таврійська, 21 керував електроскутером Maxxter Lumina без державного номерного знаку не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не мав права керувати даним транспортним засобом, чим порушив п. 2.1. а Правил дорожнього руху України.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пунктів 2.1. а), 2.4 а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно 2.13. Правил дорожнього руху, право на керування транспортними засобами особам може бути надано мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку.
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно з пунктом 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати з собою: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в МВС. Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що перша державна реєстрація мопедів, придбаних до набрання чинності постановою КМУ від 23.12.2009 № 1371 може проводитися без подання документів, що підтверджують правомірність їх придбання.
Постановою КМУ №511 затверджено нову редакцію Положення про порядок видачі посвідчень водія та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт. Згідно з Законом № 586-VІ з 01.01.2010 передбачена обов'язкова реєстрація мопедів.
Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух», яка встановлює умови доступу фізичних осіб до керування транспортними засобами передбачено, що кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. При цьому, право керування мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) може бути надано особам, які досягли 16-річного віку. А підтверджується отримане право посвідченням водія, порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2, 3 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року (в редакції на час складання постанови) передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії. А транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на відповідні категорії. При цьому мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт відносяться до категорії А1.
Аналогічні положення закріплено і у положеннях пункту 2.13. Розділу ІІ «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 .
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ч. 1 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 Кодексу.
Частиною 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення Кодексу визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлено, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
На підставі ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частинами 4 та 5 названої статті Кодексу встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853).
Відповідно до п. 4 Розділу І названої Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Предмет доказування у справі про адміністративні правопорушення становлять обставини, що підлягають з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення. По справі про адміністративне правопорушення з'ясуванню підлягають: наявність події адміністративного правопорушення; особа, яка вчинила протиправні дії (бездіяльність), за які КУпАП передбачена адміністративна відповідальність; винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення; обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність, і обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність; характер і розмір шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням; обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; причини і умови вчинення адміністративного правопорушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність події адміністративного правопорушення, винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення; показаннями потерпілого, свідків; висновками експерта; іншими документами; показаннями спеціальних технічних засобів; речовими доказами.
Документи визнаються доказами, якщо відомості, викладені або засвідчені в них організаціями, їх об'єднаннями, посадовими особами та громадянами, мають значення для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Документи можуть містити відомості, зафіксовані як у письмовій, так і в іншій формі. До документів можуть бути віднесені матеріали фото-і кінозйомки, звуко-і відеозапису, інформаційних баз і банків даних та інші носії інформації.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом було досліджено наявний в матеріалах справи відеозапис, з якого вбачається, що позивач керував електроскутером Maxxter Lumina без державного номерного знаку та без мотошолома. У зв'язку з такими порушеннями ПДР України позивач був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції з'ясували, що він не має посвідчення водія категорії А1. Також сам ОСОБА_1 підтвердив на відео, що не має посвідчення водія категорії А1.
Тобто, вказаний відеозапис чітко та однозначно підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, що полягає у керуванні мопедом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії А1.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом електроскутером Maxxter Lumina, який, при його технічних характеристиках, відноситься до категорії транспортного засобу «А1», проте не мав посвідчення водія з відкритою категорію «А1».
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що інспектор інспектор ВП №2 (смт. Добровеличківка) Новоукраїнського ГУНП лейтенант поліції Огир Анатолій Дмитрович при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не в спосіб, передбачений КУпАП, чи в порушення положень КУпАП.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до положень чинного законодавства поліцейським було розглянуто справу про адміністративне правопорушення у присутності позивача та враховуючи характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 283 КУпАП та 15.05.2024, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення якою, як зазначено вище, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Також слід зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Частиною 4 статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивач не надав суду жодних належних доказів, які спростовували б факт порушення ним ПДР України.
З урахуванням вищевикладеного, позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження своїх посилань про винесення постанови ЕНА №2154594 від 15.05.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КпАП України з порушенням та не у відповідності до чинного законодавства України, а відповідно і її протиправності.
Що стосується доводів позивача про те, що він мав право на керування електроскутером Maxxter Lumina без посвідчення водія, суд зважає на позицію Третього апеляційного адміністративного суду, наведену у постанові від 19.04.2024 у справі № 314/4004/23, в якій суд апеляційної інстанції зазначив наступне.
«Відповідно до п. 1.10. ПДР під "механічним транспортним засобом" розуміється транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Буквальне тлумачення наведеного визначення не дає прямої і виключної відповіді на те, які транспортні засоби відносяться до механічних, а які ні. Тим більше, друге речення не містить таких слів як "виключно" або "тільки", тому сказати, що цей термін застосовується виключно або тільки щодо тракторів, самохідних машин і механізмів, а також тролейбусів та транспортних засобів з електродвигуном потужністю понад 3 кВт не можна.
Тому у першу чергу, слід застосовувати визначення ПДР термінів "транспортний засіб" та "мопед". Під якими розуміється "пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів" та "двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт", відповідно.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що мопед марки Aima big bull, з робочим обємом двигуна НОМЕР_1 , вважається згідно національних ПДР саме "механічним транспортним засобом".
Таким чином, положення пункту 2.1. ПДР, повною мірою застосовуються і до водіїв мопедів марки Aima big bull, з робочим обємом двигуна 49,9 кубічний сантиметрів, яким керував позивач.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим твердження позивача, що він має право керування мопедом без наявності посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії А1, оскільки безпідставно не взяв до уваги вказані вище національні нормативно-правові положення, а також не врахував того, що в силу положень Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» були внесені зміни до Закону України «Про дорожній рух», та починаючи з 01 січня 2010 року в Україні була запроваджена не тільки реєстрація мопедів і скутерів, а й визначено нові умови допуску громадян до керування транспортними засобами цієї категорії, у тому числі отримання права керування такими транспортними засобами з отриманням посвідчення відповідного зразка.»
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд також враховує наведений Верховним Судом у постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 правовий висновок, згідно із яким використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху, у розумінні статті 1187 Цивільного кодексу України, є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на відмову в задоволенні позову, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача та залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2024
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО