21.08.2024 Провадження по справі № 2/940/232/24
Справа № 940/301/24
Іменем України
21 серпня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.
представника позивача Рудницького Ю.І.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
встановив:
Акціонерне товариство «Сенс Банк» (надалі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 501370586 від 13.10.2021 року у розмірі 64222 грн. 07 коп. та понесені судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 13.10.2021 року ОСОБА_3 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501370586. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання відповідачем умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед позивачем протягом 30 календарних днів з дня отримання від позивача інформації. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу кредиту. Однак, відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22.01.2023 року заборгованість за кредитним договором становить 64222 грн. 07 коп.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. На підставі вищенаведеного позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 22.03.2024 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу роз'яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.
10.05.2024 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій він просить проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відмовити в задоволенні позову (а. с. 59-64).
14.05.2024 року ухвалою суду задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
27.05.2024 року на електронну адресу суду від представника позивача АТ «Сенс Банк» Рудницького Ю.І. надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він зазначив, що обставини, на які посилається відповідач у поданій заяві, є не обгрунтованими, недоведеними, суперечать умовам укладеного правочину та ніяким чином не впливають на наявність у відповідача забогованості за кредитним договором. Тому просить задовольнити позовні вимоги АТ «Сенс Банк» в повному обсязі (а. с. 100-105).
27.05.2024 року на електронну адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з нього заборгованість в розмірі 32004 грн. 58 коп. посилаючись на те, що він періодично здійснював оплати з погашення кредиту та термін дії договору не закінчився. Крім того зазначив, що оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту, акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту та заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір страхування він не підписув, тому вважає, що між сторонами не досягнуто домовленості із основних умов договору. Жодної досудової вимоги про дострокове погашення заборгованості від позивача він не отримував. Разом з тим зазначив, що по факту він отримав від банку грошові кошти на картку 13.10.2021 року у розмірі 50000,00 грн. Враховуючи, що загальна сума сплаченого ним кредиту становить 17995 грн. 42 коп, вважає, що банку він винен кошти в розмір 32004 грн. 58 коп. (а. с. 111-127).
Ухвалою суду від 27.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача АТ «Сенс Банк» Рудницький Ю.І. позовні вимог підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Літвінова О.Г. у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, посилаючись на поданий відзив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Судом встановлено, що 13.10.2021 року між ОСОБА_3 та АТ «Альфа-Банк» була підписана оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501370586 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501370586 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, заява (акцепт) № 248.501370586.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування, паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 50000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом 45,00% річних строком на 36 місяців (а. с. 4-10).
АТ «Альфа-Банк» виконав взяті на себе зобов'язання за договором, а саме надав відповідачу ОСОБА_3 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Як вбачається з витягу з державного реєстру банків, 01.12.2022 року Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа- Банк») на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк») (а. с. 27).
Відповідач скористався кредитними коштами, але не виконує належним чином зобов'язання за договором, внаслідок чого, згідно наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 501370586 станом на 22.01.2023 року становить 64222 грн. 07 коп, з яких 45579 грн. 27 коп. - заборгованість за кредитом, 18642 грн. 80 коп. - заборгованість по відсотках (а. с. 12).
Із меморіального ордеру № 620317154 від 13.10.2021 року та виписок по рахунку за період з 13.01.2021 року по 22.01.2023 року, наданих АТ «Сенс Банк», встановлено, що відповідач ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в сумі 50000 грн. 00 коп. та користувався ними (а. с. 13-21).
З метою досудового врегулювання спору на адресу місця реєстрації відповідача ОСОБА_3 позивачем АТ «Сенс Банк» 06.11.2023 року направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань (а. с. 22-26).
Згідно довідки про ідентифікацію № 22771-57.2/2024 від 07.08.2024 року наданої представником позивача встановлено, що між ОСОБА_3 та АТ «Альфа Банк» укладено оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501370586 від 13.10.2021 року. Акцепт договору № 501370586 позичальником здійснено підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 4631 (а. с. 208).
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із дослідженого судом кредитного договору № 501370586від 13.10.2021 року встановлено, що даний договір укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.
Отже, підписання вищезазначеного договору свідчить про те, що ОСОБА_3 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Літвінова О.Г. в належний спосіб не спростували таких висновків суду, а також, відповідач не спростував розмір та розрахунок суми боргу.
Разом з тим, відповідач не заперечує той факт, що він дійсно отримав від банку грошові кошти в сумі 50000,00 грн. та частково погасив заборгованість.
Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження представника відповідача що залишок по погашенню боргу становить лише 32004,58 грн. так як сторонами не було досягнуто домовленості з основних умов договору. На спростування даного твердження представником позивача було надано довідку про ідентифікацію відповідача ОСОБА_3 з яким було укладено кредитний договір № 501370586від 13.10.2021 року. Тобто, відповідач розумів та погодився з умовами укладення даного кредитного договору (а. с. 208).
Разом з тим, суд не бере до уваги доводи відповідача про неможливість виконання умов кредитного договору у зв'язку з форс мажорними обставинами, а саме військовою агресією країни-агресора проти України, виходячи з такого.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».
Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов'язанням.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №910/8580/22.
Також, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №910/15264/21 викладено висновок, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору».
Щодо доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_3 не отримував вимогу банку про усунення порушень суд зазначає, що у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
При визначенні та розрахунку розміру заборгованості відповідача за кредитом суд враховує сплачені ОСОБА_3 грошові кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості за період з 04.07.2023 року по 02.04.2024 року в сумі 4800,00 грн, згідно наданих відповідачем квитанцій, які не були враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки даний розрахунок проводився станом на 22.01.2023 року. Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_3 з урахуванням коштів сплачених на погашення заборгованості складає 59422,07 грн, яку суд стягує з відповідача на користь позивача.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити частково, оскільки відповідачем порушено умовивищезазначеного договору та не виконано взятих на себе зобов'язань.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі пропорційно задоволених позовних вимог, що враховуючи розмір сплаченого судового збору становить 2800,90 грн.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 610, 625, 629, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, заборгованість за кредитним договором № 501370586 від 13.10.2021 року у розмірі 59422 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 07 копійки та понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень 90 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 30 серпня 2024 року.
Суддя С.В. МАНДЗЮК