Справа № 350/1457/24
Номер провадження 2/350/538/2024
29 серпня 2024 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, -
установив:
Позовна заява поступила в Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області 22 квітня 2024 року.
У своїй позовній заяві позивачка просить визнати за нею право власності на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Ознайомившись з даною позовною заявою, вважаю, що остання підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Відповідно до положення ст.6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв. Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі. Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов'язкові реквізити касового документа.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
В пункті 26 постанови Пленуму ВССУ № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зі змінами, внесеним постановою Пленуму №10 від 25.09.2015 року, суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Крім того, згідно з п. 26 вказаної постанови суди повинні перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, використовуючи способи, передбачені ЦПК України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування такого фонду.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №826/2429/18, від 20.02.2019 року у справі №823/1940/18, від 04.11.2020 року у справі №609/538/19, від 27.01.2021 року у справі 754/6573/13.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп'ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в обліково-статистичній картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Саме суд повинен перевірити, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, тощо, які додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містять відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Таким чином обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.
На підтвердження сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою позивачка долучила до матеріалів позовної заяви платіжну інструкцію №0.0.3596066536.1 від 18.04.2024, відповідно до якої судовий збір був сплачений 18.04.2024 в сумі 1211,20 грн. на користь отримувача з такими реквізитами: ГУК в Ів-Фр. об./ТГ Рожнятів/22030101, Код 37951998, Кредит IBAN рах.N UA 788999980313191206000009658, Банк отримувача - Казначейство України.
Однак, при перевірці підтвердження оплати судового збору згідно із квитанцією №0.0.3596066536.1 від 18.04.2024 станом на 29.08.2024 не підтверджено зарахування судового збору в сумі до спеціального фонду Державного бюджету України за даною позовною заявою, відомості про що також не долучено до матеріалів позовної заяви.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме, надання належних документів для підтвердження зарахування судового збору згідно із квитанцією №0.0.3596066536.1 від 18.04.2024 до спеціального фонду державного бюджету України за його позовом.
Крім того, в обґрунтування своїх вимог про визнання права власності на спадкове майно позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3 , який ні сім'ї ні дітей не мав та до дня смерті проживав в будинку своїх батьків та батьків її матері. Після його смерті відкрилася спадщина на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , вона є єдиним спадкоємцем за правом представлення згідно статті 1266 ЦК України, має право на ту частку спадщини, яка належала б її матері, якби вона була жива на день смерті її брата, а її дядька ОСОБА_4 .
У якості відповідача позивачем залучено до участі у справі ОСОБА_2 , яка є її дочкою, матеріально-правовий зв'язок якої з позивачем по справі з приводу визнання за останньою права власності на спадщину відсутній.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач.
Позивачем у позові про визнання права власності в порядку спадкування за законом може бути суб'єкт, який вважає себе спадкоємцем за законом або за заповітом, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів на майно, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб тощо.
Відповідачем у такому позові є спадкоємець, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Отже, позивачці слід визначитись із складом учасників процесу, надавши до суду нову редакцію позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без руху не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків.
Приймаючи до уваги вищенаведене, приходжу до висновку, що дану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачці, що в разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута їй.
Керуючись ст. ст.175, 185 ЦПК України, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачці, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, позов буде вважатися неподаним та повернутий їй.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: