Справа № 346/2531/24
Провадження № 1-кс/346/832/24
29 серпня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Слідчий суддя ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчої ОСОБА_4
підозрюваної ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора - заступника керівника Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12024091180000128 від 13.02.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
в обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан, який продовжено з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 року строком на 90 діб відповідно до Указу Президента України № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, п. 1 Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»", оголошено та впроваджено проведення загальної мобілізації.
Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Частиною 1 ст. 15, п. 7 ч. 1 ст. 22 вказаного Закону передбачено, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку); граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві - п. 2. ч.2 ст. 28 Закону) встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років.
Відповідно до абзацу третього пункту 21 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року, в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону мають особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність.
Ця норма також поширюється на осіб, визначених в пункті 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Так, ОСОБА_8 умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан, строк дії якого продовжено з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, у зв'язку з чим почали діяти обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, вирішила здійснювати сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та усуненням перешкод.
З цією метою ОСОБА_5 , яка будучи згідно з даними посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого УСЗН Коломийської РДА від 14.03.2022 року, особою з інвалідністю I групи, достовірно знаючи та усвідомлюючи що на території України згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан, а також розпочато мобілізацію до Збройних Сил України встановленням обмежень щодо заборони виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також розуміючи, що згідно з Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №57 від 25.01.1995 року, право перетину кордону надається чоловікам, як мають дружину із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, маючи умисел на сприяння незаконному виїзду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через державний кордон України, 12.12.2023 року, знаходячись у Коломийському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, уклала із ним фіктивний шлюб з метою подальшого незаконного виїзду останнім через державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками та усуненням перешкод, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні: результатами проведених НСРД, протоколами обшуку, огляду предмета, допиту свідка ОСОБА_10 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
31.05.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
06.06.2024 року згідно з ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на два місяці (60 днів).
22.07.2024 року постановою керівника Коломийської окружної прокуратури строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 31.08.2024 року включно, з об'єктивних на те підстав.
29.07.2024 року ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду продовжено ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту включно у межах строку досудового розслідування, а саме по 31.08.2024 року.
26.08.2024 року згідно з ухвалою слідчого судді вказаного суду строк досудового розслідування продовжено до чотирьох місяців, тобто по 30 вересня 2024 року включно.
Згідно з повідомлення захисника ОСОБА_6 підозрювана ОСОБА_5 змінила адресу фактичного місця проживання на АДРЕСА_2 .
Прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та розмір покарання, передбачений за вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється; незаконно впливати на свідка ОСОБА_10 у цьому ж кримінальному провадженні шляхом залякування, погроз або іншим чином, з метою зміни показань чи схиляння щодо надання недостовірних показань з приводу події вчиненого злочину, оскільки їй відоме її місце проживання. Тому прокурор просить продовжити зазначений запобіжний захід, який буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, оскільки запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Прокурор в судовому засіданні вказане клопотання просить задовольнити та продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, тобто з 22:00 год. до 06:00 год. в межах строку досудового розслідування - по 30.09.2024 року, що, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та особи підозрюваної з урахуванням стану її здоров'я та групи інвалідності, є більш мяким запобіжним заходом. При цьому уточнив, що обов'язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, визначений в ухвалі слідчого зсудді про застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, виконаний нею добровільно після постановлення ухвали.
Підозрювана ОСОБА_5 щодо продовження вказаного запобіжного заходу заперечила.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення вказаного клопотання, просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, врахувавши, що підозрювана не має постійного місця проживання, орендуючи квартири, та продовження вказаного запобіжного заходу зумовить подання наступних повідомлень про його зміну, наявність у неї групи інвалідності та необхідність здійснення за нею стороннього догляду, відвідування аптеки для придбання ліків та звернення за медичною допомогою, а також недостатність обгрунтовавної підозри та зменшення заявлених ризиків з плином часу. Захисник також підтвердив виконання підозрюваною обов'язку щодо здачі на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані матеріали, доходжу наступних висновків.
31.05.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
06.06.2024 року згідно з ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк два місяці.
22.07.2024 року постановою керівника Коломийської окружної прокуратури строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 31.08.2024 року.
26.08.2024 року згідно з ухвалою слідчого судді вказаного суду строк досудового розслідування продовжено до чотирьох місяців, тобто по 30 вересня 2024 року включно.
Згідно зі ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Згідно з п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню у випадку не застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Згідно зі ст.ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.07.2024 року строк дії домашнього арешту, продовженого щодо ОСОБА_5 , закінчується 31.08.2024 року.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, підтвердилась встановлена при застосуванні запобіжного заходу наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, матеріалами, долученими до клопотання.
Слідчий суддя враховує конкретні обставини вчинення тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , вагомість доказів наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які поза розумним сумнівом свідчать про причетність, покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою.
Прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені у п.1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України і такі не зменшилися. Зокрема, дані ризики щодо особи враховані при обранні запобіжного заходу і такі, як вказав прокурор, є ефективними.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно з п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 року (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).
Слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Враховуючи вище викладені обставини, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваній є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України визначено імперативний перелік альтернативних обов'язків, які слідчий суддя вправі покласти на підозрюваного.
Поряд з цим, слідчий суддя бере до уваги той факт, що відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду чи іншого органу державної влади, а також виконувати один або і кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Зміст зазначеної норми свідчить про те, що законодавець визначив, що зобов'язання прибувати за кожною вимогою уповноваженого органу є складовою запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, та зберігається за підозрюваним весь час протягом дії запобіжного заходу та не потребує продовження.
Щодо інших обов'язків, то слідчий суддя вважає їх пропорційними, помірними та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної, у зв'язку з чим не суперечить п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України. Що стосується заперечень підозрюваної та захисника, то суд вважає, що такі не є безумовними підставами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та не можуть бути беззаперечними стимулюючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваної, при цьому стан здоров'я та наявність групи інвалідності враховувались судом при обранні вказаного запобіжного заходу. Особисте зобов'язання на думку слідчого судді в даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 176-178, 184, 193, 194, 196-199, 309, 372, 392 КПК України,-
клопотання задовольнити.
Продовжити запобіжний захід, застосований до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, а саме з 22:00 год. до 06:00 год. на строк 33 дні, в межах строку досудового розслідування тобто по 30 вересня 2024 року включно.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатись з місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду з 22:00 год. до 06:00 год.;
3) утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_10 в даному кримінальному провадженні;
Порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи більш суворішого запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає виконанню Коломийським районним відділом поліції ГУНП в Івано-Франківській області.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1