Справа №: 343/1477/24
Провадження №: 2/343/511/24
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2024 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Керніцького І. І.,
секретаря - Оленюк Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непонолітню дитину, суд -
ОСОБА_1 звернулася 05.07.2024 до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в якому просить ухвалити рішення, яким:
стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення цього позову й проводити до досягнення дитиною повноліття;
витрати на правову професійну допомогу стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ;
стгнути з відповідача судовий збір.
Свої вимоги мотивує тим, що з вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано.
За час шлюбу у них народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Їхніх двоє синів є понолітніми, а дочка є непонолітньою, увесь час проживає з нею.
Відповідач на даний час проживає окремо та офіційно працевлаштований.
Від участі у вихованні дочки відповідач самоусунувся, не піклується про її здоров'я, фізичний та духовний розвиток, не надає на утримання дитини жодної матеріальної допомоги самостійно, а також ігнорує прохання позивачки щодо надання матеріальної допомоги на утримання дочки.
ОСОБА_3 навчається у школі "ОПТІМА".
Самостійно, без допомоги відповідача, позивачка не в змозі забезпечити фізичний розвиток дитини, розвиток творчих та пізнавальних здібностей, уподобань дитини, розвиток її обдарувань. Адже дитина росте, а з нею й «ростуть» її потреби. Її матеріальне становище також погіршилося внаслідок зростання цін та витрат, які вона змушена нести на утримання дитини, а також у зв'язку з інфляційними процесами у державі, подорожчанням харчових продуктів та товарів загального вжитку, що є загальновідомим фактом.
Жодних аліментних зобов'язань відповідач не має.
Враховуючи те, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, але добровільно належної матеріальної допомоги на її утримання не надає, вона змушена звернутися до суду з цим позовом.
Відповідач в судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності
Суд, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непонолітню дитину підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до вимог ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій сумі.
Ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Ч.1 ст.79 СК України, передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Як встановлено в судовому засіданні сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який 11 березня 2022 року розірвано, і за час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_5 , що підтверджується копією рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11.03.2022, копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 10 грудня 2007 року.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, сторони проживають окремо, їх дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Дослідивши надані сторонами докази суд приходить до переконання, що оскільки утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є обов'язком обох батьків, враховуючи, що відповідача визнав позовні вимоги, позов підлягає до задоволення. Визначаючи розмір аліментів судом враховується матеріальне становище позивачки ОСОБА_1 , матеріальне становище відповідача ОСОБА_2 , а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору та приходить до висновку, що з урахуванням положень статті 182 СК України щодо встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з врахуванням того, що на утриманні позивачки знаходиться одна дитина, з відповідача слід стягувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, суд також бере до уваги, що з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, аліменти у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину можуть стягуватися навіть у безспірному порядку (в наказному провадженні).
Суд також враховує, що позивачка при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому, враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1211,20 грн.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:
Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В підтвердження понесених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу суду було надано: договір про надання правової допомоги № 64 від 04.07.2024 укладеного між адвокаткою Креховецькою Н.М. та позивачкою ОСОБА_1 , вартісні показники послуг адвокатки, копія ордеру серії АТ № 1073483 від 08.07.2024 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокаткою Креховецькою Н.М.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача слід стягнути на користь позивачки 3 500,00 гривень понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ст. ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 141, 206,258, 259, 265, 268,430 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непонолітню дитину - задоволити частково.
Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення аліментів розпочати з 05 липня 2024 року і проводити до досягнення дочкою повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 коп. витрат за надання правової допомоги.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_1 .
Суддя Долинського районного суду І. І. Керніцький