Справа № 285/3890/24
провадження у справі 3/0285/2682/24
Іменем України
28 серпня 2024 року м. Звягель
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
Мозговий В. Б., розглянувши матеріали, що надійшли з Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно адміністративного матеріалу, 09.07.2024 о 23 год. 12 хв., ОСОБА_1 по вул. Шевченка в м. Звягель, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу, що підтверджується тестом № 758 від 09.07.2024 результати огляду становлять 1,31 % проміле, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений за допомогою СМС повідомлення, про що свідчить довідка про доставку СМС - повідомлення, оскільки ним було подано відповідну заявку, згідно якої він висловив намір на отримання повідомлення шляхом СМС.
Зазначений порядок повідомлення особи про місце і час розгляду також узгоджується з висновком, якій зроблено в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі №646/837/23.
Про причини не повідомив, заяв чи клопотань не направляв. Також ОСОБА_1 було роз'яснено його права визначеними ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, про що свідчить його підпис в бланку про ознайомлення з його правами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 оскільки останній не виявив зацікавленості у присутності на розгляді справи.
Дослідивши адміністративний матеріал, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Виконання цих завдань неможливе без чіткого визначення предмета доказування у даній справі, а також (у межах ст. 251 КпАП) відповідних засобів доказування.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні доведена матеріалами справи, зокрема, даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 662779 від 09.07.2024 тестом № 758 від 09.07.2024 результати огляду становлять 1,31 % проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, копією відеозапису.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті - за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду від 28.08.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, правопорушення останній вчинив 05.06.2024.
Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від11жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, оскільки правопорушення ОСОБА_1 вчинено після спливу одного року з момонту вчинення попереднього правопорушення, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
Суд звертає увагу, що право кожної людини на життя та безпеку може бути порушено, якщо водій керує транспортним засобом у стані сп'яніння. Крім того, керування автомобілем у стані сп'яніння є порушенням права на безпеку дорожнього руху та може призвести до серйозних наслідків для інших учасників дорожнього руху.
Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи всі обставини справи в їх сукупності, наявні в справі докази приходжу до висновку про необхідність застосування до правопорушника ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним для його виправлення та достатнім для виконання завдань КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1, ч. 5 ст. 283 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 130, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органи ДВС стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя В.Б. Мозговий