179/1440/24
1-кп/179/103/24
про призначення судового розгляду
19 серпня 2024 року смт. Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041470000158 від 22.06.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Магдалинівка Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Ухвалою судді від 16 серпня 2024 року призначено підготовче судове засідання по розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_4 .
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Обвинувачений та захисник проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту не заперечували.
Потерпілий ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву, згідно якої просив розглядати справу без його участі.
Вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного.
Обвинувальний акт, пред'явлений за ч. 1 ст. 289 КК України, що надійшов до суду, затверджений прокурором та відповідає вимогам ст. 291 КПК України і не підлягає поверненню прокурору.
Кримінальне провадження підсудне Магдалинівському районному суду Дніпропетровської області згідно правил підсудності, передбачених ст.ст. 32, 33 КПК України.
Підстав для закриття провадження на підставі п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України немає.
Судом проведено підготовче судове засідання, за результатом якого не було встановлено підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному проваджені по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, необхідно проводити у відкритому судовому засіданні, так як підстав для проведення судового розгляду в закритому провадженні немає.
Заперечень від учасників судового провадження щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді не надійшло.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
25.06.2024 року слідчим суддею Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.08.2024 року включно.
Стороною обвинувачення встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, на момент його вчинення перебував у стані алкогольного сп'яніння, не має стійких соціальних зав'язків та постійного місця роботи; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 задля уникнення кримінальної відповідальності перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, так як свідки своїми показами фактично доводять вину обвинуваченого. Тому обвинувачений може незаконно шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування свідків, потерпілого у кримінальному провадженні впливати на них.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник у підготовчому судовому засіданні заперечували проти заявленого клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважають, що ризики не доведені прокурором. Захисник також просив звернути увагу суду на те, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 підозрювався за ч. 2 ст. 289 КК України, а згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 1 ст. 289 КК України.
Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого злочину та за яке передбачене покарання у вигляді тримання під вартою від 3 до 5 років або обмеження волі на той же строк.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, обвинуваченому вже вручений обвинувальний акт, а тому, на думку суду, та з огляду на стадію кримінального провадження не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченого винуватим або невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, але підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що 25.06.2024 року слідчим суддею Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.08.2024 року включно. Визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
Розглядаючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК Україна, за яке може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам передбаченим в частині 1 цієї статті.
Обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, не працює, не має стабільного доходу, одружений, не має на утриманні та вихованні неповнолітніх дітей, у обвинуваченого відсутнє постійне місце роботи, обвинувачений має постійне місце проживання, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину.
Суд вважає, що на даний час існують ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, адже обвинувачений отримав копію обвинувального акту та копію реєстру досудового розслідування, зі змісту яких можливо визначити анкетні дані потерпілого та свідків та в подальшому обвинувачений може впливати на них.
На даний час свідки та потерпілий в даному кримінальному провадженні в судовому засіданні не допитані. Докази, передбачені ст. 84 КПК України, з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені.
Однак, суд вважає, що даний ризик можливо запобігти шляхом застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язку щодо утримання спілкування його з потерпілим та свідками.
Разом з тим, прокурором не надано доказів на підтвердження заявленого у клопотанні ризику можливості переховуватися від суду. Прокурором не надано в судовому засіданні переконливих доказів стосовно зазначеного ризику. Даний ризик не доведений прокурором у судовому засіданні та ґрунтується лише на припущеннях.
Про намір ухилитися від суду може свідчити неявка за викликами до органів досудового розслідування чи суду, відсутність постійного місця проживання та роботи, підбурювання співучасників до втечі, факти втечі від органів досудового розслідування та суду в минулому. Окрім протиправних дій обвинуваченого, про можливі ризики переховування від суду чи слідства можуть свідчити цілком правомірні дії підозрюваної: закриття рахунків у банку, продаж нерухомості, оформлення паспорта для виїзду за кордон, купівля квитків тощо.
ЄСПЛ у п. 33 у справі W v. Switzerland №14379/88 від 26.01.1993 р. стверджує, що «небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти лише залежно від суворості можливого покарання, її потрібно визначати, враховуючи низку інших чинників, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя або зробити її настільки незначною, що вона не слугуватиме виправданням для тримання під вартою. При цьому необхідно враховувати характер обвинуваченого, його моральні риси, кошти, зв'язки з державою».
Суд приходить до висновку, що ризик можливості переховуватися від суду не доведений прокурором у судовому засіданні та ґрунтується лише на припущеннях.
Існування загального переліку ризиків, передбачених ст. 177 КПК, недостатньо. На законодавчому рівні закріплений обов'язок прокурора викласти обставини, що підтверджують наявність ризиків та посилання на матеріали, які підтверджують ці обставини. (п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України).
Зі змісту п. 43 Рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» вбачається, що суд, оцінюючи докази, керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати з сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
В підтвердженні наявності ризиків можуть бути фактичні дані, які свідчать про неналежну поведінку суб'єкта кримінального процесу або можливість такої поведінки. При цьому переконання щодо можливості неналежної поведінки особи повинно ґрунтуватися на даних, які свідчать про реальний намір особи вчинити такі дії. Прокурор в судовому засіданні таких даних не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У судовому засіданні прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 п. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
В судовому засіданні прокурором не доведено, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню, та, що обвинуваченому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 181 КПК України в якості запобіжного заходу може бути застосований домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушення, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченогозапобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Даний запобіжний захід є найбільш прийнятним, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом.
За таких обставин, суд вважає, що обрання міри запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням встановлених Законом обов'язків - є можливою мірою запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 під час судового розгляду.
Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 додаткові обов'язки, передбачені ч. 5 статті 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженні.
Будь - яких інших клопотань від учасників судового провадження суду не заявлено.
Всі питання, пов'язані з підготовкою справи до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_4 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області на 29 серпня 2024 року о 14 год. 00 хв.
Проведення судового розгляду кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
Про час та місце розгляду справи повідомити прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяця, тобто з 19 серпня 2024 року до 19 жовтня 2024 року, заборонивши йому залишати житло з 20 годин 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язкі, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженні.
Обвинуваченого ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути за місцем свого проживання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить з 19.08.2024 року до 19.10.2024 року, якщо строк домашнього арешту не буде продовжено.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.
Направити копію ухвали до органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого для виконання, .
На ухвалу, протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1