справа № 369/2766/24
провадження № 22-ц/824/12651/2024
головуючий у суді І інстанції Пінкевич Н.С.
27 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2024 року про залишення заяви без розгляду у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту, а саме просила встановити факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 разом із спадкоємцем ОСОБА_1 в буд. АДРЕСА_1 та перебування спадкодавця на утриманні ОСОБА_4 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту залишено без розгляду.
Роз'яснено заявниці право подати позов на загальних підставах.
Не погоджуючись із указаною ухвалою представник ОСОБА_1 - адвокат Дмитраш О.М.звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що встановлення юридичного факту спільного проживання спадкоємця ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_3 жодним чином не впливає і не пов'язано з вирішенням спору у справі №369/1070/22, оскільки предметом цього спору є визнання недійсності укладених 1 грудня 2021 року угод купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за якими нерухоме майно ОСОБА_3 вибуло із її володіння поза її волевиявленням, що не позбавляє права набувача цього майна - ОСОБА_2 доводити правомірність укладених ним цивільно-правових угод.
Вважає, що встановлення юридичного факту спільного проживання спадкоємця з спадкодавцем до відкриття спадщини не породжує спір щодо процесуальних прав ОСОБА_1 , як правонаступника померлої позивачки ОСОБА_3 у справі №369/1070/22, оскільки до суду з цим позовом ОСОБА_3 звернулась 12 січня 2022 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ухвала про відкриття провадження у справі 369/1070/22 була постановлена 21 січня 2022 року. Звертає також увагу на те, що ухвала Києво-Святошинського суду у справі №369/1070/22 про визнання ОСОБА_1 правонаступником померлої ОСОБА_3 була скасована постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року (провадження 22-ц/824/16222/2023).
Зазначає, що між заявницею та Борщагівською Сільською радою Бучанського р-ну Київської області відсутній спір в порядку ст. 1277 ЦК України про визнання спадщини ОСОБА_3 відумерлою і таким чином рішення у справі №369/2766/24 не може впливати та бути пов'язаним з жодним спором про право на спадщину ОСОБА_3 і у майбутньому.
Наголошує на тому, що оскільки ОСОБА_2 не має права на спадщину за померлою ОСОБА_3 ні на підставі заповіту ні на підставі закону, то він не має процесуального права оспорювати право ОСОБА_1 на спадщину померлої ОСОБА_3 на підставі заповіту за відсутності процесуальної правосубєктності.
5 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Деяк Я.М., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що враховуючи наявність цивільних справ №369/1070/22 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування реєстраційних записів, та №369/18018/23 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в яких розглядається питання переходу до ОСОБА_1 прав та обов'язків у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 з метою отримання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 , а також заперечення з боку останнього щодо підстав позову ОСОБА_1 , то у такому випадку виникає спір про право, що не може бути предметом розгляду у рамках окремого провадження.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Дмитраш О.М. просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Деяк Я.М. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту, а саме просила встановити факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 разом із спадкоємцем ОСОБА_1 в буд. АДРЕСА_1 та перебування спадкодавця на утриманні ОСОБА_4 .
В обґрунтування заяви вказувала, що 4 грудня 2021 року ОСОБА_3 , яка мешкала в буд. АДРЕСА_1 склала заповіт, яким усе своє майно, яке вона мала, а також все те, що за законом вона буде мати право, заповіла позивачці - ОСОБА_1 .
Зазначала, що 11 грудня 2021 року СВ Бучанського РУП ГУНП у Київській області було порушене кримінальне провадження № 12021116410001165 по факту неправомірного заволодіння нерухомим майном ОСОБА_3 групою осіб, дії яких мають ознаки кримінального правопорушення, що передбачене ч.2.ст.190 КК України - шахрайство, вчинене за взаємною змовою групою осіб. 12 січня 2022 року ОСОБА_3 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про визнання укладеного від її імені договору купівлі продажу її нерухомого майна недійсним (справа №369/1070/22), однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в помешканні заявника, так як фактично проживала та перебувала на утриманні спадкоємця, про що був складений актовий запис та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ВК Борщагівської сільської ради Бучанського р-ну Київської області.
Зазначала, що 28 січня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання її правонаступником позивача у цивільній справі № 369/1070/22 та у лютому 2022 року звернулася до приватного нотаріуса Бучанського нотаріального округу Квінікадзе О.Б та у встановленому порядку, подала з метою прийняття спадщини та відкриття спадкової справи свій паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , копію заповіту ОСОБА_3
Вказувала, що помічниця нотаріуса повідомила, що їй додатково необхідно отримати відповідні довідки із ЦНАБ (оскільки в той день державні реєстри з технічних причин були закриті) і після цього вона призначить позивачці час для оформлення свідоцтва про право на спадщину, однак 24 лютого 2022 року розпочалось вторгнення військ РФ в Україну і Бучанський р-н Київської області став зоною бойових дій, що є загальновідомим фактом.
Також вказувала, що 20 жовтня 2023 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Квінікадзе О.Б. про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з тих підстав, що позивачка пропустила 6 місячний строк, встановлений ст.1270 ЦК України. При цьому приватний нотаріус Квінікідзе О.Б послався на положення ч.3 ст.1268 ЦКУкраїни та на думку позивачки дійшов помилкового висновку стосовно того, що спадкоємець ОСОБА_1 не має права на прийняття спадщини на підставі постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 про, що свідчить відмітка про реєстрацію місця проживання.
Наголошувала, що спадкодавець ОСОБА_3 , яка мала помешкання за АДРЕСА_2 , що розташоване навпроти помешкання ОСОБА_1 фактично проживала в будинку №50 та перебувала на утриманні ОСОБА_1 ,так як мала старечий вік (85 років) і потребувала сторонньої допомоги та догляду.
Звертала увагу, що у відповідності з положеннями ч.3 ст.1268 ЦК України ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_3 по факту сумісного проживання з спадкодавцем має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 за межами строку, встановленого ст.1270 ЦК України, оскільки від отримання спадщини не відмовлялась.
23 квітня 2024 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 , який вказував, що встановлення факту, який розглядається в даній справі заявником пов'язується з наступним вирішенням спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження. Також вказував, що у даній справі виникає спір про право, що не може бути предметом розгляду у рамках окремого провадження. Враховуючи викладені обставини в заяві просив суд залишити заяву без розгляду.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту залишено без розгляду.
Роз'яснено заявниці право подати позов на загальних підставах.
Так, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 разом із спадкоємцем ОСОБА_1 в буд. АДРЕСА_1 та перебування спадкодавця на утриманні ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявні цивільні спори різного характеру, а рішення суду в даній справі пов'язується з наступним вирішенням спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження. Із заяви вбачається, що ОСОБА_2 заперечує щодо вимог заявниці, тобто в даній справі наявний спір про право.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Відповідно до правил статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
4) усиновлення;
5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;
6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
8) визнання спадщини відумерлою;
9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. (ч.6 ст. 294 ЦПК України)
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 57 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Положення ст.ст. 293-294 ЦПК України є такими самими.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Так, матеріалами справи встановлено, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справи № 369/1070/22 за позовом, поданим 12 січня 2022 року ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 недійсними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 21 січня 2022 року Києво-Святошинським районним судом Київської області відкрито провадження в даній справі.
28 січня 2022 року до суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про залучення її в якості правонаступника позивача в порядку ст. 55 ЦПК України. Зазначала, що 4 грудня 2021 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким усе своє майно заповіла їй.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2022 року у справі № 369/1070/22 клопотання ОСОБА_1 про залучення правонаступника позивача у справі задоволено. Залучено ОСОБА_1 до участі в справі в якості позивача як правонаступника померлої ОСОБА_3
14 червня 2022 року у даній справі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5
6 лютого 2023 року до суду звернувся ОСОБА_2 про залучення його до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Зазначав, що з 11 лютого 2022 року він є власником спірного житлового будинку та земельної ділянки. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2023 року ОСОБА_2 залучено до участі в справі в якості співвідповідача.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 369/1070/22 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Деяка Я.М. задоволено. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2022 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення її до участі в справі в якості правонаступника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.
У даній справі, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування реєстраційних записів до відповідачів з підстав переходу до неї прав та обов'язків у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 .
В той же час, у цій справі відповідачі заперечують проти задоволення вимог позивача та вказують на відсутність у ОСОБА_1 прав та обов'язків померлої ОСОБА_7 в силу пропуску нею строку для прийняття спадщини.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у провадженні Києво-Сятошинського районного суду перебуває справа № 369/18018/23 за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Квінікадзе О.Б. та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Отже, у даній справі предметом позову ОСОБА_1 є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_3 .
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 недійсними та про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в тому числі на земельну ділянку та будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 .
Частиною 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст. 315 ЦПК України).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про право, дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справі відсутні докази іншого майна, яке належало померлій ОСОБА_3 , і відповідно до якого не вбачалося б спору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.
Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба