20 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у межах строку досудового розслідування, а саме до 08.09.2024 року, із визначенням розміру застави 118 890,4 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 360 000 000 грн. 00 коп.
У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися з місця постійного проживання (у Київській області, смт Козин), в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій ______________________________________________________________________________
Справа № 757/31035/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5098/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав, що під час продовження строку тримання під вартою слідчий суддя не перевірив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Зокрема, органом досудового розслідування не надано жодних доказів створення злочинної організації, її діяльності та вчинення кримінальних правопорушень у складі такої організації.
Усі інкриміновані слідством дії підпадають під ознаки ведення компаніями звичайної законної господарської діяльності, які за необхідності повинні вирішуватись в рамках господарського процесу.
Водночас, поставка товарів Міністерству оборони України відповідала умовам Договорів про закупівлю. Міноборони беззастережно прийняло та оплатило товар.
Встановлене в результаті огляду речове майно передане до військової частини НОМЕР_1 для використання для потреб військовослужбовці, та ні Міноборони, ні безпосередні споживачі поставленого майна не мають претензій до поставленого ТОВ «ВАМ» товару.
У судовому засіданні 11.07.2024 сторона захисту заявляла клопотання про допит ймовірних учасників злочинної організації, однак слідчий суддя необгрунтовано та безпідставно відмовив у задоволенні таких клопотань.
Апелянт зазначав, що у даному кримінальному провадженні відсутній потерпілий, а відтак і відсутні збитки. Висновки комплексних експертиз (речей та матеріалів, товарознавчої та економічної), якими обґрунтовується підозра, в тому числі, в частині розміру завданих збитків, є необ'єктивними та не підтверджують розмір збитків у кримінальному провадженні.
Також захисник зазначав, що у клопотанні відсутні будь-які докази чи обставини, які б свідчили про те, що існує хоча б один із ризиків, який би виправдовував строк тримання ОСОБА_7 під вартою.
Слідчий суддя не взяв до уваги, що враховуючи здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні вже майже 8 місяців, ймовірні ризики щодо ОСОБА_7 , які могли існувати на час обрання запобіжного заходу, - очевидно зменшились.
Зокрема, факти переховування ОСОБА_7 відсутні і нічим не підтверджені, а заявлений стороною обвинувачення ризик переховування підозрюваного міг би нівелюватись домашнім арештом.
У сторони обвинувачення відсутні будь-які докази, які вказували б на наміри, спроби або хоча б бажання ОСОБА_7 ухилитися від органу досудового розслідування та/або суду. Сама лише наявність у підозрюваного нерухомого майна за кордоном не може обґрунтовувати ризик того, що ОСОБА_7 буде там переховуватись.
ОСОБА_7 у 2023 р. тричі перетинав кордон та щоразу повертався до України.
Підозрюваний ніколи не намагався та не мав наміру знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для провадження. Посада ОСОБА_7 в ТОВ «ВАМ» жодним чином не впливає на наявність ризику знищення речей.
Перебування ОСОБА_7 на свободі об'єктивно не може перешкоджати проведенню слідчих (розшукових) дій, про які заявляє слідство.
Існування ризику впливу на свідків носить суто теоретичний характер, на що слідчий суддя увагу не звернув увагу. Клопотання не містить інформації про жодного конкретного свідка, на якого міг би впливати ОСОБА_7 . Виконання державних замовлень не спричинило виникнення у ОСОБА_7 будь-яких управлінських повноважень відносно співробітників Міноборони.
Дії ОСОБА_7 , спрямовані на забезпечення функціонування ТОВ «ВАМ», не можуть розцінюватись як перешкоджання кримінальному провадженню.
При продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_7 слідчим суддею не було враховано його волонтерську діяльність, репутацію, яка нівелює можливість вчинення ним ризиків. На переконання апелянта, наявність міцних соціальних зв'язків, високої репутації ОСОБА_7 свідчить про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою.
Також апелянт посилався на те, що визначений ОСОБА_7 розмір застави є очевидно непомірним для нього, що зумовлює безальтернативне його утримання під вартою.
Визначаючи заставу, слідчий суддя жодним чином не обґрунтував, чому застава саме у такому розмірі зможе гарантувати виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
У випадку ОСОБА_7 розмір застави визначений не з урахуванням особи підозрюваного, а з огляду на суспільний резонанс справи, що є неприпустимим.
Наявність нерухомого майна у власності підозрюваного та його родини не може обґрунтовувати визначений розмір застави. Крім того, ОСОБА_7 не може реалізувати належне йому майно та отримати кошти для виплати застави у зв'язку з тим, що все майно арештоване.
У той же час дохід ОСОБА_7 за 2021 - 2023 рр. склав 321 186,6 грн, а відтак застава у розмірі 360 000 000 грн. є непомірною для ОСОБА_7 .
Також, апелянт зазначав, що подальше тримання під вартою ОСОБА_7 створює загрозу для його життя і здоров'я у зв'язку ракетними атаками росії по містам України та відсутністю в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» укриттів, які б забезпечили його безпеку.
Крім того, захисник посилався на порушення слідчим суддею правил підсудності під час розгляду клопотання, з тих підстав, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні є Головне слідче управління Державного бюро розслідувань, яке входить до складу Центрального апарату Державного бюро розслідувань, який знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 15, тобто у межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , керуючи та приймаючи участь у сформованій ОСОБА_11 злочинній організації у складі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановлених на теперішній час осіб, під час виконання державних контрактів від 23.02.2023 №286/3/23/102, №286/3/23/104, №286/3/23/105, №286/3/23/106, №286/3/23/107, №286/3/23/108, №286/3/23/109, №286/3/23/110, №286/3/23/111, №286/3/23/112, №286/3/23/116, №286/3/23/117, №286/3/23/118, №286/3/23/120, №286/3/23/121, №286/3/23/122 та №286/3/23/123, вчинили заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, спричинивши Міністерству оборони України матеріальну шкоду на загальну суму 934 013 447 грн.
17.01.2024 заступником керівника Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_15 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 в керівництві злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 255 КК України, в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України, та у організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Постановою заступника керівника Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_15 від 18.01.2024 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в розшук.
Згідно даних протоколу затримання від 22.01.2024, цього ж дня о 07 год. 29 хв. затримано ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.01.2024 про дозвіл на затримання ОСОБА_7 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2024 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17.03.2024, із визначенням застави у розмірі 165 126 прожиткових мінімумів, що становить 500 001 528 гривень, та покладено на нього, у разі внесення застави, обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Постановою заступника Генерального прокурора від 12.03.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до трьох місяців, а саме до 17.04.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.03.2024 у справі ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 17.04.2024 включно, із визначенням застави у розмірі 155 217 прожиткових мінімумів, що становить 469 997 076 гривень, та покладено у разі внесення застави обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до шести місяців, тобто до 17.07.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2024 ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 10.06.2024 включно, із визначенням застави в розмірі 130 000 прожиткових мінімумів, що становить 393 640 000 гривень, та покладено у разі внесення застави обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2024 ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 17.07.2024 включно, із визначенням застави в розмірі 130 000 прожиткових мінімумів, що становить 393 640 000 гривень, та покладено у разі внесення застави обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.07.2024 скасовано вищевказану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та постановлено нову ухвалу, якою щодо ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 17.07.2024 включно, із визначенням застави у розмірі 360 000 000 гривень, та покладено у разі внесення застави обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 17.01.2025.
11.07.2024 старший слідчий в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у межах строку досудового розслідування, а саме до 15.09.2024 року, із визначенням застави у розмірі 118 890,4 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 360 000 000 грн. 00 коп., та покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у межах строку досудового розслідування, а саме до 08.09.2024 року, із визначенням розміру застави 118 890,4 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 360 000 000 грн. 00 коп.
У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися з місця постійного проживання (у Київській області, смт Козин), в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень,передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у виді 118 890,4 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 360 000 000 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи про відсутність у діях ОСОБА_7 складів інкримінованих йому злочинів з тих підстав, що, на переконання апелянта, поставка товарів Міністерству оборони України відповідала умовам договору про закупівлю, та ні в Міноборони, ні в безпосередніх споживачів поставленого товару не було претензій до його якості; посилання на відсутність доказів створення злочинної організації, відсутність збитків у кримінальному провадженні; а також доводи про неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, зокрема висновків комплексних експертиз (речей та матеріалів, товарознавчої та економічної експертизи), є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, посилання захисника на відсутність доказів наміру підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також на ту обставину, що підозрюваний у 2023 році тричі перетинав кордон та щоразу повертався до України, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, та не свідчать про відсутність існування ризику переховування підозрюваного на наступних етапах досудового розслідування.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження його існування, оскільки такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Наведені в апеляційній скарзі відомості про особу підозрюваного, його діяльність та репутацію, наявність міцних соціальних зв'язків, не спростовують висновків про продовження існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
При вирішенні питання про продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, надав належну оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст. 178 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості не спростовують висновків про продовження існування ризиків у кримінальному провадженні та необхідність продовження строку тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 є необгрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_7 разом з іншими особами на загальну суму 934 013 447 грн, та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у розмірі 360 000 000 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
Наведені в апеляційній скарзі захисника доводи про здійснення розгляду клопотання слідчого з порушенням правил підсудності, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Згідно затвердженої Указом Президента України від 05.02.2020
№ 41/2020 організаційної структури Державного бюро розслідувань, Головне слідче управління належить до структури Центрального апарату Державного бюро розслідувань.
Як убачається з даних наявних у справі процесуальних документів Державного бюро розслідувань, зокрема даних постанов про визначення групи слідчих, листів, а також оскаржуваних повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, адресою місцезнаходження вказаного органу зазначено: АДРЕСА_1 , що знаходиться у межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.
Наведене узгоджується і з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та даними офіційного сайту Державного бюро розслідувань.
Крім того, як убачається із матеріалів судового провадження, розгляд клопотань сторони обвинувачення про застосування заходів забезпечення даного кримінального провадження № 62023000000000876 у порядку, передбаченому Главою 10 КПК України, здійснювався саме слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва, про що свідчать дані ухвал слідчих суддів вказаного суду про застосування та продовження строку дії застосованого в межах кримінального провадження № 62023000000000876 запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 .
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3