Справа № 753/13273/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/381/2024
14 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Даньшиній І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Мицик Ю.С.,-
встановив:
У серпні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із названим позовом.
АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 100 грн 00 коп.станом на 28 травня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 30 100 грн 00 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2023 року названий позов задоволено частково.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 лютого 2020 року у розмірі 23 298 грн 01 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2 066 грн 68 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.
На адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від представника АТ КБ «ПриватБанк» про відкладення розгляду апеляційної скарги, призначеного на 29 травня 2024 року на 10 год 40 хв. у зв'язку з участю представника апелянта в іншому судовому засіданні.
Розгляд апеляційної скарги представника АТ КБ «ПриватБанк» відкладено на 14 серпня 2024 року на 10 год 00 хв.
12 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від представника АТ КБ «ПриватБанк» про відкладення розгляду апеляційної скарги, призначеного на 14 серпня 2024 року на 10 год 00 хв. у зв'язку з участю представника апелянта в іншому судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі зайнятості одного представника апелянта, в судовому засіданні з розгляду вказаної апеляційної скарги міг взяти участь інший представник АТ КБ «ПриватБанк».
Відтак, зазначені представником апелянта причини відкладення судового засідання колегія суддів визнає неповажними.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів про те, що саме ці витяг з тарифів та витяг з умов розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що 08 лютого 2020 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно з яким отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_1 належним чином не виконав умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Станом на 28 травня 2023 року загальна сума заборгованості становить 30 100 грн 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 23 298 грн 01 коп.; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 6 801 грн 99 коп.
Обґрунтовуючи поданий позов, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг татарифами банку складає договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження позовних вимог банком надано: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 08 лютого 2020 року станом на 28 травня 2023 року; виписку за договором № б/н за період з 08 лютого 2020 року по 07 червня 2023 року; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки; анкету-заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до умов та правил надання банківських послуг; заяву про приєднання до умов та правил надання послуг.
Так у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року за № 342/180/17 зазначено: «У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.»
Враховуючи вищевикладені вимоги Закону та висновки Верховного Суду, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за відсотками в розмірі 6 801 грн 99 коп.
Разом з тим, в анкеті-заяві відсутня домовленість сторін щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання послуг, колегія суддів оцінює критично, оскільки до вказаної заяви не застосовуються положення ч. 1ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.
Рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 298 грн 01 коп. не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 10 листопада 2023 ухваленоз додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 27 серпня 2024 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко