26 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3060/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в адміністративній справі №280/3060/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
-визнати протиправними рішення відповідача від 16.04.2023 №5783-4620/Х-02/3-0800/23 щодо відмови позивачу, як судді Господарського суду Запорізької області у відставці, перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді згідно з його заявою від 17.03.2023 №Х-221;
-зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 102157,20 грн. з урахуванням раніше виплачених коштів, починаючи з 18.02.2020, та виплатити позивачу недоплачену суму пенсійних виплат в сумі 1 486 486,80 грн. з урахуванням вже виплачених сум пенсії за період;
-в порядку ст.382 КАС України встановити відповідачу строк в один місяць з дня набрання рішенням суду по даній справі законної сили для подання звіту про його виконання.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
-визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно його заяви від 17.03.2023.
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 80% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
27.02.2024 до суду від представника позивача адвоката Олійника О.С. надійшла заява (вх. № 9436) про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн.
Також у заяві адвокат Олійник О.С. просить поновити пропущений строк на подання заяви. В обґрунтування поновлення строку зазначає, що повний текст рішення отримано 20.02.2024. 24 та 25 лютого були вихідними днями. Також зазначає, що знаходиться за кордоном в часовому поясі «Гринвіч 0», що спричинило некоректне датування заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення у справі №280/3060/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись з такою ухвалою суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти ухвалу рішення яким направити справу до суд першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що КАС України не містить “загального правила» про те, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат мають бути надані виключно до вирішення справи по суті.
Відповідно до приписів підпункту 10 частини 3 статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Посилання суду першої інстанції на ухвали Верховного Суду та постанови апеляційного суду є неправомірним.
Частиною 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Ухвали Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції, не підтверджують помилкові висновки, вказані в оскарженій ухвалі цього суду.
В даній же справі правова допомога надавалась адвокатом позивачу протягом всього судового процесу, навіть і після винесення остаточного рішення, а акт приймання-передачі послуг був підписаний позивачем вже після розгляду справи, і ніяк не міг бути поданий до винесення судового рішення.
Крім того, в даній справі представник позивача в пункті 3 заяви від 26.02.2024 №Х/248 зазначив “робимо тут в порядку частини сьомої статті 139 КАС України заяву про те, що позивач має наміри подати документи про розмір судових витрат протягом п'яти днів після винесення судового рішення, через наведені поважні причини (відсутність у справі стадії судових дебатів) просимо поновити пропущений строк цієї заяви».
В даній справі, акт приймання-передачі послуг був підписаний позивачем вже після розгляду справи, і ніяк не міг бути поданий до винесення судового рішення. Крім того, представник позивача в пункті 3 заяви від 26.02.2024 №Х/248 зробив заяву в порядку статті 139 КАС України із клопотанням про поновлення пропущеного строку, яке судом першої інстанції протиправно не було розглянуто та вирішене.
Недоплачена позивачу пенсія саме і є його неотриманим за звичайних обставин доходом, тобто матеріальною шкодою в розумінні статті 22 ЦК України, отже, відтак відповідно до вимог підпункту 2 частини четвертої статті 257 КАС України, з урахуванням суми позовних вимог в грошовій частині, які заявив позивач, дана справа не могла бути розглянута в спрощеному провадженні, а лише в загальному провадженні з викликом сторін і судовими дебатами.
До кола поважних причин, на підставі яких слід поновити вказаний строк, слід також віднести: непоінформованість позивача про дату розгляду справи в порядку письмового провадження; відсутність станом на дату винесення судового рішення акту прийому-передачі послуг з надання правової допомоги, який був підписаний пізніше.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені заяви, виходив з того, що позивачем припушено строк, визначений ч.7 ст.139 КАС України, можливість поновлення якого не передбачена.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України.
Частина 1 статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Частина 4 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За частиною 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 3-5 статті 143 КАС України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зробив правові висновки, що частина 7 статті 139, частини 3, 4 статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині 7 статті 139, частині 3 статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 під час розгляду справи судом першої інстанції останній зобов'язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п'ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У цій справі Верховний суд також зазначив, що відповідно, в межах ключового питання у цій справі під час перевірки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності): (1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п'ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у зв'язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Також Верховний Суд зазначив, що безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи, навіть, з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 зазначила, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Також, Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 у справі №340/2449/19, від 15 червня 2023 року у справі № 160/21030/21 зазначив, що з огляду на приписи частини 3 статті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів. При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень наведених вище норм кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку коли справа слухається у відкритому судовому випадку. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20, від 04 липня 2023 року у справі № 480/2629/21.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року призначено адміністративну справу №280/3060/23 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
КАС України встановлює дві основні форми адміністративного судочинства: загальне та спрощене позовне провадження.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідно до статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
За змістом положень частини 9 статті 171 та частини першої статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами загального чи спрощеного позовного провадження вирішується судом в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі.
Тобто суд визначає форму адміністративного судочинства під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, про що обов'язково зазначається в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 8 статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Таким чином при розгляді справ в порядку спрощеного провадження судові дебати як стадія судового розгляду не передбачені.
Судове рішення суду першої інстанції за результатами розгляду справи, прийнято в порядку спрощеного провадження 20 лютого 2024 року.
Ураховуючи, що справу судом було призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників така стадія розгляду справи по суті, як судові дебати у цьому випадку не передбачена, що об'єктивно вплинуло на можливість подання позивачем на цій стадії відповідних доказів на підтвердження обсягу наданих послуг або зробити про це відповідну заяву.
Проте, позивач у прохальній частині позовної заяви та у подальшому під час розгляду справи до ухвалення рішення по суті спору, не робив жодних заяв про розподіл судових витрат, або, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Тобто, до 20 лютого 2024 року (ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи) позивач не здійснював будь-яких заяв/клопотань про намір скористатися правом на подання доказів для підтвердження заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Водночас, як вже зазначалося, саме висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду першої інстанції не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
З досліджених судом доказів витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, встановлено, що усі витрати стосуються дій, вчинених адвокатом до подачі позовної заяви до суду.
Таким чином суд дійшов висновку, що вказані витрати могли бути визначені та підтверджені доказами до розгляду справи по суті або попереджено про їх подання до прийняття рішення по суті. Проте, представником позивача в порушення положень частини 7 статті 139 КАС України, направлено заяву та вказані докази до суду після ухвалення рішення по суті.
З огляду на наведені вище обставини суд дійшов висновку, що позивачем подано заяву та докази з порушенням приписів КАС України.
Отже, неподання чи незаявлення стороною про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, до ухвалення рішення по суті, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат
За таких обставин висновок суду першої інстанції є правильним.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в адміністративній справі №280/3060/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко