28 серпня 2024 р.Справа № 583/2684/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Сидоренко Р.В., вул. Жовтнева, 7, м. Охтирка, Ахтырський, Сумська, 42700, по справі № 583/2684/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 877/2024 від 23.05.2024 р. за ст.210-1 ч. 2 КпАП України,
ОСОБА_1 звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив постанову про накладення адміністративного стягнення № 877/2024 від 23.05.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 скасувати.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.07.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України) та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із неможливістю явки до суду за перебуванням на слідчих діях в НАБУ, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки зазначене клопотання не підтверджується жодними доказами.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 14.04.2024 на ім'я ОСОБА_1 була складена повістка №1602 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. 14.04.2024 р., що підтверджується копією розписки про отримання повістки. У розписці до цієї повістки відсутній підпис особи, якій вона вручена.
Згідно акту від 14.04.2024 складеного солдатом ОСОБА_3 останній намагався вручити повістку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 який відмовився її отримувати та заявив - «тошните своїми повістками». Громадянину в усній формі повідомлено про необхідність з'явитись на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , 14.04.2024 р. о 09:00 год. з метою уточнення військово-облікових даних. У акті зазначені свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які засвідчили його власними підписами.
Однак 14.04.2024 о 09:00 год. ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув.
20.05.2024 р. інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 складений відносно ОСОБА_1 протокол № 869/2024 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КпАП України, відповідно до якого 20.05.2024 о 17.25 год. встановлено факт неявки гр. ОСОБА_1 за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14.04.2024 р. на 09.00 год. без поважних причин у зв'язку з мобілізацією, що є порушенням ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період.
З даного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснено його права, передбачені ч. 1 ст. 63 Конституції України та ч. 1 ст. 268 КпАП України. Позивач відмовився від підпису в протоколі, заяв, клопотань, зауважень не подавав.
Встановлено також, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: 23.05.2024 о 10:00 год. в кабінеті № 18.
23.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 та винесено постанову № 877/2024 про накладення адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 5100 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КпАП України.
Відповідно до даної постанови 20.05.2024 р. о 17.25 год. встановлено факт неявки гр. ОСОБА_1 за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14.04.2024 на 09.00 год. без поважних причин у зв'язку з мобілізацією, що є порушенням ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період.
Копію даної постанови ОСОБА_1 отримав 23.05.2024, про що свідчить його підпис в постанові.
Не погодившись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діянні ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, оскільки порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію було вчинено 14.04.2024 під час дії особливого періоду, а тому його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 210-1 КпАП України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Згідно зі статтею 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакцій на час виникнення спірних праовідносин) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
На час вчинення правопорушення (14.04.2024) ст. 210-1 КУпАП викладена в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021, який набрав чинності 23.04.2021 року, а саме:
ч. 1 ст. 210-1 КУпАП Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ч. 2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів звертає увагу, що на час складення протоколу №869/2024 від 20.05.2024, розгляду справи та винесення спірної постанови № 877/2024 від 23.05.2024, ст. 210-1 КУпАП викладена в редакції Закону №3696-IX від 09.05.2024, який набрав чинності 19.05.2024 року, а саме:
ч.1 ст. 210-1 КУпАП Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ч.2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ч.3 ст. 210-1 КУпАП Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідачем під час розгляду справи та винесенні оскаржуваної постанови №877/2024 від 23.05.2024 не було враховано, що діяла редакція ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, яка не містила в собі ознаки «вчинення такого порушення в особливий період».
Також, судова колегія звертає увагу, що з протоколу №869/2024 від 20.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 протягом року адміністративному стягненню не піддавався, що виключає - повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, за таких обставин, оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судом першої інстанції, не враховано, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваної постанови та відсутності підстав для її скасування.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.07.2024 по справі №583/2684/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 23.05.2024 № 887/2024 про накладення адміністративного стягнення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 5100 грн., провадження по справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич