28 серпня 2024 р. Справа № 520/7484/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 26.04.24 по справі № 520/7484/23
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними та скасування постанов
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Арутюняна С.С. №302913 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
- визнати протиправною та скасувати постанову в.о.начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Арутюняна С.С. №302914 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 р в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає оскаржуване рішення прийнятим з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи, та неправильним їх дослідженням і оцінкою. Вказує , що постанова в.о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Арутюняна С.С. від 28 грудня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №302914 є незаконною та необґрунтованою, оскільки в основу вказаного рішення покладено сумнівні результати зважування за допомогою приладу, що не пройшов періодичну повірку. Також, вказує , що судом не наведено жодних висновків щодо правомірності винесеної відповідачем постанови від 28.12.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №302913. Так, в обґрунтування неправомірності та незаконності вказаної постанови зазначено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач здійснював спірне перевезення вантажу з метою його подальшого самостійного використання, чи що позивач здійснював перевезення такого вантажу на замовлення третьої особи, відтак обов'язку щодо оформлення товарно-транспортної накладної у позивача не було. Окрім цього, судом не враховано долучену до адміністративного позову видаткову накладну від 09.11.2021 року, що є належним документом для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Відтак, судом допущено неповноту судового розгляду, не враховано доводи та аргументи сторони позивача та загалом не виражено судження з приводу правомірності/неправомірності оскаржуваної постанови від 28.12.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №302913. Крім того , суд першої інстанції взагалі не дослідив обставини порушення відповідачем процедури розгляду справ про порушення. Вважає , що відповідач не виконав обов'язку щодо належного та своєчасного інформування про час та місце розгляду справи уповноваженої особи суб'єкта господарювання, чим фактично мене було позбавлено права на участь у розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченого пунктом 26 Порядку № 1567, і в свою чергу, порушено порядок розгляду даної категорії справ, закріплений положеннями Порядку № 1567. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року скасувати, постанови нове рішення, за яким позовні вимоги задовольнити.
Від відповідача до суду надійшов відзив , в якому посилаюсь на обставини та обґрунтування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено , що керуючись Законом України “Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), 15.11.2021 співробітниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на а/д М-03 “Київ-Харків-Довжанський», 674 км + 499 м.
Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, співробітниками відповідача був зупинений транспортний засіб марки MAЗ 544008, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача - ОСОБА_1 .
За результатами габаритно-вагового контролю, використовувались ваги “Ваги автомобільні для зважування в русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9, серійний № 2059, згідно талону № 445 від 15.11.2021 зважування на вагах виявило, що: - навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу становить 20,98 т при нормативно допустимому 16 т.
На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Відділу, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0053815 від 15.11.2021 та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 050849 від 15.11.2021.
На момент проведення перевірки також установлено: - відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж.
Також судом встановлено, що у зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт № 323072 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2023, в якому зафіксовано рух транспортного засобу з перевищенням вагових обмежень при перевезенні подільного вантажу, зафіксовано.
З зазначеним актом позивача було ознайомлено під підпис із зазначенням “З актом ознайомлений».
Повідомленням № 108149/28.1/24-21 від 23.12.2021, направленим засобами поштового зв'язку з повідомленням № 6102256642459, позивача було викликано для розгляду акту на 28.12.2021 з 9.00 до 12.00. Однак позивач на розгляд справи не з'явився.
У зв'язку з вищезазначеним, відповідачем за результатами розгляду акту № 323072 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302913 від 28.12.2021 за порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та відповідно до абз.15, ч.1, ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302914 від 28.12.2021.
Копія постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302913 від 28.12.2021 та № 302914 від 28.12.2021 були направлені на адресу позивача повідомленням № 10770/28.4/24-21 від 30.12.2021, засобами поштового зв'язку листом з повідомленням № 6102256641835.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що за результатами габаритно-вагового контролю, згідно талону № 445 від 15.11.2021 зважування на вагах виявило, що: - навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу становить 20,98 т при нормативно допустимому 16 т. На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Відділу, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0072766 від 03.10.2023 та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0063318 від 03.10.2023. Відповідно до Сертифіката відповідності UA.TR.113-0076/23F-20 від 17.09.2021 (первісний сертифікат) та Свідоцтва про повірку від 22.08.2023, ваги пройшли періодичну повірку, як того вимагає Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядок № 879. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт підпадає під дію абзацу 12 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Також, судом першої інстанції встановлено , що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який надано до суду в розділі видів економічної діяльності у останнього навіть зазначено вид економічної діяльності “ 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», що свідчить про відповідність його видів економічної діяльності до приналежності статусу “автомобільного перевізника», тобто позивачем здійснювалось надання послуг з перевезення вантажу, що підпадає під визначення “автомобільний перевізник» у розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт». Відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. На момент проведення перевірки встановлено- відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж. Із системного аналізу положень законодавства вбачаються основні вимоги, яким повинні відповідати належним чином заповненні товарно_транспортні накладні, а видаткова накладна, яка надана водієм при перевірці та додається Позивачем до справи, не є належним документом, з огляду на відсутність обов'язкових реквізитів, встановлених законодавством. Відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», товарно-транспортна накладна обов'язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно - транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправною та скасування постанови в.о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Арутюняна С.С. №302914 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн , виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно пунктів 12, 13, 14 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», «Про міліцію», Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів), Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок № 879/.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Згідно з приписами п.п. 9, 15 п. 2 розділу ІІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за №1171/29301, стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: стаціонарні ваги для точного зважування транспортних засобів у русі; документ про відповідність та/або свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ цих Вимог пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен бути укомплектований таким: 1) вимірювальним (зважувальним) обладнанням вагових параметрів повної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу; 2) вимірювальним обладнанням для вимірювання габаритних параметрів великогабаритних транспортних засобів; 3) комп'ютерною технікою; 4) засобами зовнішнього освітлення; 5) джерелом автономного живлення для забезпечення роботи транспортного засобу спеціалізованого призначення; 6) документом про відповідність та/або свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Пунктом 12 Порядку № 879 встановлено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункт 13 Порядку №879).
Отже, зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично повинна проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Використання під час здійснення габаритно-вагового контролю вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена не допускається.
За визначенням статті 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об'єкта оцінки відповідності.
Вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов'язаних з вимірюваннями закріплені у Технічному регламенті законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМ України від 13.01.2016 № 94(далі - Технічний регламент).
Відповідно до пункту 2вказаного акту, дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1.
У Додатку 1 Технічного регламенту закріплений перелік засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, на які поширюється дія Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, зокрема у п. 52 закріплено прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь
Згідно з пунктом 10 Технічного регламенту засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію тільки у разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Відповідно до вимог пункту 17, 18 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»: періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 затверджено міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, відповідно до яких міжповірочний інтервал автоматичних зважувальних приладів, зокрема приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь становить 1 рік.
За результатами габаритно-вагового контролю, використовувались ваги “Ваги автомобільні для зважування в русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9, серійний № 2059.
З матеріалів справи вбачається , що наданий відповідачем до суду сертифікат відповідності №UA.ТR.113-0076/23F-20, виданий 17.09.2020 ННЦ "Інститут метрології" на ваги автомобільні для зважування в русі ВА-Д, чинний до 16.09.2021 /а.с. 161/.
Таким чином, станом на час проведення перевірки та зважування транспортного засобу, 15.11.2021, використане відповідачем зважувальне обладнання не мало чинного сертифікату відповідності, оскільки наданий до суду сертифікат відповідності №UA.ТR.113-0076/23F-20, виданий 17.09.2020 ННЦ "Інститут метрології" на ваги автомобільні для зважування в русі ВА-Д, втратив чинність 16.09.2021, а тому не є належним та допустимим доказом на підтвердження перебування використаних для зважування вагів автомобільних для зважування в русі ВА-Д, зав. номер 20ВА-Д-2WWS-0,9 за серійним номером 2059, у робочому стані.
Доказів проведення періодичної повірки вагів, що використовувалися 15.11.2021 року для здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAЗ 544008, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, відповідачем до суду надано також не було.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що зважувальне обладнання перебувало в робочому стані, пройшло перевірку з клемуванням та видачею відповідного свідоцтва тощо.
Отже, з урахуванням викладеного та зважаючи на положення вищенаведених норм законодавчих актів, якими врегульовано спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №557/322/17.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на час проведення перевірки та зважування транспортного засобу (15.11.2021) використане відповідачем зважувальне обладнання перебувало у робочому стані та могло використовуватися для виконання завдань, пов'язаних з вимірюваннями.
Таким чином, відповідачами не доведено факт порушення ФОП ОСОБА_1 абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за яке до позивача застосовано штраф у сумі 51000,0грн. постановою Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302914 від 28.12.2021 р., а отже, не доведено правомірності оспорюваної постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302914 від 28.12.2021 р про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що постанова Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302914 від 28.12.2021 р прийнята відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені законодавством України, та необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302914 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302913 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, виходячи з наступного.
Підставою прийняття вказаної постанови та застосування до позивача штрафу у розмірі 17000,0 грн слугувало те , що в ході проведення перевірки посадовими особами виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме : відсутність товарно-транспортної накладної, що відображено у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 323072 від 15.11.2021.
Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені ст. 48 Закону № 2344-III. Зокрема, цією статтею регламентовано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом
Тобто , під час здійснення перевезень у водія має бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).
Відповідно до п. 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Розділом І вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно абзацу 2 пункту 11.1 Правил товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Товарно-транспортною накладною суб'єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів для введення бухгалтерського та податкового обліку.
При цьому, вимога щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж ст. 48 Закону № 2344-III скерована не до автомобільного перевізника (у розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.
Натомість, водієм при проведення перевірки було надано видаткову накладну № б/н від 09.11.2021 видану постачальником ФОП ОСОБА_1 на одержувача ФОП ОСОБА_2 , що підтверджує факт продажу цегли (а.с.119).
Отже видаткова накладна служить основним первинним документом, який виданий постачальником та підтверджує передачу товарно-матеріальних цінностей від нього до покупця.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який надано до суду в розділі видів економічної діяльності у останнього навіть зазначено вид економічної діяльності “ 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», що свідчить про відповідність його видів економічної діяльності до приналежності статусу “автомобільного перевізника».
Доказів того , що послуги вантажного перевезення позивачем не надавалися і перевезення вантажу здійснювалося фізичною особою для власних потреб до суду не надано.
Твердження позивача про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач здійснював спірне перевезення вантажу з метою його подальшого самостійного використання, чи що позивач здійснював перевезення такого вантажу на замовлення третьої особи, відтак обов'язку щодо оформлення товарно-транспортної накладної у позивача не було до уваги судом не приймаються.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у водія мала бути наявна товарно-транспортна накладна.
Щодо посилання позивача на порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення слід вказати наступне.
Положенням пунктів 25 - 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Отже відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 року в справі № 820/4810/17.
У постанові від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що позивачем не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302913 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302914 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/7484/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302914 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн .
В цій частині прийняти нове судове рішення , яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302914 від 28.12.2021 р. про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1610,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий В.В. Катунов