м. Вінниця
27 серпня 2024 р. Справа № 120/2685/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що його довіритель проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , а з 18 жовтня 2022 року його звільнено з військової служби відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).
Проте під час звільнення позивача зі служби йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік.
19 грудня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо виплати його довірителю грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, проте відповідач відповіді на таке звернення не надав.
Представник позивача вважає, що невиплата компенсації за невикористані позивачем дні щорічної основної відпустки вказує на протиправну бездіяльність відповідача та порушує права і законні інтереси його довірителя, оскільки компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбачена статтею 24 Закону України "Про відпустки".
За таких обставин представник позивача звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 11 березня 2024 року відкрито провадження у адміністративний справі, задоволено клопотання представника позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надсилалася відповідачу, проте до суду повернулися поштові конверти із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак в даному випадку днем вручення відповідачеві копії ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за адресою місцезнаходження.
При цьому відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строк, визначений ухвалою від 11 березня 2024 року, не надійшов.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд дійшов висновку справу вирішувати на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши наявні у адміністративній справі докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 95-РС від 13 вересня 2022 року позивача звільнено з військової служби відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Іншим наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 жовтня 2022 року № 243 позивача з 18 жовтня 2022 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Зі змісту згадуваного вище наказу слідує, що щорічна основна відпустка за 2022 рік ОСОБА_1 не надавалася, а компенсація за невикористану відпустку не виплачувалася.
19 грудня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо виплати його довірителю грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, проте відповідач відповіді на таку заяву не надав.
Визначаючись з приводу заявлених позовних вимог, суд зважає на таке.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (надалі Закон № 504/96-ВР) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв'язку з призовом на військову службу (частина 2 статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII) визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" (частина 3 статті 14 Закону № 2011-XII).
Подібні за змістом приписи містяться в пункті 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, відповідно до якого у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Як свідчить зміст наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 жовтня 2022 року № 243, позивача звільнено зі служби відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 95-РС від 13 вересня 2022 року.
Зі змісту такого наказу слідує, що позивачеві щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася, а відомостей щодо компенсації за невикористані позивачем дні щорічної основної відпустки вказаний наказ не містить.
При цьому відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Відтак позивач звільнений з військової служби за віком, а тому в силу приписів Закону № 2011-XII та Порядку № 260 відповідач повинен був у день звільнення позивача з військової служби провести з ним розрахунки, в тому числі й виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік.
Відтак бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік є протиправною, а тому задоволенню підлягає й похідна вимога щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 )
Повний текст рішення суду складено 27.08.2024
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович