Номер провадження 22-ц/821/1437/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/1380/24 Категорія: 304020000 Казидуб О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
27 серпня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
секретар Новицька Н.О.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18.06.2024 (повний текст складено 28.06.2024, суддя в суді першої інстанції Казидуб О.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів,
у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі, яким просив визнати недійсними:
- Договір купівлі-продажу земельної ділянки № 2228 від 02.07.2009, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1064 від 25.02.2016, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- Договір купівлі-продажу земельної ділянки № 6950 від 26.07.2023, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ;
- зобов'язати ОСОБА_7 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0981 га, кадастровий №7110136400:01:004:0049, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 860143471101, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку кадастровий №7110136400:01:004:0049.
Указує, що 05.02.2024 ним набуто на підставі договору про відступлення прав право вимоги до ОСОБА_2 щодо погашення боргу в загальному розмірі 1994065 грн. 99 коп.
Позивач з'ясував, що ОСОБА_2 в період існування в нього непогашеної заборгованості перед первинним кредитором КС «Федерація» відчужував на користь третіх осіб належне йому майно: земельну ділянку площею 0,0981 га, кадастровий №7110136400:01:004:0049, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Вважає, що відчуження вищевказаного майна було здійснене з метою ухилення від виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед КС «Федерація», тому правочин, на підставі якого майно вибуло із володіння власника, є фраудаторним, тобто, таким, що вчинений на шкоду кредитору та порушує положення п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 13 ЦК України.
Право вимоги КС «Федерація» виникло у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитними договорами № АЦ-00579 від 07.11.2008 та АЦ-00581 від 07.11.2008. Дані обставини установлено судами у справі № 2314/2759/12, де вказано, що борг виник з 02.06.2008, коли ОСОБА_2 мав довідатися про наявність у нього невиконаних зобов'язань перед кредитором.
Крім того, рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.04.2020 у справі № 925/153/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Федерація» 1487751 грн. 98 коп. інфляційних втрат та 3% річних.
Станом на сьогодні сума заборгованості ОСОБА_2 перед КС «Федерація» становить 1994065 грн. 99 коп., з яких заборгованість в розмірі 506314 грн. 01 коп. виникла з 02.06.2008.
На сьогодні виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.06.2017 у справі №2314/2795/12 та наказ Господарського суду Черкаської області від 04.09.2020 у справі № 925/153/20 пред'явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С.
З метою дослідження майнового стану ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отримано інформаційну довідку № 364502958 від 05.02.2024, відповідно до якої вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано декілька обєктів нерухомого майна, в тому числі, житловий будинок, площею 28,0 кв.м., площа земельної ділянки 981 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 16047545, загальна вартість нерухомого майна 8233 грн. 00 коп., що набуте ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 5955 від 20.09.2006, посвідченого приватним нотаріусом Веліковою Н.А.
Під час дослідження відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 981 кв.м., являється предметом судового спору по справі № 711/2289/20, що розглядалася Придніпровським районним судом м. Черкаси.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.01.2021 та постановою Черкаського апеляційного суду від 13.12.2021 встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2006, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., ОСОБА_2 купує у ОСОБА_8 будинок з прибудовами та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.4 рішення Черкаської міської ради від 24.07.2008 року № 4-554 «Про передачу земельних ділянок у власність» ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 981, 0 кв.м. по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Дане рішення прийняте на підставі технічної документації із землеустрою, яка розроблення з грубим порушенням норм земельного законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.
Після кількаразових перепродажів спірна земельна ділянка наразі належить ОСОБА_5 .
Позивач вважає, що процес відчуження спірної земельної ділянки виглядав так: 02.07.2009 ОСОБА_2 її продано на користь ОСОБА_3 ; 25.02.2016 ОСОБА_3 продано земельну ділянку на користь ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 продано земельну ділянку на користь ОСОБА_7 .
Вважає, що перший правочин, який було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являється фраудаторним та спрямованим на завдання шкоди тодішньому кредитору ОСОБА_2 . КС «Федерація», оскільки був вчинений в той період, коли у ОСОБА_2 була наявна непогашена кредиторська заборгованість перед кредитною спілкою, а відчуження майна здійснювалося виключно з метою уникнення звернення стягнення на нього.
Вказує, що позивач, як правонаступник КС «Федерація» у грошових зобов'язаннях, є заінтересованою особою, а тому має право на оскарження фраудаторного правочину.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18.06.2024 позов у справі залишено без задоволення. Суд вказав, що позивач не довів, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2006 ОСОБА_2 діяв недобросовісно та існують передбачені законом підстави для визнання цього та усіх послідуючих договорів стосовно зазначеного майна недійсними.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 01.08.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. Вказує на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, які судом першої інстанції належним чином враховані не були. Суд проігнорував клопотання позивача про витребування договорів про подальше відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 .
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що заочним рішенням від 18.07.2008 у справі №2-2721/08, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 , ТОВ «КПТ «Моринський» та ФГ «Хелсі» солідарно на користь КС «Федерація» 978613 грн. 50 коп. заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.03.2012 скасоване вказане заочне рішення.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2017 у справі №2314/2795/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Федерація» заборгованість за кредитними договорами № АЦ-00579 та № АЦ-00581 від 07.11.2007 в сумі 816209 грн. 09 коп.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2017 у справі №2314/2795/12 рішення суду першої інстанції змінено в частині суми стягнутої заборгованості та стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Федерація» в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № АЦ-00581 від 07.11.2017 - 37156 грн. 68 коп. та за договором кредиту № АЦ-00579 від 07.11.2007 - 469157 грн. 33 коп., а загалом 506314 грн. 01 коп.
Постановою Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №2314/2795/12 залишено в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.04.2020 у справі №14/1313 (925/153/20) стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Федерація» 1487751 грн. 98 коп., з яких 1310264 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 177487 грн. 33 коп. 3% річних.
Рішення суду набрало законної сили 06.07.2020.
Станом на сьогодні сума заборгованості ОСОБА_2 перед КС «Федерація» становить 1994065 грн. 99 коп., з яких заборгованість в розмірі 506314 грн. 01 коп. виникла з 02.06.2008.
Відповідно до Акту про придбання майна на аукціоні від 04.11.2022 ОСОБА_9 придбав у КС «Федерація» на другому повторному аукціоні через оператора авторизованого електронного майданчика ТОВ «Закупки. Пром.Уа» право вимоги КС «Федерація» щодо погашення дебіторської заборгованості до ОСОБА_2 у розмірі 1994065,99 грн.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №365207457 від 09.02.2024 земельна ділянка з кадастровим №7110136400:01:004:0049, площею 0,0981, на праві власності належить ОСОБА_10 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 177, виданий 09.01.2024, видавник: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е.А.
Позивач зазначає, що перший правочин, який було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відчуження вказаної вище земельної ділянки є фраудаторним, так як його спрямовано на унеможливлення задоволення вимог кредиторів продавця майна за рахунок його реалізації, що й обумовило звернення з цим позовом до суду.
Такими є фактичні обставини у справі, встановлені судом. Правовідносини сторін, наявні на їх підставі, мають таке правове регулювання.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).
Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилалася на те, що оспорюваний правочин (договір купівлі-продажу) вчинений відповідачем ОСОБА_2 без дійсних намірів створення правових наслідків, а з метою уникнення можливості задовольнити вимоги кредитора продавця за рахунок наявного в нього майна.
Так фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц зазначила, що цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник, проти якого ухвалено рішення про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його контрагенти, які укладають договір, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК, ВС у постанові від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 урахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Подібні правові позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11.
Отже для висновку про недійсність правочину, як фраудаторного, слід встановити сукупність таких обставин: 1) його сторона обізнана про наявність заборгованості перед контрагентом, 2) з метою унеможливлення звернення стягнення на її майно для погашення боргу вона вчиняє правочин, спрямований на його відчуження, зокрема, безоплатно, або за цінами нижчі ніж ринкові, 3) внаслідок вчинення такого правочину її зобов'язання перед кредитором за рахунок іншого майна виконати неможливо.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Апеляційний суд вважає, що в даній справі позивачем не доведено існування сукупності вищенаведених обставин щодо договорів, які було вчинено щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:01:004:0049, зокрема, 02.07.2009, 25.02.2016 та 26.07.2023.
Так позивач не надав доказів того, що, укладаючи 02.07.2009 договір купівлі-продажу земельної ділянки, боржник ОСОБА_2 в липні 2009 року втратив можливість задовольнити майнові вимоги кредиторів за рахунок іншого свого майна, чи уклав зазначений договір купівлі-продажу, діючи недобросовісно, за нижчою, ніж ринкова, ціною продавши майно особі, яка з ним ніяк не пов'язана, оскільки доказів протилежного суду не надано.
Отже стверджувати про недійсність зазначеного договору, як фіктивного, підстав не має.
Послідуючі продажі спірної земельної ділянки, які мали місце в 2016 та 2023 роках, також не можна вважати недійсними, адже їх вчинено особами, які ніяких правовідносин з позивачем у справі не мали та були вільні розпоряджатися своїм правом власності на власний розсуд, що відповідає приписам (ст. ст. 316, 319 ЦК України).
Відтак підстав для витребування спірного нерухомого майна на користь відповідача у справі, про що просить позивач, також не має.
Апеляційні доводи позивача стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що суд першої інстанції проігнорував його клопотання про витребування договорів про подальше відчуження спірної земельної ділянки, адже за наведених вище висновків, зокрема, про недоведеність твердження про неможливість у 2009 році задовольнити вимоги до ОСОБА_2 за рахунок іншого його майна, дослідження зазначених доказів на встановлення істотних для справи фактичних обставин значення не матиме.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18.06.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України витрати по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи слід віднести на рахунок державного бюджету, оскільки скаржника звільнено від його сплати за приписами п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» як особу з інвалідністю ІІ групи.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18.06.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Витрати по оплаті судового збору за перегляд справи апеляційним судом віднести на рахунок державного бюджету.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 27.08. 2024.
Суддя-доповідач
Судді