Справа № 638/15709/24
Провадження № 2-о/638/275/24
28 серпня 2024 року м. Харків
Cуддя Дзержинського районного суду м. Харкова Шамраєв М.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, буд. 61), про встановлення факту тотожності особи ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , -
26.08.2024 року до суду надійшла заява, у якій заявник, посилаючись на статті 315 ЦПК України просить встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Красніково Пристінського району Курської області, на ім?я якого МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 24.01.2001 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Красніково Кривцовського району Курської області, на ім?я якого Кривцовським р/б ЗАГС Курської області 07.04.1954 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 це одна і та сама фізична особа, яка має прізвище, ім?я, по батькові - ОСОБА_1 .
Розглянувши питання можливості відкриття провадження у вказаній справі, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення ч. 1 ст. 293 ЦПК свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
У постанові ВП ВС від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Як випливає з п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 (з подальшими змінами), вказані норми процесуального права у сукупності слід тлумачити так, що, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Порядок внесення змін в записи актів громадянського стану передбачений законом «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
За змістом п. 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктом 2.13 Правил передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суд) про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 07.07.1995 року «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», в порядку встановлення неправильності записів у актах громадянського стану до цих актів вносяться зміни щодо прізвища, імені, по батькові, коли були допущені помилки під час реєстрації акта або коли органами реєстрації актів громадянського стану відмовлено у зміні запису, який провадився відповідно до положень про порядок зміни записів актів громадянського стану (наприклад, при зміні прізвища, імені, по батькові, місця і дати народження).
У пункті 11 даної Постанови зазначено, що суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану. Рішення суду, яким встановлено неправильність запису в акті громадянського стану, є підставою для виправлення такого запису органами реєстрації актів громадянського стану, у резолютивній частині рішення повинно бути зазначено, який запис є неправильним, яким органом реєстрації актів громадянського стану і щодо яких осіб він складений, номер і дата запису та які виправлення, зміни чи доповнення слід до них внести. Тобто в даному випадку передбачений порядок регулювання даного питання, а саме необхідно звернутись із письмовою заявою до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін в актовий запис цивільного стану, в разі отримання висновку про відмову внесення змін до актового запису, звертаються до суду із заявою про встановлення факту неправильності в актовий запис цивільного стану та внесення змін до нього відповідно до ст. 22 п.1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень зазначеної норми. При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Отже, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документа, зокрема, факт що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією ж особою, в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вказане, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, так як заявлені вимоги не відносяться до вимог, які повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства (окремого провадження), що не позбавляє заявника права вирішення спірного питання у встановленому законом порядку.
Також, слід зазначити, що відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду у порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 19, 293, 315 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту тотожності особи ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Копію ухвали направити заявнику до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя М. Є. Шамраєв