Справа № 202/6153/24
Провадження № 2/202/3705/2024
( заочне)
20 серпня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Мариніна О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Жупій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що вони з відповідачем мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає спільно із позивачкою та батько не добровільної фінансової допомоги на утримання сина не надає, у зв'язку з чим вона звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментіву розмірі частини доходу.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, її представник за ордером - адвокат Лалаян Н.А. просила провести розгляд справи за їх відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, судом постановлено провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.
Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже обоє зобов'язані утримувати дитину.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Таким чином, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі усіх видів заробітку (доходу) боржника - платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вищевикладене приводить суд до висновку, що позовні вимоги законні і обґрунтовані, і підлягають задоволенню.
Судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від його сплати на підставі закону.
На підставі ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі ст.180 СК України та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї четвертої частини усіх видів заробітку (доходу) боржника - платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 13 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 ( одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Маринін