20 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/997/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Лисенко В. О.,
відповідача - Житченко В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 (судді: Медуниця О. Є. - головуючий, Істоміна О. А., Радіонова О. О.) та рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2024 (суддя Хабарова М. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
про стягнення 361 385 532,64 грн
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (далі - ПАТ "Донбасенерго") про стягнення 350 969 872,13 грн основного боргу, 2 653 909,14 грн - 3 % річних та 7 761 751,37 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у частині оплати газу, спожитого за період із 02.01.2023 по 05.01.2023.
1.2. ПАТ "Донбасенерго" у відзиві на позов заперечило проти його задоволення, посилаючись зокрема на те, що у спірний період на виконання відповідного рішення Кабінету Міністрів України постачання природного газу для відповідача здійснював не постачальник "останньої надії", яким є позивач, а інший постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") згідно з договором постачання природного газу від 06.01.2023 (з урахуванням змін), умови якого поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.01.2023.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування підстав у споживача (відповідача), що передували укладенню договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", які передбачені частиною 1 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" та пунктом 3 розділу IV Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу); у спірних відносинах відсутні підстави для укладення типового договору, що передбачені частиною 1 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" та пунктом 3 Правил постачання природного газу; відповідач належить до споживачів, які виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, станом на 02.01.2023 не було обставин, пов'язаних із забезпеченням відповідача безперебійним постачанням газу та необхідністю укладання договору постачання природного газу постачальником "останньої надії". Реєстрація відповідача на інформаційній платформі у списку споживачів "останньої надії" позивача, за висновками суду, не свідчить про те, що до поставки, здійсненої у спірний період слід застосовувати положення типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", оскільки така реєстрація відбулась автоматично та на виконання пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" від 06.03.2022 № 222 (далі - Положення), а саме за результатами затвердженого центральними органами виконавчої влади Переліку категорій споживачів, що не належать до побутових і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, який був переданий операторам газорозподільних систем та постачальнику "останньої надії". Суд також звернув увагу на обмеженість строку договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Водночас місцевий господарський суд установив, що на виконання вимог пункту 81 Постанови № 222 між відповідачем та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 06.01.2023 був укладений договір постачання природного газу № 1/2023-ТЕС-ДЕ, відповідно до умов пункту 8.1 якого (в редакції додаткової угоди від 17.05.2023 № 6) умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.01.2023.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 вказане рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог; зазначив, що позивачем не обґрунтовано та не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження існування у споживача визначених частиною 1 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" та пункту 3 розділу IV Правил постачання природного газу, підстав для укладення договору постачання природного газу постачальником "останньої надії". Водночас суд установив, що у спірний період (02.01.2023- 05.01.2023) на виконання Положення та договору постачання природного газу від 06.01.2023 № 1/2023-ТЕС-ДЕ (з додатковими угодами до нього), постачання природного газу для ПАТ "Донбасенерго" здійснювало не ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії", а ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" як суб'єкт ринку природного газу, на якого згідно з положеннями законодавства покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, тому підстав для задоволення позовних вимог у наведеному випадку немає.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Донецької області від 21.02.2024 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у цій справі, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, як незаконні та постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 11, 12, 15 Закону України "Про ринок природного газу", частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України, пункту 81 Положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) і розділу VI Правил постачання природного газу у правовідносинах з постачання природного газу тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям із 01.01.2023.
Зокрема, за доводами скаржника, відповідач здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, а за умови відсутності відключення його від газопостачання, через факт споживання природного газу, відповідача було автоматично включено до реєстру споживачів позивача - постачальника "останньої надії", а отже, у спірний період відповідач перебував в реєстрі позивача саме як постачальника "останньої надії", що підтверджується наявними в матеріалах доказами. Водночас скаржник вказує на відсутність договору про договірне списання, укладеного з відповідачем, у зв'язку з чим вважає, що суди не могли встановити дату його укладення для належного дослідження дотримання сторонами пункту 82 Положення та пункту 8.1 договору від 06.01.2023 № 1/2023-ТЕС-ДЕ.
3.2. Від ПАТ "Донбасенерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення у справі - без змін як ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
3.3. Від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство зазначає, що у взаємовідносинах щодо відбору природного газу ПАТ "Донбасенерго" в період із 02.01.2023 по 05.01.2023 оператор ГТС діяв відповідно до положень чинних нормативно-правових актів.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як установили суди попередніх інстанцій, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України, а відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
ТОВ "ГК Нафтогаз України" наполягає на тому, що між ним як постачальником і ПАТ "Донбасенерго" як споживачем було укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" із дня, визначеного на Інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (02.01.2023). Позивач наголошує на неналежному виконанні відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у частині оплати спожитого за період із 02.01.2023 по 05.01.2023 природного газу.
За твердженнями позивача, у період із 02.01.2023 по 05.01.2023 на користь відповідача здійснена поставка природного газу в обсязі 7944,98068 тис.м3 на загальну суму 350 969 872,13 грн з ПДВ та у зв'язку з цим додано до матеріалів справи акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 № 1777 за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у січні 2023 року на загальну суму 350 969 872,12 грн, який підписаний та скріплений печаткою лише позивача, та рахунок на оплату від 10.02.2023 № 5062.
На підтвердження факту включення відповідача у період з 02.01.2023 по 05.01.2023 до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" позивач надав до матеріалів справи лист ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 01.05.2023 № ТОВВИХ-23-5558, до якого додано скріншоти з інформаційної платформи щодо закріплення споживача з EIC-кодом 56XO0000N9JG600Y в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) та інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XO0000N9JG600Y за період, зокрема, із 02.01.2023 по 05.01.2023. ТОВ "ГК Нафтогаз України" надало також копію форми № 10 згідно з пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 249 (далі - Кодекс ГТС), - інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", серед яких зазначено ПАТ "Донбасенерго", ЕІС-код 56XO0000N9JG600Y.
4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до ПАТ "Донбасенерго" про стягнення 350 969 872,13 грн основного боргу, 2 653 909,14 грн - 3 % річних та 7 761 751,37 грн інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу у частині оплати газу, спожитого за період із 02.01.2023 по 05.01.2023.
4.4. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові за його необґрунтованістю та недоведеністю.
4.5. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.
4.6. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд зазначив, зокрема, що відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
У контексті положень пункту 26 статті 1 вказаного Закону постачальник "останньої надії" визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За змістом частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2501 затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Саме на підставі такого типового договору, долученого позивачем до позовної заяви, були заявлені позовні вимоги у цій справі.
Відповідно до пункту 1.1 типового договору він є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
За змістом пункту 1.3 типового договору такий договір є договором приєднання та вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС.
Відповідно до пункту 2.1 типового договору за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 3.1).
Згідно з пунктом 4.1 типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання природного газу. Нова ціна є обов'язковою для сторін із дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Відповідно до пункту 4.2 типового договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Цей договір набуває чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Дія цього договору не може перевищувати шістдесяти діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (пункт 11.1).
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" унормовано, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", що затверджуються Регулятором (частина 4 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу").
У розділі VI Правил постачання природного газу закріплені правила для постачальника "останньої надії".
Так, відповідно до пункту 1 розділу VІ Правил постачання природного газу постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС.
Згідно з пунктом 3 розділу VІ Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта) та оператору газорозподільної системи (за умови відсутності заборгованості перед постачальником останньої надії) в таких випадках: банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу; зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника; відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об'єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи); відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).
У пункті 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Зважаючи на наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції зазначив, що постачання природного газу постачальником "останньої надії" є можливим у разі настання певного переліку підстав. Проте, як вказав суд, позивачем не обґрунтовано та не долучено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні положень процесуального законодавства доказів на підтвердження існування у відповідача (споживача) визначених вказаними положеннями підстав для укладення договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", зокрема таких як банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу; зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника; відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця.
У спірних відносинах, як наголосив суд апеляційної інстанції, відповідач не є таким споживачем, якому попередній постачальник неспроможний постачати природний газ; станом на 02.01.2023 (початок спірного періоду) були відсутні обставини, пов'язані із забезпеченням відповідача безперебійним постачанням газу та необхідністю укладання договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до положень статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", якою унормовані спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу. До загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу належать: 1) національна безпека, а також безпека постачання природного газу; 2) стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів; 3) захист навколишнього природного середовища, у тому числі енергоефективність, збільшення частки енергії з альтернативних джерел та зменшення викидів парникових газів; 4) захист здоров'я, життя та власності населення. Рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу має визначати: 1) загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов'язки на суб'єктів ринку природного газу; 2) обсяг спеціальних обов'язків; 3) коло суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки; 4) обсяг прав суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для виконання таких обов'язків; 5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; 6) територію та строк виконання спеціальних обов'язків; 7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням положення частини 7 цієї статті. Вибір суб'єкта або суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки відповідно до частини 1 цієї статті, здійснюється у прозорий і недискримінаційний спосіб на підставі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, та не має створювати перешкод для реалізації прав споживачів на вільний вибір постачальника. Рішення Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади застосовуються в частині, що не суперечить рішенню Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу. Суб'єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки відповідно до частини 1 цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 222 відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України затвердив Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.
Пунктом 1 Положення передбачено, що воно визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Відповідно до пункту 4 це Положення покладає такі спеціальні обов'язки, зокрема на суб'єкта господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії" - щодо забезпечення постачання природного газу окремим споживачам на умовах, передбачених пунктом 7 цього Положення; на ТОВ "ГК Нафтогаз Трейдинг" - щодо постачання природного газу тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям на умовах, передбачених пунктами 81 і 82 цього Положення.
Згідно з пунктом 7 Положення до 30.04.2023 (включно) постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати природний газ споживачам, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, згідно з переліком, який затверджується центральними органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачам згідно з переліком споживачів здійснюється за ціною 32 000 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 м3 газу.
Разом із тим, за умовами пункту 81 Положення ТОВ "ГК Нафтогаз Трейдинг" укладає договори постачання природного газу з тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями і постачає їм природний газ з дати укладення таких договорів до 30.04.2023 (включно) на умовах, передбачених у пункті 82 цього Положення, за такими цінами для теплоелектроцентралей, які виробляють електричну енергію в теплофікаційному циклі, - 16 500 гривень (з урахуванням податку на додану вартість) за 1000 м3 газу; для теплових електростанцій та теплоелектроцентралей, які виробляють електричну енергію в конденсаційному циклі, - 10 950 гривень (з урахуванням податку на додану вартість) за 1000 м3 газу.
Міненерго за поданням НЕК Укренерго із визначенням для кожної теплової електростанції/теплоелектроцентралі обсягів, строків, ціни постачання природного газу та поточних рахунків, виключно на які НЕК Укренерго повинна зараховувати кошти для здійснення розрахунків з тепловими електростанціями/теплоелектроцентралями, затверджує перелік зазначених теплових електростанцій та теплоелектроцентралей та повідомляє про це ТОВ "ГК Нафтогаз Трейдинг".
При цьому строк постачання природного газу відповідно до цього пункту повинен бути кратним календарному місяцю.
Відповідно до пункту 82 Положення ТОВ "ГК Нафтогаз Трейдинг" укладає договори постачання природного газу з тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями за формою, встановленою ТОВ "ГК Нафтогаз Трейдинг", за умови, якщо станом на дату підписання договору постачання природного газу теплова електростанція або теплоелектроцентраль, зазначені у переліку, затвердженому Міненерго, мають підписаний та чинний договір з ТОВ "ГК Нафтогаз Трейдинг" про договірне списання з поточних рахунків (зокрема з поточних рахунків із спеціальним режимом використання), призначених для зарахування всіх коштів від НЕК Укренерго, із строком дії до повного виконання зобов'язань за договором постачання природного газу.
4.7. Під час апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції установив, що після 30.12.2022 Слов'янська теплова електрична станція ПАТ "Донбасенерго" не є такою, що включена до Переліку споживачів електричної енергії та природного газу, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності України, оскільки наказом Міністерства енергетики України від 30.12.2022 визнано такими, що втратили чинність нормативні документи, зокрема, наказ Міністерства енергетики України від 14.11.2022 № 385 про включення Слов'янської теплової електричної станції ПАТ "Донбасенерго" до Переліку споживачів електричної енергії та природного газу, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності України. Тобто, після 30.12.2022 відповідач втратив право на споживання природного газу відповідно до пункту 7 Положення.
У свою чергу, відповідно до пункту 4 Положення саме на ТОВ "ГК Нафтогаз Трейдинг" покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям.
Суд апеляційної інстанції установив, що як свідчить інформація, наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності ПАТ "Донбасенерго" (код ЄДРПОУ 23343582) є виробництво електричної та теплової енергії на підставі ліцензій, виданих НКРЕКП.
Суд також зазначив, що виробництво електричної та теплової енергії здійснюється ПАТ "Донбасенерго" виключно на виробничих потужностях Слов'янської ТЕС (у березні 2017 втрачено контроль над Старобешівською ТЕС, яка знаходиться в смт Новий Світ Старобешівського району Донецької області тимчасово окупована територія). Слов'янська ТЕС розташована у м. Миколаївка Краматорського району Донецької області (територія, на якій ведуться бойові дії). Слов'янська ТЕС є об'єктом критичної інфраструктури як у галузі виробництва електричної енергії, так і в галузі виробництва тепла, що підтверджується наказом Міністерства енергетики України від 16.12.2022 № 4-ДСК "Про внесення змін до переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури"; наказом Міністерства розвитку громад та територій від 07.09.2022 № 167 "Про затвердження секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги". За доводами відповідача, Слов'янська ТЕС здійснює енергопостачання Слов'янсько-Краматорського енерговузла; через військову агресію неможливими є поставки вугілля, яке є основним технологічним паливом для потреб Слов'янської ТЕС. Природний газ є єдиною можливою альтернативою вугіллю. Фактично, із початком збройної агресії, ПАТ "Донбасенерго" не веде господарську діяльність з метою отримання прибутку, а виконує життєво важливі для обороноздатності держави функції з виробництва електричної енергії. Виконання вказаних обов'язків є завідомо збитковим, оскільки в якості палива замість вугілля використовується природний газ.
Відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, апеляційний господарський суд установив, що у спірному періоді (02.01.2023- 05.01.2023) постачання природного газу для Слов'янської ТЕС ПАТ "Донбасенерго" здійснював не позивач як постачальник "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
При цьому суд з'ясував, що керуючись у тому числі Положенням, між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та ПАТ "Донбасенерго" (споживач) 06.01.2023 укладено договір № 1/2023-ТЕС-ДЕ постачання природного газу (з додатками та додатковими угодами до нього), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити природний газ споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Згідно з укладеним договором постачальник, за умови дотримання споживачем умов договору, забезпечує своєчасну реєстрацію споживача в реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС на відповідний період постачання (пункт 2.5.1 договору).
Відповідно до пункту 3.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача своєчасну оплату за газ відповідно до умов договору.
Споживач має право на отримання природного газу в обсягах та на умовах, визначених пунктом 2.1 договору. Постачальник зобов'язується передати споживачу газ в обсягах і у прядку, передбаченими договором (пункти 3.1.1, 3.2.1 договору).
Пунктом 3.4.1 договору погоджено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату за газ та інших витрат відповідно до умов договору.
За умовами пункту 3.4.10 договору споживач зобов'язується укласти договір або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (договір про договірне списання) з поточних рахунків зокрема з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання), призначених для зарахування всіх коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" згідно з переліком, що затверджується Міністерством енергетики України.
Договірна ціна на природний газ, який постачається постачальником за обсяги, передбачені пунктом 2.1 цього договору, встановлюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222, від 06.12.2022 № 1416 за 1 000 м3 газу без ПДВ (пункт 4.1 договору).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 395 пункт 81 Положення доповнено абзацом наступного змісту: "У разі належного виконання тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями до 30 січня 2023 р. (включно) умов, установлених пунктом 82 цього Положення в редакції, що діяла станом на 30 січня 2023 р., постачання природного газу таким тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям згідно з цим Положенням здійснюється з 1 січня 2023 року".
Відповідно до вказаної постанови відповідач і ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" уклали додаткову угоду від 17.05.2023 № 6, згідно з якою виклали пункт 8.1 розділу 8 "Строк дії договору" договору від 06.01.2023 № 1/2023-ТЕС-ДЕ у наступній редакції: "Даний договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати укладення споживачем, відповідно до п. 3.4.10 та п. 3.4.11 даного договору, договору про договірне списання з поточних рахунків споживача (зокрема з поточних рахунків із спеціальним режимом використання), призначених для зарахування всіх коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", і діє в частині поставки газу до 31.05.2023 (включно), а в частині розрахунків за газ до повного їх виконання. Відповідно до ст. 631 ЦК України умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.01.2023".
Згідно з положеннями статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Отже, оскільки за висновками суду апеляційної інстанції, постачання природного газу для ТЕС відповідача у спірному періоді здійснювало ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", а не позивач, то підстав для задоволення позову у цій справі немає. При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам позивача, які він наводив на обґрунтування своєї позиції, навівши у постанові мотиви їх відхилення. Так, суд відхилив доводи позивача про відсутність у матеріалах справи договору про договірне списання, укладеного між відповідачем та банком, зазначивши, що чинність договору від 06.01.2023 № 1/20232-ТЕС-ДЕ ніким не оспорена, правомірність внесення відповідних змін щодо поширення умов цього договору на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.01.2023, не спростована.
Суд також надав оцінку посиланням позивача, що у спірний період відповідач перебував у реєстрі позивача як постачальника "останньої надії", що підтверджується даними інформаційної платформи, та звернув увагу на те, що інформаційна платформа є виключно програмним продуктом, який адмініструється ТОВ "Оператор газотранспортної системи України". Водночас включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі та віднесення газу, спожитого відповідачем у період із 02.01.2023 по 05.01.2023, до портфеля постачальника "останньої надії" не може достеменно свідчити про здійснення поставки природного газу відповідачу саме позивачем як постачальником "останньої надії", а має оцінюватися судом у сукупності з іншими наявними у справі доказами.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 1 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника останньої надії; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов'язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників.
Відповідно до пункту 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) належність споживача до категорії бюджетних установ та організацій; 16) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії"; 17) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за десять діб для бюджетних установ та організацій; не менше ніж за п'ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості; не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для інших споживачів).
Згідно з пунктом 3 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС якщо для споживача відповідно до рішення Кабінету Міністрів України визначений постачальник із спеціальними обов'язками, на якого в установленому порядку покладені обов'язки постачати природний газ такому споживачу (який не має права відмовити такому споживачу в укладанні договору постачання природного газу), оператор газотранспортної системи реєструє такого постачальника за споживачем на інформаційній платформі (на випадок відсутності у такого споживача постачальника). Оператор газотранспортної системи надсилає через інформаційну платформу всім постачальникам із спеціальними обов'язками Реєстр закріплених за ними споживачів.
Термін "постачальник із спеціальними обов'язками" вживається у значенні, наведеному у Правилах постачання природного газу.
У разі якщо споживач, який додатково включений до Реєстру постачальника із спеціальними обов'язками, буде виключений з Реєстру інших постачальників у певний період постачання, вважається, що діючим постачальником такого споживача у цьому періоді буде визначений закріплений за ним постачальник із спеціальними обов'язками.
Урахувавши наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у наведеному випадку мав усі підстави для включення ПАТ "Донбасенерго" до реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у січні 2023 року, чого проте ним зроблено не було, хоча про внесення відповідних корегувань до реєстру споживачів, як установив суд, неодноразово зверталося як ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", так і споживач.
4.8. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено), покладається на скаржника.
4.9. Як уже зазначалося, на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилався на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 11, 12, 15 Закону України "Про ринок природного газу", частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України, пункту 81 Положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) і розділу VI Правил постачання природного газу у правовідносинах з постачання природного газу тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям із 01.01.2023.
Так, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
4.10. Проте, як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування наведених ним норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, натомість його аргументи фактично ґрунтуються на власному тлумаченні норм права та власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень про відмову у позові та стосуються виключно незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи і необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Доводи скаржника ґрунтуються виключно на незгоді зі встановленими судами обставинами стосовно нормативно визначеного та фактичного (дійсного) постачальника природного газу у спірному періоді, яким, як установили суди, у наведеному випадку був саме ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", а не ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
4.11. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
4.12. Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для відмови у позові, враховуючи, що у касаційній скарзі відсутнє мотивоване обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування зазначених скаржником норм, колегія суддів вважає, що підстав для формування Верховним Судом висновку щодо правозастосування у наведеному випадку немає.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.2. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим оскаржені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 і рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2024 у справі № 905/997/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак