28.08.2024м. СумиСправа № 920/1152/23(582/505/24)
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1152/23(582/505/24),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 43492595)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 31250,00 грн
Без виклику представників сторін
19.04.2024 позивач звернувся до Недригайлівського районного суду Сумської області з позовом до відповідача, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 230608-62239-2 від 08.06.2023 у розмірі 31250,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за кредитом, 26250,00 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 08.06.2023 по 05.11.2023 (включно), а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн та 9000,00 витрат на правову допомогу.
Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 06.05.2024 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
06.06.2024 Недригайлівський районний суд Сумської області ухвалив направити цивільну справу № 582/505/24 для подальшого розгляду до Господарського суду Сумської області для розгляду зі справою № 920/1152/23 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
05.07.2024 матеріали цієї справи надійшли до Господарського суду Сумської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.07.2024 матеріали справи передано судді Яковенку В.В.
08.07.2024 суд ухвалив: матеріали справи № 582/505/24 прийняти до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1152/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; справа № 920/1061/23(589/505/24) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «Ухвала» від 08.07.2024 по справі № 920/1152/23(582/505/24) (суддя Яковенко В.В.) було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 08.07.2024.
За змістом частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Ураховуючи вказане, відповідачка 08.07.2024 отримала ухвалу суду від 08.07.2024 та не скористалася наданим їй процесуальним правом і не подала до суду відзив на позов.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 ГПК України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.
08.06.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 було укладено договір № 230608-62239-2, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 150 днів (до 05.11.2023), шляхом переказу на його платіжну картку емітовану АТ «КБ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, визначений таким чином, що за правовими слідствами прирівнюється до договору, укладеного в листовій формі. Кожен примірник електронного документа із вкладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір утверджується укладеним з моменту утримання особою, яка зробила пропозицію укласти такий договір, відповідний про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особи, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, укладений у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що укладається в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, які вважаються прийнятими пропозиціями, укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні длвірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір було підписано 08.06.2023 шляхом введення одноразового ідентифікатора 864464 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі Інтернет.
Таким чином, 08.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 було укладено договір № 230608-62239-2 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1.1. договору Товариство надає Позичальникові грошові кошти в розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим договором.
Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом у межах строку. визначеного в п. 1.3. цього договору. Погоджена процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та не змінюється протягом строку надання кредиту.
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.2. договору).
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується копією чека про проведення переказу.
У порушення умов Кредитного договору відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання, не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками.
Таким чином, станом на 11.04.2024 відповідачка має заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 230608-62239-2 від 08.06.2023 на суму 31250,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 26250,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 08.06.2023 по 05.11.2023 (включно).
За ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
На підставі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. 2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст.1049 ЦК України).
На підставі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачка - ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 230608-62239-2 від 08.06.2023 належним чином не виконала.
Отже, судом визнається обґрунтованою заборгованість ОСОБА_1 за цим договором у розмірі 5000,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості в сумі 26250,00 грн за нарахованими процентами суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника.
Зважаючи на вищенаведене та враховуючи, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 , суд дійшов висновку у визнанні заборгованості в розмірі 25200,00 грн (проценти нараховані за період з 08.06.2023 по 30.10.2023 включно).
Доказів спростування розміру заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором суду не надано. На день розгляду спору цей борг відповідачкою не погашений та не оспорений, підтверджений матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 5000,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 25200,00 грн.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача у розмірі 2325,50 грн, оскільки позов підлягає задоволенню частково.
Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Представник позивача в обґрунтування судових витрат на професійну правничу допомогу надав суду копію договору про надання юридичних послуг, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Ріальто» та ФОП Руденком Костянтином Васильовичем від 02.06.2022, за умовами якого виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю, зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором.
У розділі 3 договору визначено порядок розрахунків.
До матеріалів справи долучено акт виконаних робіт № 204 від 11.01.2024 та витяг з реєстру № 1 до акта, відповідно до якого вартість виконаних адвокатом робіт становить 9000,00 грн і вона не залежить від витраченого адвокатом часу на ведення даної справи. Також позивачем долучено платіжну інструкцію № 1101 від 12.01.2024 про сплату 180000,00грн за надання юридичних послуг по договору від 02.06.2022.
Дослідивши надані позивачем докази, з огляду на викладені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі № 920/1152/23(582/505/24).
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
Таким чином, зважаючи на те, що позов у цій справі задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8640,00 грн витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 123, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 43492595) 5000 грн 00 коп. (п'ять тисяч гривень) заборгованості за кредитом, 25200 грн 00 коп. (двадцять п'ять тисяч двісті гривень) заборгованості за нарахованими процентами, 2325 грн 50 коп. (дві тисячі триста двадцять п'ять гривень 50 копійок) судового збору, 8640 грн 00 коп. (вісім тисяч шістсот сорок гривень) витрат на правову допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено 28.08.2024.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко