вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
19.08.2024 Справа № 917/2072/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., за участю представника позивача - Косик С.І., представника відповідача 1 - Коваленко О.В., представник відповідача 2 - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Івана Федорова, 32, м. Київ, 03038
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа", вул. Шевченка, 52, 4 поверх, м. Полтава, 36039,
2) Фермерського господарства "Слобожанський колос", вул. Соборна, 4, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25011
про солідарне стягнення 14 218 200,00 грн збитків, -
20.11.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідачів 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа", 2) Фермерського господарства "Слобожанський колос" про солідарне стягнення збитків у розмірі 14 218 200,00 грн у зв'язку з дискваліфікацією переможця торгів через відсутність укладеного діючого договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (вх. № 2226/23).
Ухвалою від 27.11.2023 року суд залишив позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" без руху та надав позивачеві строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
06.12.2023 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2023 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. № 15712).
Ухвалою суду від 11.12.2023 року відкрито провадження у даній справ, ухвалено справу розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 18.01.2024 року на 11:00 год.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 18.01.2024 не забезпечив, направивши через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи та забезпечення участі представника Косик С. І. в наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №636 від 17.01.2024 року).
Відповідач 1 представництво у судове засідання 18.01.2024 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи (довідка про доставку електронного листа, а. с. 245)
Відповідач 2 представництво у судові засідання жодного разу не забезпечив. Копії ухвал суду, що були направлені на адресу відповідача 2 згідно з відомостями з ЄДРЮОФОПГФ (вул. Соборна, 4, м. Кропивницький, 25011), повернулися до суду без вручення з відміткою поштового відділення “адресат відсутній за вказаною адресою” (а. с. 247 - 251, т.1, 87-89, том 2, 143-148, том 3, 171-174, том 3, 58-62, том4). Відповідач 2 не має зареєстрованого електронного кабінету.
Адреса відповідача 2 підтверджена витягами з ЄДРЮОФОПГФ (арк. справи 187-192, том 2, 48-53, том 4).
Відповідно до частин 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи вищевикладене та факт направлення позивачем позовної заяви та судом ухвал у справі на офіційну адресу відповідача 2 та повернення ухвал із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, суд доходить висновку про належне повідомлення учасника справи.
В зв'язку з неявкою сторін та неможливістю закриття підготовчого провадження, для надання можливості учасникам справи скористатися наданим їм правами, суд ухвалою від 18.01.2024 року відклав підготовче засідання на 27.02.2024 р. на 09:00 год. та задовольнив клопотання позивача про забезпечення участі представника Косик С.І. в наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
05.02.2024 року від представника відповідача 1 до суду надійшли відзив на позовну заяву (вх. № 1481) та заява про продовження строку для подання відзиву на позов (вх. № 1480).
Ухвалою від 07.02.2024 року суд ухвалив відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" про продовження строку для подання відзиву на позов (вх. № 1480 від 05.02.2024 року).
12.02.2024 року від представника відповідача 1 до суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 1831), до якого було додано відзив з додатками.
19.02.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача 1 про поновлення строків на надання відзиву на позовну заяву (вх. № 2112).
Ухвалою від 21.02.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву (вх. № 1831 від 12.02.2024 року). Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" залишити без розгляду.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 27.02.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 09.04.2024 року до 11:00 год.
27.02.2024 року відповідачем 1 подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву з інших підстав (вх. № 2569).
Ухвалою від 19.03.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено, суд ухвалив поновити відповідачу 1 строк для подання вказаного відзиву (вх. № 2569 від 27.02.2024 року), встановити позивачу строк на подання відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" - 5 днів з моменту отримання даної ухвали.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 09.04.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строків підготовчого провадження та протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 14.05.2024 року до 09:00 год.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 14.05.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.06.2024 року на 09:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 18.06.2024 року не відбулося.
Ухвалою від 24.07.2024 року суд призначив розгляд справи по суті на 19.08.2024 року на 09.00 год.
В судовому засіданні 19.08.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача 1 позов заперечував.
В судовому засіданні 19.08.2024 року за результатами розгляду справи після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз'яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
29 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Державним підприємством «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» (Адміністратор) укладено Договір №139/2018-ЦЮ про взаємодію під час реалізації Пілотного проекту щодо продажу із застосуванням електронної торгової системи РгoZогго.Продажі послуг із використанням вагонів власності АТ «Укрзалізниця» під час здійснення перевезень вантажів (Договір № 139/2018-ЦЮ від 29.12.2018).
Додатковою угодою №3 до Договору № 139/2018-ЦЮ від 29.12.2018 погоджено Регламент роботи електронної торгової системи ProZorro.Продажі щодо проведення електронних торгів (аукціонів) щодо продажу послуг із використання вагонів власності AT «Укрзалізниця» під час здійснення перевезень вантажів ( Регламент ETC Укрзалізниця).
Вказаний Регламент ETC Укрзалізниця розміщений в публічному доступі за посиланням https://drive.google.eom/file/d/184809TEMg7QcDSj8cpOQ2KG3Y2bQOvA4/view.
В листопаді 2022 року Філією “Центр транспортної логістики” AT “Укрзалізниця”, як Організатором, було розміщено оголошення про проведення 39 Англійських аукціонів з продажу послуг з використання вагонів власності AT “Укрзалізниця” (1 вагон за 1 добу). Рухомий склад - зерновози. Полігон вивантаження - треті країни з перестановкою вагонів на візки колії 1435 мм. В описі аукціонів також було зазначено, що проводяться Англійські аукціони з продаж послуг з використання вагонів власності AT “Укрзалізниця”, згідно з Додатком 1-5 до Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом.
Оператором одного з електронних майданчиків, на яких могли зареєструватися користувачі з метою прийняття участі в аукціоні, було ТОВ “Українська універсальна біржа” (відповідач 1).
ФГ “Слобожанський колос” (відповідач 2), як користувач ЕТС, виявило бажання взяти участь в електронному аукціоні через електронний майданчик ТОВ “Українська універсальна біржа”, пройшло процедуру реєстрації для участі в електронних торгах (аукціонах) відповідно до Регламенту ЕТС Укрзалізниця та отримало від оператора електронного майданчика відповідне підтвердження про реєстрацію (арк. справи 133, том 2).
Відповідно до пунктів 2.2. та 2.3 Договору-оферти (арк. справи 134-138, том 2), користувач погоджується з умовами і зобов'язується виконувати Регламенти ETC щодо обраних електронних торгів, в яких бажає прийняти/приймає участь. Актуальні Регламенти ETC розміщені в ETC у розділі «Регламент». Користувач погоджується з умовами і зобов'язується виконувати вимоги чинного законодавства України, яке визначає процедуру проведення конкретних електронних торгів, та в яких Користувач бажає прийняти/приймає участь.
На підставі пункту 2.4.1. Договору-оферти для здійснення акцепту ФГ «СЛОБОЖАНСЬКИЙ КОЛОС» як Користувач 13.10.2022 року пройшов реєстрацію та ідентифікацію за допомогою проведення банківського платежу у розмірі 9 грн. 00 коп. на підставі рахунка № Р44043221/13/10/22 від 13.10.2022 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «УУБ» від 13.10.2022 року (арк. справи 139-140, том 2 ).
Відповідно до пункту 3.12. Регламенту ETC Укрзалізниця будь-яка дія, вчинена в ETC з особистого кабінету учасника, AT «Укрзалізниця» та/або оператора/довіреного оператора вважається такою, що вчинена відповідною особою (арк. справи 190-212, том 1).
За даними актуального списку (реєстру) осіб, яким обмежено доступ до участі в електронних торгах, розміщеного на офіційному веб-сайті позивача, підтверджується відсутність учасника Відповідача-2 у списку (реєстрі) осіб, яким обмежено доступ до участі в електронних торгах, а тому відповідача 2 було допущено до електронних торгів.
Впродовж 15.11.2022 - 16.11.2022 АТ «Укрзалізниця» проведено електронні торги з продажу послуг з використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця», протоколи вищезазначених електронних аукціонів долучені до матеріалів справи ( арк. справи 33-108, том 1).
За результатами проведення електронних торгів, запропонувавши найвищу цінову пропозицію, яка майже в два рази перевищувала пропозиції інших учасників, переможцем стало ФГ “Слобожанський колос”.
Однак, після визначення переможця електронних торгів за вищевказаними лотами, АТ “Укрзалізниця” встановлено, що у переможця - ФГ “Слобожанський колос” відсутній укладений діючий Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що стало підставою для прийняття Рішення про дискваліфікацію переможця електронних торгів (арк. справи 109, том 1).
Позивач стверджував, що ФГ “Слобожанський колос”, яке не мало укладеного діючого Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом з АТ “Укрзалізниця” та відповідно не могло приймати участь в даних аукціонах, допущено до участі в аукціонах саме з вини Оператора електронного майданчика -ТОВ “Українська універсальна біржа”. ТОВ “Українська універсальна біржа”, як Оператор електронного майданчика, здійснило самостійно перевірку відповідності наданої ФГ “Слобожанський колос” ідентифікаційної інформації та надало можливість ФГ “Слобожанський колос” вчинити дії в ЕТС згідно з Регламентом ЕТС Укрзалізниця на підставі пройденої реєстрації користувача та подальшої ідентифікації (верифікації). ТОВ “Українська універсальна біржа”, як Оператор електронного майданчика, на виконання пп.5.6.8. Регламенту ЕТС зобов'язане було здійснити повну верифікацію ФГ “Слобожанський колос” та прийняти рішення про відмову ФГ “Слобожанський колос” у доступі до участі у електронному аукціоні та/або дискваліфікувати його з огляду на відсутність укладеного діючого Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. В порушення пунктів 5.6.1., 5.6.8. Регламенту ЕТС, ТОВ “Українська універсальна біржа” не перевірено відповідність ФГ “Слобожанський колос”, як учасника електронних торгів з продажу послуг з використання вагонів власності АТ “Укрзалізниця” визначеним Регламентом ЕТС кваліфікаційним вимогам, чим допущено порушення взятих на себе зобов'язань згідно із Регламентом ЕТС, що призвело до відміни 39 проведених торгів.
Згідно п. 5.9.6. Регламенту ЕТС Укрзалізниця користувач та учасник зобов'язані нести відповідальність за невиконання вимог Регламенту ЕТС, що спричинило собою порушення прав третіх осіб з обов'язковим відшкодуванням збитків у повному обсязі.
Пунктом 5.12. Регламенту ЕТС Укрзалізниця передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Регламенту ЕТС Укрзалізниця, АТ “Укрзалізниця”, оператор, довірений оператор, Адміністратор, учасник та користувач несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
З урахуванням наведеного позивач вважає, що з огляду на Регламент ЕТС Укрзалізниця та умови аукціону Відповідач-1 повинен був врахувати всі ризики допуску до участі в аукціоні учасника ФГ “Слобожанський колос” (Відповідача-2) без укладеного діючого Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, а Відповідач-2 повинен був врахувати всі ризики прийняття участі у аукціонах без укладеного діючого Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Внаслідок дискваліфікації 17.11.2022 переможця торгів ФГ “Слобожанський колос” через відсутність укладеного діючого Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, зазначені перевезення не відбулися, вагони не використані для вказаних перевезень, а AT “Укрзалізниця” не отримала відповідний дохід.
На думку позивача, якби ТОВ “Українська універсальна біржа” не допустила до участі в аукціонах ФГ “Слобожанський колос”, а ФГ “Слобожанський колос” анулювало заяву на участь в аукціонах, інші учасники аукціону, зокрема, ТОВ “ТЕП Транско”, ТОВ “СІ Коммерс Україна”, могли стати переможцями, що забезпечило б Позивачу отримання значного доходу з урахуванням того, що вагони повинні були задіяні в міжнародних перевезеннях.
У випадку укладення ФГ “Слобожанський колос” із Позивачем Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який містив Додаток № 1-5 до Договору “Умови продажу послуг з використання вагонів AT “Укрзалізниця” із застосуванням ETC “ProZorro.Продажі”, то він, як Замовник, зобов'язаний був, зокрема: забезпечити наявність на особовому рахунку коштів для резервування у розмірі, який розраховується як плата за три доби використання власних вагонів Перевізника з розрахунку за кожен вагон окремо за ставками плати за використання власних вагонів Перевізника, що визначені у відповідному протоколі електронних торгів (аукціону), до моменту завершення аукціону (5.7. Додатку 1-5).
Згідно із п. 8.1. Додатку 1-5 до Договору у випадку невиконання Замовником обов'язку, передбаченого розд. 5 цього Додатку до Договору у належний спосіб та/або строки, відмови від вагонів - Замовник зобов'язаний сплатити Перевізнику штраф у розмірі, який розраховується як плата за три доби використання власних вагонів Перевізника з розрахунку за кожен вагон окремо за ставками плати за використання власних вагонів Перевізника, що визначені у відповідному протоколі електронних торгів (аукціону).
Таким чином, мінімальний дохід, який міг отримати Позивач у випадку недопуску Відповідача-2 до участі в аукціонах та перемогу інших учасників, становив би 14 218 200,00 грн, який розраховувався як плата за три доби використання власних вагонів Перевізника. Вказану суму позивач і просив суд стягнути солідарно з відповідачів як упущену вигоду.
Позивачем до позову додані такі докази: протоколи електронних торгів, копія рішення про дискваліфікацію переможця електронних торгів, візуальне відображення електронного документу Регламенту ЕТС Укрзалізниця, копії претензії №ЦТЛ-19/1050 від 17.11.2022, відповіді ТОВ «Українська Універсальна біржа» від 30.11.2022 №В-334/1 на претензію, розрахунок збитків, візуальне відображення електронного документу публічного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом з Додатком 1-5.
Відповідач 1 проти позову заперечував, вказуючи у відзиві, що позивач не довів, що за звичайних обставин мав реальні підстави розраховувати додержання доходу в розмірі 14 218 200, 00 грн., ці доходи є абстрактними, адже невідомий результат електронних аукціонів, які базуються на принципі конкурентного торгу учасників; необґрунтований розмір збитків - рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що подана Позивачем, не базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання ним грошових сум у вказаному розмірі. Позивач не довів факти вжиття певних заходів щодо одержання доходів неодержання позивачем очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого Позивача, в отже упущена вигода не підлягає відшкодуванню); відсутні всі необхідні елементи складу господарського правопорушення, наявність яких необхідна для виникнення обов'язку з відшкодування збитків. Виконання Відповідачем-1 обов'язків, передбачених Регламентом ETC, не є способом забезпечення зобов'язань та не впливає на факт укладання правочинів учасниками торгів за результатами їх проведення - ані Відповідачем-2, ані потенційними переможцями (учасниками), на яких вказує Позивач. Також ТОВ “УУБ” не відповідає за виконання договірних обов'язків, в тому числі щодо здійснення оплати за кладеними договорами та, відповідно, отримання Позивачем можливих доходів. Позивачем при розрахунку розміру упущеної вигоди не враховано критерій розумності витрат.
Заявлений Позивачем розмір збитків розрахований на підставі того, який штраф міг би стягнути позивач з переможця електронних аукціонів - Відповідача-2 на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, а не на основі того, який дохід отримав би позивач у випадку, якби переможець електронних аукціонів - Відповідач-2 не був дискваліфікований.
Також відповідач 1 вказував на безпідставність солідарного стягнення.
До відзиву відповідач 1 подав як докази: Скріншот, що відображає процес реєстрації на електронному майданчику ТОВ «УУБ» із обов'язковим внесенням відповідних відміток , копії договору-оферти про надання послуг, затверджена рішенням Наглядової ради ТОВ «УУБ» (протокол засідання № 25 від 31.12.2021р.), Рахунку № Р44043221/13/10/22 від 13.10.2022 року, Виписка з банківського рахунку ТОВ «УУБ» за 13.10.2022 року, Скріншот актуального списку (реєстру) осіб, яким обмежено доступ до участі в електронних торгах, розміщеного на офіційному веб-сайгі позивача за наступним посиланням: https://www.uz.цоу. ua/careo transportation/prozor/c sales/, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.02.2023 року за кодом 279120741246, адвокатського запиту від 26.01.2024р. до AT «Прозррро.Продажі» з додатками.
Судом досліджено всі подані учасниками справи докази.
При ухваленні рішення суд керується наступним.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи приписи частини 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх шкода з боржника не стягується.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, а саме відповідальності у вигляді збитків.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювана збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.
Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 від 18.11.2019 у справі №902/761/18 від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Отже, істинність тверджень позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків (упущеної вигоди), зокрема, в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювана збитків та існування причинного зв'язку між поведінкою та заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу, підлягає доведенню позивачем перед судом.
КГС ВС у постанові у справі № 922/3928/20 від 30 вересня 2021 року визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди та стандарти його доказування. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що критеріями визначення (обчислення) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди є: звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); розумні витрати; компенсаційність відшкодування збитків.
У разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір), суд, керуючись принципом справедливості, має визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.
Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню
Аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.
Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 та інших.
З позовної заяви вбачається, що позивач визначає розмір заподіяних збитків наступним чином: у випадку укладення ФГ «Слобожанський колос» із Позивачем Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який містив Додаток № 1-5 до Договору «Умови продажу послуг з використання вагонів AT «Укрзалізниця» із застосуванням ETC «ProZorro.Продажі», то він, як Замовник, зобов'язаний був, зокрема: забезпечити наявність на особовому рахунку коштів для резервування у розмірі, який розраховується як плата за три доби використання власних вагонів Перевізника з розрахунку за кожен вагон окремо за ставками плати за використання власних вагонів Перевізника, що визначені у відповідному протоколі електронних торгів (аукціону), до моменту завершення аукціону (5.7. Додатку 1-5).
Ставка плати за використання власних вагонів Перевізника (Спл) - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу власних вагонів Перевізника, грн / вагон за добу, визначена за результатами проведення електронних торгів (аукціону) відповідно до протоколу електронних торгів як ціна реалізації лоту.
Згідно із п. 8.1. Додатку 1-5 до Договору у випадку невиконання Замовником обов'язку, передбаченого розд. 5 цього Додатку до Договору у належний спосіб та/або строки, відмови від вагонів - Замовник зобов'язаний сплатити Перевізнику штраф у розмірі, який розраховується як плата за три доби використання власних вагонів Перевізника з розрахунку за кожен вагон окремо за ставками плати за використання власних вагонів Перевізника, що визначені у відповідному протоколі електронних торгів (аукціону).
Таким чином, позивач вважає, що мінімальний дохід, який міг отримати позивач у випадку недопуску відповідача-2 до участі в аукціонах та перемогу інших учасників, становив би 14 218 200,00 грн, який розраховувався як плата за три доби використання власних вагонів Перевізника.
На даний момент чинним законодавством і судовою практикою вироблений певний “стандарт доказування” упущеної вигоди. Так, згідно з законодавством, на позивача покладений тягар доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність і розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
При цьому, згідно з сформованою судовою практикою, упущена вигода - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується (постанова Верховного Суду (ВС) в складі колегії суддів Касаційного господарського суду (КГС) від 12 листопада 2019 року № 910/9278/18).
Крім цього, при визначенні розміру упущеної вигоди повинні враховуватися лише ті точні дані, які безперечно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином (постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 25 червня 2019 року по справі № 910/422/18). Водночас наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 12 жовтня 2018 року по справі № 906/824/17.
Суд встановив, що позивачем в позовній заяві не наведено обґрунтованих доводів щодо завдання йому шкоди у вигляді упущеної вигоди.
Твердження позивача про отримання ним збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі є теоретичними, побудованими на багатьох припущеннях:
- якби ТОВ “Українська універсальна біржа” не допустила до участі в аукціонах ФГ “Слобожанський колос”,
- якби ФГ “Слобожанський колос” самостійно анулювало заяву на участь в аукціонах,
- інші учасники аукціону, зокрема, ТОВ “ТЕП Транско”, ТОВ “СІ Коммерс Україна”, могли стати переможцями, що забезпечило б Позивачу отримання значного доходу з урахуванням того, що вагони повинні були задіяні в міжнародних первезеннях.
- У випадку укладення ФГ “Слобожанський колос” із Позивачем Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, то він, як Замовник, зобов'язаний був, зокрема: забезпечити наявність на особовому рахунку коштів для резервування у розмірі, який розраховується як плата за три доби використання власних вагонів Перевізника з розрахунку за кожен вагон окремо за ставками плати за використання власних вагонів Перевізника, що визначені у відповідному протоколі електронних торгів (аукціону), до моменту завершення аукціону (5.7. Додатку 1-5).
Згідно із п. 8.1. Додатку 1-5 до Договору у випадку невиконання Замовником обов'язку, передбаченого розд. 5 цього Додатку до Договору у належний спосіб та/або строки, відмови від вагонів - Замовник зобов'язаний сплатити Перевізнику штраф у розмірі, який розраховується як плата за три доби використання власних вагонів Перевізника з розрахунку за кожен вагон окремо за ставками плати за використання власних вагонів Перевізника, що визначені у відповідному протоколі електронних торгів (аукціону).
Таким чином, мінімальний дохід, який міг отримати Позивач у випадку недопуску Відповідача-2 до участі в аукціонах та перемогу інших учасників, становив би 14 218 200,00 грн, який розраховувався як плата за три доби використання власних вагонів Перевізника.
Однак, відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Всупереч наведеному позивач вважає упущеною вигодою штрафні санкції у вигляді плати за три доби використання власних вагонів Перевізника, які б теоретично міг отримати, якби відповідач 2 уклав Договір та якби відповідач 2 порушив взяті за цим Договором зобов'язання.
Крім того, суд вважає, що стосовно відповідача 1 позивачем не доведено і його вини.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 2 на момент виникнення спірних правовідносин був відсутній у списку осіб, яким обмежено доступ до участі в електронних торгах, розміщеного на офіційному веб-сайті позивача.
Пройшовши реєстрацію користувача та подальшу ідентифікації (верифікації) відповідач 2 зазначив про наявність у нього Договору.
В ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «УУБ» на виконання п. 5.6.8. Регламенту ЕТС Укрзалізниця здійснило перевірку відповідності наданої відповідачем-2 ідентифікаційної інформації, а саме: перевірило реєстраційні дані, що були вказані на електронному майданчику, знайшло підтвердження відсутності учасника у списку (реєстрі) осіб, яким обмежено доступ до участі в електронних торгах, опублікованому на офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця», а також отримало від представників відповідача-2 підтвердження про наявність укладеного договору про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з АТ «Укрзалізниця».
Враховуючи що відповідач-2 відсутній у списку (реєстрі) осіб, яким обмежено доступ до участі в електронних торгах, наявність підтвердження самого відповідача-2 про наявність укладеного діючого Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом з АТ «Укрзалізниця» (у відкритому доступі відсутній перелік чинних Договорів про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом між АТ «Укрзалізниця» та користувачами), то ТОВ «УУБ» не мало підстав для прийняття рішення щодо відмови відповідачу-2 у доступі до участі в електронних аукціонах.
Згідно п. 3.1.2. Договору про взаємодію під час реалізації Пілотного проекту щодо продажу із застосуванням електронної торгової системи ProZorro.Продажі послуг із використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» під час здійснення перевезень вантажів від 29.12.2018 року (арк. справи 161-189, том 1) у процесі виконання цього Договору Сторона 1 (АТ «Укрзалізниця») зобов'язується забезпечити передачу Стороні 2 (ДП «Прозорро.Продажі» списку (реєстру) осіб, з якими укладено Договір про надання послуг, та його оновлення за наявності змін.
Пунктом 3.5.1. Договору про взаємодію встановлено, що для виконання завдань, наведених у предметі цього Договору, Сторони здійснюють такі заходи: надають, при необхідності та в межах можливого, одна одній інформацію електронною поштою з подальшим підтвердженням у письмовому вигляді.
Згідно з п. 5.10.3. Регламенту ЕТС Укрзалізниця АТ «Укрзалізниця» зобов'язане передати Адміністратору список (реєстр) осіб, з якими укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (у форматі: найменування особи та ідентифікаційний код або код за ЄДРПОУ), протягом 1 робочого дня з дати укладення між АТ «Укрзалізниця» та Адміністратором Договору про взаємодію під час реалізації Пілотного проекту щодо продажу із застосуванням електронної торгової системи ProZorro.Продажі послуг із використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» під час здійснення перевезень вантажів, та передавати Адміністратору оновлений список (реєстр) осіб, з якими укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, за наявності його змін, протягом 10 робочих днів з дня, коли відповідні зміни відбулися.
Доказів виконання вказаних зобов'язань позивач суду не надав.
На підставі вищевказаного суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума збитків у вигляді упущеної вигоди не доведена з огляду на повний склад правопорушення, ґрунтується на теоретичних припущеннях позивача, не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене та оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними доказово та не відповідають нормам матеріального права, відповідачем 1 спростовані за наведеним вище судом мотивуванням, тому задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Згідно із ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення підписано 28.08.2024 року
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимощенко О.М.