Cправа № 127/16218/24
Провадження № 2-а/127/147/24
Іменем України
26 червня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гуменюка К.П.,
за участю секретаря судового засідання Лужанської А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, третя особа на стороні відповідача - інспектор 2-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гулько Сергій Олександрович, про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №2051613 від 02.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
13 травня 2024 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Довгань О.О., звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, третя особа на стороні відповідача - інспектор 2-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гулько С.О., про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №2051613 від 02.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 1-6).
17 травня 2024 року ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, третя особа на стороні відповідача - інспектор 2-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гулько С.О., про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №2051613 від 02.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 15).
24 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про забезпечення позову, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, будучи обізнаним про наявність на розгляді у Вінницькому міському суді Вінницької області справи №127/16218/24 за її вищезазначеним позовом, дану обставину проігнорував та оскаржувану постанову серії ЕНА №2051613 від 02.05.2024 звернув до виконання, надіславши її до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У зв'язку із зазначеним, державним виконавцем Ремешивською К.Р. відкрито виконавче провадження за №75349988 та постановою від 24.06.2024 накладено арешт на її рахунки.
Частиною 2 статті 299 КУпАП передбачено, що при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, до постановлення рішення суду у даній справі, відповідач звернув до виконання оскаржувану постанову, а її фактичне виконання призведе до необгрунтованого порушення її прав, а також значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення судом її позовних вимог, а тому позивач ОСОБА_1 звернулася з даною заявою до суду та просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови серії ЕНА №2051613 від 02.05.2024 про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена інспектором 2-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2 02 травня 2024 року.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288, ст. 289 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст. 299 КУпАП, яка визначає порядок звернення постанови до виконання, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
В свою чергу, згідно з ст.ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Отже, системний аналіз наведених правових норм свідчить, що саме по собі оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Тобто Кодексом адміністративного судочинства передбачений вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які визначені ч. 1 ст. 151 КАС України.
Встановлено, що предметом спору є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не узгоджується з вимогами чинного законодавства. При цьому, суд зазначає, що невжиття вказаного позивачем забезпечення позову не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки оскаржена постанова підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 307 КУпАП.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 150, 151, 154 КАС України, ст. 299 КУпАП, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, третя особа на стороні відповідача - інспектор 2-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гулько Сергій Олександрович, про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №2051613 від 02.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена 26 червня 2024 року.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК