Справа № 132/1826/24
Ухвала
Іменем України
22.08.2024 Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
неповнолітньої ОСОБА_4
законного представника
неповнолітньої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
представника служби в справах дітей
Калинівської міської ради
Вінницької області ОСОБА_7
представника сектору ювенальної
превенції відділення поліції № 1
Хмільницького РВП ГУНП України
у Вінницькій області ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025220000046 від 04.06.2024 року відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , учениці ДНЗ «Гущинецьке ВПУ», раніше не судимої, -
До Калинівського районного суду Вінницької області надійшло клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітньої ОСОБА_4 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи неповнолітньою, вчинила суспільно-небезпечне діяння при таких обставинах.
Так, 02.08.2023 близько 13 години неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи неподалік супермаркету торгової мережі «АТБ» по АДРЕСА_2 , знайшла на тротуарі банківську карту № НОМЕР_1 емітовану ПАТ «Державний ощадний банк України», відкриту на ім'я потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після цього у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на протиправне і безоплатне вилучення чужого офіційного документу, реалізуючи який остання, діючи з корисливим мотивом, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу підняла з асфальтованого покриття вищевказану банківську карту, тим самим нею незаконно заволоділа, залишила її у себе з метою подальшого використання даної банківської карти для викрадення грошових коштів з банківського рахунку потерпілої.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.
В судовому засіданні, прокурор, підтримуючи своє клопотання зазначила, що ОСОБА_4 є неповнолітньою, вперше вчинила суспільно-небезпечне діяння не досягши віку з якого передбачена кримінальна відповідальність, після вчинення щиро розкаялася.
Неповнолітня ОСОБА_4 свою вину у вчиненні суспільно-небезпечного діяння визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, пообіцяла, що більше такого не повториться та пояснила, що 02.08.2023 близько 13 години, перебуваючи неподалік супермаркету торгової мережі «АТБ» по АДРЕСА_2 , вона знайшла на тротуарі банківську карту Ощадбанку, відкриту на ім'я потерпілої ОСОБА_9 . Після цього, шляхом вільного доступу підняла з асфальтованого покриття вищевказану банківську карту та залишила її у себе з метою подальшого використання для викрадення грошових коштів з банківського рахунку потерпілої.
Законний представник неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просила задовольнити клопотання прокурора та застосувати до її неповнолітньої дочки примусові заходи виховного характеру. Також зазначила, що її дочка хороша дівчина, за місцем навчання характеризується добре, скарг щодо неї не надходило, до кримінальної відповідальності притягується вперше, дочка шкодує про свій вчинок. З дочкою проведено бесіду та вона все зрозуміла.
Захисник неповнолітньої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 просив задовольнити клопотання прокурора та застосувати до неповнолітньої ОСОБА_4 примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження і передачі неповнолітньої під нагляд батьків, а саме матері ОСОБА_5 терміном на один рік.
Представник служби в справах дітей Хмільницької РДА ОСОБА_7 та представник сектору ювенальної превенції відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_8 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про застосування до неповнолітньої ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.
Згідно ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 97 КК України неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.
Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Згідно ст. 105 Кримінального кодексуУкраїни неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:
- у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України;
- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97 КК України);
- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України.
Відповідно до інформаційного листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх», суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу ХІ КК України.
До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.
Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 в скоєнні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України доведена в повному обсязі.
При цьому, суд враховує, що неповнолітня ОСОБА_4 свою вину визнала та щиро розкаялася у вчиненому, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася, позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання, вчинила суспільно-небезпечне діяння у віці 15 років, згідно ст. 22 КК України не досягнула віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, отже вона підпадає під критерії зазначені встатті 97 КК України.
При призначенні примусових заходів виховного характеру суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу неповнолітньої, характеристику неповнолітньої, умови життя, виховання і поведінку, її ставлення до вчиненого, час, який пройшов з часу вчинення неповнолітньою суспільно-небезпечного діяння і вважає за можливе клопотання прокурора задовольнити.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про застосування до неповнолітньої ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру із застосуванням примусових заходів виховного характеру, що передбачені п. 1, 3 ч. 2 ст. 105 КК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 97, 105 КК України, ст.ст. 124, 126, 174, 318, 322, 342-376, 498-501 КПК України, суд -
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12024025220000046 від 04.06.2024 року відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України задовольнити.
Застосувати до неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , учениці ДНЗ «Гущинецьке ВПУ», раніше не судимої, примусові заходи виховного характеру у виді:
- застереження;
- передачі під нагляд матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 1 (один) рік.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.